УХВАЛА

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року січня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Синельщікової О.В.

                                          суддів Бондарева Р.В.

Яковенко Л.Г.

                              при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ОСОБА_9 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не було прийнято до уваги, що 14 жовтня 2007 року ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, видав на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довіреність на право володіння, користування та розпорядження автомобілем «ВАЗ 2108» 1992 року випуску, отримав грошові кошти в сумі 2000 грн. і передав їм автомобіль, отже фактично довіреність є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу. Також, посилається на те, що суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що після придбання спірного автомобілю позивачі не мали можливості зареєструвати його в органах реєстрації, оскільки автомобіль знаходився в незадовільному технічному стані, у зв’язку з чим не неможливо було пройти технічний огляд. Крім того, зазначають, що судом не було враховано, що позивачі відремонтували, та 10 листопада 2007 року застрахували спірний автомобіль.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачів, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобілю не укладався, право власності на нього не може бути визнано за позивачами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив дійсні обставини справи, яку вирішив згідно з законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 14 жовтня 2007 року ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, видав на ім’я позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довіреність на право управління та розпорядження автомобілем марки ВАЗ, модель 2108, 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов (коляска), № НОМЕР_2, тип ТЗ – легковий-В, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.6).

Також, 14 жовтня 2007 року ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, надав розписку, згідно якої він продав, а позивач ОСОБА_5 купив спірний автомобіль за 2000 грн. (а.с.5).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського МУЮ серії АА № 214458 від 07 травня 2008 року накладено арешт на спірний автомобіль ВАЗ 2108, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Згідно з частиною 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобілю передбачена і постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, згідно з пунктом 2 яких вони є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Згідно з пунктом 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Відповідно до пункту 44 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

При розгляді справи судом встановлено, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_8. Заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

Пунктом 8 вищезазначених Правил передбачено, що правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема: довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком № 1 до цих Правил; договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283.  

Крім того, колегія суддів виходить з того, що за своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов’язується діяти від імені довірителя, отже на підставі довіреності                      14 жовтня 2007 року, за реєстром № 1283, виданої ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивачі не мали права укладати угоду від імені осіб, яких вони представляють, відносно себе особисто.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог щодо захисту прав власності на спірний автомобіль.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.    

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ОСОБА_9 відхилити.

Рішення  Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Яковенко Л.Г.                                 Синельщікова О.В.                        Бондарев Р.В.