Справа № 2-1759/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді   – Свяченої Ю.Б.

при секретарі     – Крецу М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання частини квартири спадковим майном після померлого, визнання права власності на частину квартири за спадкуванням за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами, до ОСОБА_2 про: визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання частини квартири спадковим майном після смерті батька, визнання права власності на частину квартири за спадкуванням за законом, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

В позовній заяві позивач вказує, що 18 липня 1975 року між відповідачкою ОСОБА_2 та батьком позивачки ОСОБА_1, - ОСОБА_3 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 18 липня 1975 року серії НОМЕР_1

09 січня 1997 року, розпорядженням органу приватизації, відповідачці ОСОБА_2 було передано в приватну власність вище зазначену квартиру, яка складалась в цілому з 101,1 кв.м..

Частину квартири відповідачці ОСОБА_2 було передано безоплатно, згідно встановленої законом санітарної норми, а саме 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 кв.м. на сім’ю, а частину квартири шляхом її викупу.

У зв’язку з тим що батько позивачки ОСОБА_3 не був зареєстрований в квартирі, що розташована за вище зазначеною адресою, він не був включений у склад осіб, які брали участь у приватизацій квартири, та квартира була приватизована лише одним квартиронаймачем, а саме, відповідачкою ОСОБА_2, якій на підставі розпорядженням органу приватизації було видано свідоцтво про право власності на житло від 09 січня 1997 року.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що 1/2  частина зазначеної квартири, є сумісною власністю подружжя, тому як спадкоємець за законом, звернулась до державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, однак їй було відмовлено, так як вище зазначена частина квартири не зареєстрована в КП «Одеське МЮТІ та РОН» за померлим ОСОБА_3 та рекомендовано звернутись до суду, в зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась не повідомивши суд про причини неявки, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, через неявку, відповідача за даною цивільною справою, враховуючи письмову заяву представника позивача, суд вважає можливим розглядати справу в заочному порядку.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, приходить до наступного.

Відповідно до ст.. 22 Кодексу України про шлюб та сім’ю, який діяв на момент приватизації квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч.6 положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року № 56 із змінами. Внесеними згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу № 72 від 05 серпня 1994 року. Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 кв.м. на сім’ю).

Відповідно до зазначеної норми положення, 31 кв.м. загальної площі квартири був приватизований відповідачкою безоплатно, та є її особистою приватною власністю, а 70,5 кв.м. загальної площі квартири були приватизовані подружжям ОСОБА_2 за гроші, та є їх спільною сумісною власністю незалежно від того, на чиє ім’я була зареєстрована квартира. Окрім того, їх долі в цій частині квартири є рівними.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року батько позивачки – ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 виданого Першим суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану від 11 березня 2009 року, про що зроблено актовий запис № 353.

Згідно копії паспорту позивач — ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженка та мешканка міста Одеса.

Відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу 18 червня 1975 року було зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04 вересня 1953 року, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідно до розпорядження органу приватизації від 09 січня 1997 року № 90210, прохання наймача ОСОБА_2,, яка проживає в АДРЕСА_1 задоволено, зазначену квартиру передано у власність, ОСОБА_2, уповноваженим наймачем квартири визнано ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право власності на майно, від 09 січня 1997 року, управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів свідчить, про те, що квартира яка розташована за адресою, АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Так, згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч. 1 та ч.2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно ч.1 с. 1222 ЦК України спадкоємцем за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя який пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право  прийняти спадщину або не приймати її. Спадкоємець. Який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала в частині спірної квартири. Та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини, вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину від померлого ОСОБА_3. В той же час, позивачка ОСОБА_1 також, прийняла спадщину, так як у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з права власності на ј частину квартири АДРЕСА_3. Таким чином, у неї є всі підстави просити суд про визнання 35,25 загальної площі квартири АДРЕСА_1 спадковим майном від померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3, а також визнання за нею права власності на Ѕ частини спадкового майна у вигляді 35,25 кв.м. вище зазначеної квартири.

Керуючись ст.ст. 328, 1216, 1218, 1220, 1222, 1261, 1268, 1270 ЦК України, Постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, 10, 11, 15, 57, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.. 22 Кодексу України про шлюб та сім’ю, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання частини квартири спадковим майном після померлого, визнання права власності на частину квартири за спадкуванням за законом – задовольнити повністю.

Визнати 70,5 кв.м. загальної площі квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати 35,25 кв.м. загальної площі квартири АДРЕСА_1 спадковим майном від померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 17,625 кв.м. загальної площі квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення .

Суддя:                                             Ю.Б. Свячена