Справа № 22-1671  2006 р. Категорія 44

Головуючий в І інстанції

Радченко Г.А. Доповідач: Стародубець М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року липня місяця «27» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого       - Стародубця М.П.

Суддів                       - Закарян К.Г., Фурман Т.Г.

при секретарі      - Костеннікові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  м.Херсоні  цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1

на рішення

Комсомольського районного суду м.Херсона

від 10 квітня 200б року

та ухвалу

цього ж суду від 7 грудня 2005 року у справі

за позовом

ОСОБА_2   .

до

приватного підприємця ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, -

встановила:

В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належав автомобіль ЗАЗ ДЕО НОМЕР_1, який 14.11.2005 року він поставив на платну автостоянку, яка належить відповідачеві як приватному підприємцю, а 15.11.2005 року працівники останнього повідомили його про те, що автотранспортний засіб викрадено.

Посилаючись на те, що відповідач не забезпечив зберігання належного йому автомобіля, просив суд стягнути з останнього його вартість, 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

У забезпечення позову просив накласти арешт на майно відповідача.

Ухвалою від 7 грудня 2005 року суд наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить відповідачеві, а рішенням від 10 квітня 2006 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної, 1000 грн. моральної шкоди та 405 грн. судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам і постановив по суті спору рішення яке не відповідає вимогам закону.

У письмових запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційні скарги відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності і згідно виданому йому свідоцтву він займається підприємницькою діяльністю, пов'язаною з наданням послуг автостоянки, що підтверджує його статус професійного зберігача /а.с.29/.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на праві власності належав придбаний ним 12.11.2005 року автомобіль ЗАЗ ДЕО НОМЕР_1, який 14.11.2005 року він передав відповідачеві, визначивши строк, порядок та умови угоди, яку вони оформили у вигляді виданої позивачеві квитанції /а.с.з/.

15.11.2005 року зазначений автомобіль було викрадено особою, яка слідчими органами не встановлена /а.с.30/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між сторонами був укладений договір зберігання, умови якого щодо повернення власнику належного йому автотранспортного засобу працівниками відповідача не були виконані, тому за правилами ст.ст.950, 977 ЦК України правомірно частково задовольнив заявлені вимоги, визначивши при цьому розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку колегії суддів безпідставними є доводи відповідача про те, що між сторонами не був укладений договір зберігання, правову характеристику якого доповнюють такі ознаки як платність і строковість.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних по справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін дослідив надані ними докази, яким дав правильну оцінку, та постановив законне й обґрунтоване рішення.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами про відшкодування заподіяних збитків та порушив перед судом у передбаченому законом порядку питання про забезпечення його позову, суд відповідно до положень ст.ст.151-152 ЦПК України правильно задовольнив це клопотання, постановивши ухвалу з дотриманням процесуального закону, підстав для скасування якої колегія суддів не вбачає.

Ухвалені в справі судові рішення відповідають нормам процесуального та матеріального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 квітня 2006 року та ухвалу цього ж часу від 7 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: М.П.Стародубець Судді: КГ.Закарян, Т.Г.Фурман

Копія вірна:          М.П.Стародубець