Справа №2-5/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                   судді Малютіної Н.М.,

при секретарі                                                                            Негрій І.І.,

позивача                                                                                                              ОСОБА_1,

за участю представника позивача                          ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю представників відповідача                                                                ОСОБА_4,

за участю відповідача                                                                                        ОСОБА_5,

за участю представника відповідача                                                                ОСОБА_6,    

за участю представника відповідача                                                                ОСОБА_7,        

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі – продажу квартири, суд -  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі – продажу квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що  н а  підставі   свідоцтва  про  право  власності на квартиру  йому належала квартира АДРЕСА_1. 07 червня 2007 року  через знайомого, прізвище якого йому невідомо, запросили нібито на роботу, на автомобілі привезли за адресою: АДРЕСА_2. За  цією адресою він проживав до 21  серпня 2007 року, його годували, кожен день пригощали алкогольними напоями. Прізвища осіб, які його утримували, йому невідомі. Весь цей час він не мав  грошей на від’їзд до Донецьку, засобів зв’язку з родичами. Його паспорт, документи на квартиру зберігались у його сестри ОСОБА_2 Особи, які його  утримували, користуючись його нетверезим станом, 23 червня 2007 року зробили йому другий паспорт  НОМЕР_1. На прохання  ОСОБА_8 він підписав, як він вважав розписку про те, що не  має претензій до будь-кого у зв’язку з його викраденням. Як з’ясувалось пізніше, 10 липня 2007 року він підписав довіреність на ім’я ОСОБА_8 на продаж належної йому квартири, яку посвідчив  приватний нотаріус  Горлівського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_10, ця довіреність містить дані  нового паспорту. 11 липня 2007 року, ОСОБА_8, діючи за довіреністю, продала належну йому квартиру   ОСОБА_5 18 липня 2007 року він скасував  довіреність на ім’я ОСОБА_8. Про те, що його квартира йому не належить, він дізнався  з довідки БТІ у м. Донецьку, куди звернувся за отриманням витягу з Реєстру прав  власності для оформлення договору дарування квартири. Йому невідомо, яким чином готувались документи для продажу квартири, хто саме це робив, чи оглядав покупець його квартиру перед продажем. Він ніколи не мав наміру продавати належну йому квартиру, грошей  від ОСОБА_8 за продану нею від його імені належної йому квартири він не отримав. Внаслідок поганого зору та нетверезого стану, перебуваючи тривалий час у незнайомих людей в іншому місці, він був введений ОСОБА_8 в оману стосовно документа, який він підписав, тобто довіреності. Про здійснення ж договору купівлі – продажу квартири йому зовсім нічого не було відомо. Таким чином, довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу  квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі, ці правочини були здійснені шляхом введення його в оману. Тому просив суд Визнати недійсними довіреність від імені ОСОБА_1 від 10 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_8, яка посвідчена приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за № 2678 та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу  ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №  1448.

    В судовому засіданні позивач підтримав позов, надав суду письмові пояснення та додав, що довіреність та договір купівлі-продажу складені та вчинені під впливом обману, він ні коли не мав наміру продавати свою квартиру, хто саме готував усі необхідні документи він не знає, грошей від продажу він не отримав та ніколи не звертався до нотаріальної контори для підпису довіреності, а підписував, якісь документи на подвір’ї приватного будинку, перебуваючи в алкогольному сп’янінні, як ніколи не звертався до будь-якого агентства нерухомості по питанню продажі своєї квартири. До правоохоронних органів до жовтня 2010 року по даному приводу він не звертався, т.к. вважав, що його сестра ОСОБА_2 зверталася с заявами і цього досить.

