Справа № 2-2686/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 року                                             м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

                головуючого судді Домусчі Л.В.,

                при секретарі – Ларіної Т.Г.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», за участю третьої особи-орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна , -  

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси в липні 2008р. звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», за участю третьої особи-орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна .

Представник позивача, Ясинова (колишня Зазимко)  Н.Б., що діє на підставі ордеру позовні вимоги підтримала в повному обсягу. В обґрунтування позову посилався на те, договір купівлі-продажу продажу від 27 травня 2005р. укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Берег-будгруп»  слід визнати недійсним, оскільки новий власник квартири виселив колишніх членів сім’ї власника, та зазначеною угодою порушені їх права передбачені ст. 405 ЦК України, 156, 161 ЖК України та з тих підстав, що в порушення ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» не було отримано дозвіл органу опіки на піклування на укладання вказаного правочину, у зв’язку з чим оспорювана угода укладена з порушенням ст. 203, 215 ЦК. Також однією з підстав визнання договору недійсним, на думку позивача послугувало порушення вимог ст. 659 ЦК України, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не повідомила покупця по договору про права третіх осіб на користування майном.

Відповідачка, ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсягу, оскільки вважає позовну заяву законною і обґрунтованою.

Представник відповідача ТОВ «Берег-будгруп»- ОСОБА_4, що діє на підставі доручення, у судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи була завчасно сповіщена. У минулих судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що для укладання оскаржуваної угоди наявність згоди органу опіки та піклування не було передбачено діючим законодавством, та у зв’язку з тим, що малолітні діти були не власниками нерухомого майна, а його користувачами. Також представник відповідача наполягала на тому, що угода укладена в рамках діючого законодавства, оскільки ОСОБА_3 була єдиним власником майна, а інші особи були лише зареєстровані за вказаною адресою, вони виступали лише користувачами, отже наявність згоди з їх боку не передбачалася діючим законодавством.

Представник, третьої особи - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської, Рачук В.В., що діє на підставі доручення, у судове засідання не з’явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що відповідач, ТОВ «ТОВ «Берег-будгруп»» та третя особа, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, але не з’явився в судове засідання, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України розглянути справу у їх відсутності.

Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки представника , повідомленого належним чином, це не є перешкодою у розгляді справи у зв’язку чим  суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін,свідків, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що у позовних вимогах слід відмовити  у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником 1/20 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно довідки наданої комітетом мікрорайону «Приморський»в м. Одесі від 28.07.2008р. (а.с. 32) у зазначеному будинку, крім власника, яка там проживала та була зареєстрована з 19.08.1970р., також проживали члені її сім’ї: ОСОБА_6, зареєстрований за вказаною адресою з 19.08.1970р., ОСОБА_7, зареєстрований за вказаною адресою з 26.06.1987р., ОСОБА_1, зареєстрований за вказаною адресою з 02.12.1992р, ОСОБА_8, зареєстрована за вказаною адресою з 22.10.1997р, ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2 народження), зареєстрована за вказаною адресою з 1995р., ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1), зареєстрований за вказаною адресою з 1999р.

27.05.2005р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а.с. 4) ОСОБА_2 продала 1/20 частину зазнаного домоволодіння ТОВ «Берег-Будгруп».

Згідно зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала свою частину та отримала 368 000 грн. , тобто сторони виконали всі умови по договору.

Судом встановлено що за отримані грошу від оскаржуваного правочину ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1, що також підтверджується довідкою КП «ОМБТІтаРОН» (а.с.98) та поясненнями самої відповідачки.

Оскільки після укладання угоди, колишній власник та інші члени її сім’ї не звільнили будинок та не знялися з реєстрації, ТОВ «Берег-Будгруп» звернулося до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

Згідно відповіді наданої в.о. голови Приморського районного суду м. Одеси, ОСОБА_11 від 12.11.2009р.(а.с. 160) заочним рішенням Приморського районного суду від 05.12.2006р. позов ТОВ «Берег-Будгруп» було задоволено. Ухвалою Приморського районного суду  м.Одеси (а.с. 161), заочне рішення Приморського районного суду від 05.12.2006р. було скасовано. Ухвалою Приморського районного суду від 14 серпня 2009р. (а.с. 162) позов було залишено без розгляду.

Згідно Постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби Одеської області (а.с. 103) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-10433 про зобов’язання відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстрації з домоволодіння по АДРЕСА_2 ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було закінчено з підстав добровільного виконання. Тобто на час, коли заочне рішення Приморського районного суду від 05.12.2006р. набрало законної сили та не було скасовано, членів сім’ї ОСОБА_2 було знято з реєстрації.

Також згідно пояснень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 судом встановлено, що на момент виселення в спірній частині домоволодіння була присутня лише ОСОБА_2, при цьому інші члені її сім’ї, у тому числі позивач та його діти , були відсутні.

        Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК Украины, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.  

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) зазначених вимог, є підставою визнання його недійсним, що передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України.     Відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства”, що діяв у редакції на час вчинення оспорюваного правочину, д ержава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

    Отже з викладеного вбачається, що батьки дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування розпоряджатися майновими правами дитини.

    З викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки раніше зазначені норми не поширюються на спірні правовідносини, у зв’язку з тим що, по-перше, ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_10   (ІНФОРМАЦІЯ_1), ніяких майнових прав на спірне домоволодіння не мали та, по-друге, ОСОБА_2, як єдиний власник майна, по відношенню до дітей виступала ні як матір, як вимагає закон, а як баба.

    Також суд не приймає доводи позивача щодо порушення його права користування спірним домоволодінням коли ТОВ «Берег-Будгруп» звернулося до суду про виселення, як на підставу визнання угоди недійсною, у зв’язку з наступним.

    Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

    Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

    Із зазначеного суд доходить висновку, що виникнення права членів сім'ї власника домоволодіння на користування цим домоволодінням та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а відтак - припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів її сім'ї на користування цією квартирою.

    Також суд відхиляє посилання позивача на порушення норм ст. 659 ЦК як на підставу визнання угоди недійсною у зв’язку з  наступним.

    Згідно зазначеної статті, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар

    З аналізу зазначеної норми, вбачається, що механізм її реалізації може застосуватися лише покупцем і звертатися він може для захисту свого права, шляхом зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу.

    Оскільки позивач по даному спору не є стороною по договору та не виступає покупцем, тому зазначені норми не поширюються на спірні правовідносини, більш того наслідками застосування цієї статті передбачено можливість розірвання договору, а не визнання його недійсним про що просить позивач.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11,15, 57, 60, 61,88,169, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 203, 209, 210,215,   ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», за участю третьої особи-орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна- відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.І ст. 294 ЦПК України.

Суддя :                                                                                            Домусчі Л.В.