    Представники позивача в судовому засіданні позов підтримала, просили його задовольнити та надали аналогічні пояснення викладеним в позовної заяві та додали, що позивач є рідним братом ОСОБА_2, який зловживає спиртними напоями, тому всі документи, а саме: його паспорт, документи на його квартиру зберігалися у неї. В липні 2007 року вона узнала про те, що особи циганської національності шляхом шахрайських дій, заволоділи квартирою брата. Стверджували, що певний час позивач був ізольований від родичів, кожен день приймав алкогольні напої і у такому стані підписував документи, тому вважають, що довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі, ці правочини були здійснені шляхом введення його в оману.

    Представник відповідача ОСОБА_11 ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що дійсно позивач ОСОБА_1, маючи намір на продаж своєї квартири, 10 липня 2007 року  підписав довіреність на ім’я ОСОБА_8, з якою він познайомився в м. Горлівка, де мешкав у своїх знайомих, на продаж належної йому квартири, яку посвідчив  приватний нотаріус  Горлівського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_10.  11 липня 2007 року, ОСОБА_8, діючи за довіреністю, за проханням ОСОБА_1 продала належну йому квартиру  ОСОБА_5. Передавала лі ОСОБА_8 гроші за продану квартиру ОСОБА_1 йому не відомо, але він стверджував, що продати квартиру були вільним волевиявленням позивача ОСОБА_1. В подальшому, належним чином повідомлений представник відповідача та ні сама відповідачка в судове засідання не з’являлися, про причини неявки суд не повідомили. За даних обставин суд вважає за можливим розглянути справу за їх відсутністю на підставі наявних даних.

    Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, та пояснила, що вона працює у агентстві нерухомості ПП «Континет», куди звертався позивач ОСОБА_1 за консультацією з приводу продажу своєї квартири. Вона особисто розповідала йому про порядок оформлення угоди купівлі-продажу його квартири, про перелік необхідних для цієї процедури документів, насамперед паспорта громадянина України. ОСОБА_1 в її присутності висловлював твердий намір продати належну йому квартиру, поводився розумно і його поведінка не викликала у неї підозри, крім того між ПП «Континет» та особисто ОСОБА_1 23 червня 2007 року був підписаний договір про надання послуг ексклюзивного продажу нерухомості. Вона особисто придбала квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажі цієї квартири вона уклала з ОСОБА_8, так як позивач ОСОБА_1 видав їй доручення на продаж його квартири. Квартиру вона придбала за 27918 грн., які вона передала ОСОБА_8. Передавала лі гроші ОСОБА_8 за продаж квартири ОСОБА_1 їй не відомо.

    Представники відповідача ОСОБА_5 позов не визнали надали аналогічні пояснення наданим ОСОБА_5 та додали, що ОСОБА_5 є добропорядним покупцем по угоді, оскільки вона розрахувалась за придбану квартиру, документи на право власності на квартиру сумнівів не визивали, вони дійсно до тепер, як і дійсна довіреність,  на підставі якої від імені продавця по оскаржуваній угоді купівлі-продажу діяла відповідачка ОСОБА_8 Якщо, позивач не отримав грошей по угоді купівлі-продажу від ОСОБА_8, то для вирішення цього питання існує передбачена законом процедура, відповідно якої не вимагається обов’язкового визнання угоди недійсною. Також з цього приводу позивач не позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення стосовно нього шахрайських дій. Сам факт посилання в позові на відсутність розрахунків з позивачем може свідчати про те, що оскаржувані правочини відповідали дійсному волевиявленню позивача.  

    Третя особа приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 позов не визнав та пояснив, що дійсно 10 липня 2007 року, він посвідчив довіреність від імені позивача ОСОБА_1 на ім’я відповідачки ОСОБА_8. Він добре пом»ятає, що до його нотаріальної контори, яка розташована у м. Горлівка по вул.. Безпощадного прийшов ОСОБА_1 та його повірена особа. Ним було складено проект довіреності, яка була прочитана особисто позивачем, при цьому позивач вказав, що є помилка у визначені адреси його квартири: він зазначив будинок 118 «в», а позивач звернув його увагу, що його квартира знаходиться у будинку 118 «б». Він переклав зміст довіреності для ОСОБА_1, зачитав довіреність російською мовою та ще роз’яснив, що за цією довіреністю  відповідачка ОСОБА_8 може продати належну йому квартиру та отримати за це гроші. Позивач погодився саме з таким обсягом повноважень повіреної та підписав її. Стверджував, що позивач добре почувався, його самопочуття та адекватність поведінки не викликала сумнівів, позивач мав при собі паспорт, чітко відповідав на питання, без помилок назвав свої анкетні дані та звертав увагу на зазначені вище помилки у проекті довіреності. Тобто на час складання, підпису, виготовлення та посвідчення оскаржуваної довіреності позивач перебував у здоровому розумі та ясній пам’яті, розумів значення своїх дій та їх правові наслідки, та діяв добровільно.

    Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, в судове засідання не з’явилася, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю ОСОБА_9 на підставі наявних даних.

    Суд, заслухавши показання сторін, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9К, приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі – продажу квартири необхідно відмовити з наступних підстав.

    Судом встановлено, що на  підставі   свідоцтва  про  право  власності на квартиру № 7106 від 14.06.1993 року позивачу належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.4). 10 липня 2007 року він надав довіреність на ім’я ОСОБА_8 на продаж належної йому квартири, яку посвідчив  приватний нотаріус  Горлівського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_10, ця довіреність містить дані  нового паспорту, відповідно якої надав їй право бути його представником у всіх відповідних установах, в тому числі в БТІ, в тому числі підписати договір купівлі-продажу, а також отримувати належні йому від продажу квартири гроші виконувати всі дії пов’язані з даною довіреністю (а.с.7). 11 липня 2007 року ОСОБА_8, діючи за довіреністю, уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_5, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано у реєстрі за № 1448,в реєстровій книзі БТІ м. Донецька 7\50 дк-97 (а.с. 8), за яким ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 за ціною 27918 гривні. Зазначений право чин був зареєстрований у встановленому порядку у КП «БТІ м. Донецька», що підтверджується довідкою КП «БТІ м.Донецька» (а.с.11), і з зазначеного часу відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України цей договір купівлі-продажу є вчиненим. 18 липня 2007 року ОСОБА_1 скасував довіреність на ім’я ОСОБА_8, що підтверджується його заявою, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 (а.с. 9). Судом також встановлено, що на час продажу квартири АДРЕСА_1, був зареєстрований лише один позивач, що підтверджується довідкою ДПЦ «Магістр», ОСОБА_13 був зареєстрований 30.07.2007 року, тобто на момент посвідчення право чинів якихось конкретних зобов’язань перед третіми особами у позивача по розпорядженню спірної квартирою не існувало.

    Позивач та його представники в судовому засіданні стверджували, що Внаслідок поганого зору та нетверезого стану, перебуваючи тривалий час у незнайомих людей в іншому місці, він був введений ОСОБА_8 в оману стосовно документа, який він підписав, тобто довіреності. Про здійснення ж договору купівлі – продажу квартири йому зовсім нічого не було відомо. Таким чином, довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу  квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі, ці правочини були здійснені шляхом введення його в оману, він ніколи не звертався до нотаріальної контори для підпису довіреності, як ніколи не звертався до будь-якого агентства нерухомості по питанню продажу своєї квартири.

    Такі доводи суд не може прийняти до уваги з тих підстав, що довіреність, як було встановлено в судовому засіданні, яку підписав позивач від 10 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_8 на продаж належної йому квартири, складалася та підписувалася  ОСОБА_1 в присутності нотаріуса, який зачитував довіреність з перекладом на російську мову та посвідчив вірність перекладу з української, а також посвідчив дійсність подій що відбувалися особистим підписом, зареєстрував нотаріальну дію у реєстрі №2678. Крім того, вищезазначені доводи спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні приватного нотаріуса Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, який категорично стверджував, що позивач на час складання, підпису, виготовлення та посвідчення оскаржуваної довіреності перебував у здоровому розумі та ясній пам’яті, розумів значення своїх дій та їх правові наслідки, та діяв добровільно, крім того, коли ним було складено проект довіреності, яка була прочитана особисто позивачем, при цьому, позивач вказав, що є помилка у визначені адреси його квартири: він зазначив будинок 118 «в», а позивач звернув його увагу, що його квартира знаходиться у будинку 118 «б». Він переклав зміст довіреності для ОСОБА_1, зачитав довіреність російською мовою та ще роз’яснив, що за цією довіреністю  відповідачка ОСОБА_8 може продати належну йому квартиру та отримати за це гроші. Позивач погодився саме з таким обсягом повноважень повіреної та підписав її. Не довіряти таким показанням приватного нотаріуса у суду не має жодних підстав.

Що стосується доводів позивача в частині, що він ніколи не звертався до будь-якого агентства нерухомості по питанню продажу своєї квартири, суд приймає критично, оскільки в матеріалах справи мається договір від 23 червня 2007 року укладений між ПП. «Континет» та особисто ОСОБА_1 про надання послуг ексклюзивного продажу нерухомості, де в судовому засіданні позивач підтвердив, що в договорі є саме його підпис, що підтверджує доводи відповідачки ОСОБА_5, в тієї частині, що позивач дійсно звертався до ПП «Континет» за консультацією з приводу продажу своєї квартири, де отримав від неї консультацію про порядок оформлення угоди купівлі-продажу його квартири, про перелік необхідних для цієї процедури документів, що ОСОБА_1 в її присутності висловлював твердий намір продати належну йому квартиру.

Також в судовому засіданні встановлено, як пояснював сам позивач, що до цього часу він жодного разу не звертався до закладів охорони здоров’я, лікарень та інших закладів з приводу свого стану здоров’я, не скаржився на незвичайний стан, в якому він підписував папери, які, як пізніше він дізнався представляли собою довіреність з правом продажу його квартири та папери, необхідні для виготовлення у райвідділу паспорту громадянина України.

    Що стосується обставин, які на думку позивача та його представників свідчать про існування обману, а саме посилання їх на викрадення позивача невідомими особами, яке сталося перед тим, як були посвідчені оскаржені документи. Вони стверджують, що певний час позивач був ізольований від родичів, кожен день приймав алкогольні напої та якісь психотропні речовини і у такому стані підписував документи. Але дані доводи позивача та його представників спростовуються матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно яких судом встановлено, що до правоохоронних органів зверталася тільки сестра позивача – ОСОБА_2. Згідно заяви позивача, яка написана їм власноруч було встановлено, що він не вважав за потрібне розповідати своєї сестрі ОСОБА_2 про місце своєї роботи та про місце свого тимчасового мешкання, як і про свої майбутні плани. Крім цього, суд зазначає наступне, що перебуваючи у райвідділі з приводу свого розшуку у зв’язку з викраденням, а також, як стверджував сам позивач, 13.07.2007 року він був невідомими привезений у м. Донецьк к ЖЕУ для виписки, де він був переданий своєї сестрі, він маючи реальну змогу звернутися за захистом, підписав документи, що не має претензій до осіб з якими він мешкав у м. Горлівка, що по відношенню до нього не були застосовані ані моральні, ані фізичні впливи.  

    Суд приймає до уваги, що до правоохоронних органів зверталася тільки сестра позивача – ОСОБА_2, отримавши відповіді з правоохоронних органів, позивач звернувся з даним позовом до суду, тобто у цивільно-правовому порядку, що свідчить про визнання позивачем відсутності ознак кримінального злочину з боку відповідачів. Крім того, суд приймає до уваги, що на протязі трьох років позивач не звертався до правоохоронних органів з будь-якою скаргою на неправомірні дії стосовно нього ані з приводу викрадення, ані з приводу підписання правочинів у стані обману, ані з приводу виготовлення поза його бажанням нового паспорту громадянина України на його ім’я, ані на незаконні дії працівників правоохоронних органів.

    В позовної заяві позивач посилається, як на підстави визнання угоди недійсною, що на момент вчинення правочину сторонами не були додержані вимоги волевиявлення учасника угоди, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    Але ці норми закону є загальними для визначення недійсності правочину. Нормами ЦК України передбачені конкретні підстави, за якими право чин може бути визнаний недійсним.

    Згідно ст.. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а друга сторона помилилася щодо цих обставин, право чин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

    Відповідно до ст.. 231 ЦК України передбачено, що правочин вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони, або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

    Посилаючись фактично на дві підстави, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною, позивач фактично увійшов у протиріччя у своєї позиції. При цьому правочин може бути визнаний тільки з однієї підстави.

    Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року право чин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

    З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з даних про особу, ОСОБА_1, його віку, суспільного статусу, рівня освіти, суд встановив, що позивач під час укладання довіреності на продаж квартири безперечно розумів природу правочину, що укладався, усвідомлював його суть, наслідки та значення своїх дій, тому доводи ОСОБА_1 та його представників про те, що ОСОБА_8 увела його в оману щодо наслідків правочину, є надуманими і безпідставними. Такі доводи повністю спростовуються показаннями в судовому засіданні приватного нотаріуса Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, який наполягав на тому, що під час посвідчення ним як нотаріусом довіреності він ретельно роз’яснив позивачу суть довіреності та переконався у намірі ОСОБА_1 надати довіреність на ім’я ОСОБА_8 на продаж належної йому квартири.

    Згідно до ст.. 202 ЦК України, угоди можуть бути односторонніми та дво – або багатосторонніми. Видача довіреності це одностороння угода, до якої не можуть бути застосовані норми ст.. 230 ЦК України.

Таким чином, вимоги позову щодо визнання недійсною довіреності від імені позивача від 10 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_8, яка посвідчена приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу, що зареєстрована в реєстрі за № 2678 на підставі ст.. 230 ЦК України задоволені бути не можуть не тільки з підстав необґрунтованості та недоведеності, але й за прямим посиланням закону.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

             Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

             Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі позивачу та його представникам, під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам  було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджуються матеріалами справи та журналом судового засідання.

    Разом с тим, позивач та його представники в судовому засіданні заявили, що ніяких інших клопотань та доказів позовних вимог про  визнання не дійсними довіреності та договору купівлі – продажу квартири вони не мають, та не заперечували проти закінчення дослідження доказів.

    Таким чином, в судовому засіданні позивач та його представники, незважаючи на дану судом можливість, не подали суду доказів, що внаслідок поганого зору та нетверезого стану позивача, який перебуваючи тривалий час у незнайомих людей в іншому місці, він був введений ОСОБА_8 в оману стосовно документа, який він підписав, тобто довіреності. Про здійснення ж договору купівлі – продажу квартири йому зовсім нічого не було відомо. Таким чином, довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу  квартири  не були його вільним волевиявленням та не відповідали його внутрішньої волі, ці правочини були здійснені шляхом введення його в оману.

Позивач в своєї позовної заяві посилався на те, що не отримав грошей по угоді купівлі-продажу. Суд вважає, що позивач з цього приводу не позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення стосовно нього шахрайських дій, в результаті яких він не отримав грошей за продану квартиру. Але до цього часу своїм правом позивач не скористався, а сам факт посилання в позові на відсутність розрахунків з позивачем може свідчити про те, що оскаржувані правочини відповідали дійсному волевиявленню позивача.

На підставі викладеного, вимога позивача про визнання довіреності на продаж квартири недійсною бути не може. За таких обставин позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 липня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі за № 1448 є необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі – продажу квартири задоволенню не підлягає.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 202,203,209,237,238,239,244,245 ЦК, керуючись ст.ст. 10, 11 ,60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, треті особи – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Горлівського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання не дійсними довіренності та договору купівлі – продажу квартири – відмовити.  

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: