Справа № 22ц-1533, 2006р.                                                     Головуючий в 1 інстанції

Матзєєва Н.В.

Категорія  29   Доповідач: Сікорська В.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого   Бауль Н.М. Суддів:       Гаркуші В.О.

Сікорської В.П. при секретарі Дягілєвій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 03 серпня 2005 року в справі

за позовом

ОСОБА_1,

діючої в своїх інтересах та в інтересах

неповнолітнього сина - ОСОБА_2

до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_1,

діючої в інтересах

неповнолітнього сина - ОСОБА_2,

про визнання договору дарування недійсним,

встановила :

В травні 2005 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та в інтересах . неповнолітнього сина - ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Позивачка зазначала, що з 1999 року вона та її неповнолітній син Павло проживали в квартирі АДРЕСА_1, 54/100ч. якої належить на праві власності ОСОБА_5, матері її бувшого чоловіка - ОСОБА_4, а 46/100ч. - синові - ОСОБА_2 на  підставі  договору  дарування,  посвідченого  нотаріально 21.04.1999 року.

В серпні 2003 року через неприязні стосунки, що склалися між нею та відповідачами та в зв'язку із розірванням шлюбу із ОСОБА_4, вона з сином вимушено залишили вказану квартиру. Відповідачі вилучили у неї ключі від вхідних дверей квартири, а в травні 2005 року без погодження з нею розпочали перепланування квартири, перекривши вхід із належної синові кімнати в кухню та інші приміщення загального користування.

Вважаючи дії відповідачів неправомірними і такими, що порушують права неповнолітнього ОСОБА_2 як власника жилого приміщення, позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відновити технічний стан квартири, не чинити їй та сину перешкод в користуванні житлом, видавши їм ключ від вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_1.

В червні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, про визнання договору дарування частки у спірній квартирі недійсним, зазначаючи, що уклала цей договір 21 квітня 1999 року, так як в той час вважала, що обдарований є її внуком.

Враховуючи, що в липні 2004 року їй стало відомо, про те, що її син не батько ОСОБА_2, а вона, в свою чергу - не його бабуся, та вважаючи, що ОСОБА_1 при укладенні договору дарування навмисно увійшла в довіру, обманула її щодо родинних відносин та заставила оформити договір, позивачка просила суд на підставі ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року визнати оспорену угоду недійсною.

Рішенням суду від 03 серпня 2005 року постановлено зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, повернути ключі від вхідних дверей квартири, відкрити вхід з кімнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інші кімнати та кімнати загального користування.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 держмито в сумі 8 грн. 50 коп.

Визнати договір дарування від 01.04.1999 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4 держмито в сумі 8 грн. 50 коп.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючи від імені  неповнолітнього  сина  - ОСОБА_2, просить рішення суду в частині визнання договору дарування недійсним скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, а рішення суду в частині вимог про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням частково змінити, вказавши у резолютивній частині про зобов'язання відповідачів привести перепланування квартири АДРЕСА_1, проведене без належного дозволу і проекту до попереднього стану, зазначаючи, що висновки суду в оскарженій частині «рішення не відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального права.

У поданих на апеляційну скаргу письмових запереченнях ОСОБА_5 вважає рішення суду правильним та обґрунтованим, а доводи скарги не визнає.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи договір дарування частини квартири недійсним з підстав, передбачених ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, суд виходив з того, що на день укладення вказаної угоди даритель не знала про відсутність спорідненості між нею та обдарованим і лише в липні 2004 року, дізнавшись, що її син не є батьком неповнолітнього ОСОБА_2, зрозуміла, що ОСОБА_1 її обманула.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що 21 квітня 1999 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2, 46/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Договір дарування посвідчений нотаріально /а.с. 4/.

Вказана угода оспорена ОСОБА_5 на підставі ст. 57 ЦК України, як укладена внаслідок обману зі сторони законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1.

За змістом ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, що підлягає застосуванню в спірних правовідносинах за часом їх виникнення та, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною з наведених вище підстав слід мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності, зокрема, факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

При цьому, під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не довела факт навмисного введення ОСОБА_1 її в оману щодо обставин, які мали істотне значення стосовно природи укладеного договору дарування, його предмета, прав та обов'язків сторін за угодою, з метою укладення договору дарування на користь неповнолітнього та зважаючи, що обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування позовних вимог стосуються помилки щодо мотивів договору, які за діючим в Україні законодавством не віднесені до обставин, що мають істотне значення при укладенні угоди і не визнані обставинами, що є підставою для визнання угоди недійсною, в тому числі і за ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, неправильно застосувавши норму матеріального права в спірних правовідносинах, необґрунтовано визнав оспорений ОСОБА_5 договір дарування частини квартири недійсним із наведених нею підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду про обґрунтованість зустрічно заявлених позовних вимог в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи, представленим доказам та вимогам закону, а тому постановлене в справі рішення в цій частині підлягає скасуванню як неправильне.

Оскільки обставини, що мають значення для вирішення спору, судом першої інстанції з'ясовані повно і всебічно, досліджені докази, які є достовірними та сторонами не оспорюються, і на їх підставі суд апеляційної інстанції має можливість зробити висновки про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3, а висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, колегія суддів вважає можливим і необхідним постановити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити з наведених вище підстав.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені нею в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням частково, із зобов'язанням відповідачів відкрити вхід із кімнати позивачів за первинним позовом в інші кімнати та кімнати загального користування, суд обрав спосіб відновлення прав власників житла самостійно, без врахування того, що в судовому засіданні встановлений факт проведення відповідачами переобладнання та перепланування спірної квартири без дозволу виконкому місцевої ради та без згоди іншого співвласника, яким є неповнолітній ОСОБА_2, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими і приходить до висновку, що на підставі ст. 152 ЖК України та ст. 358 ЦК України порушене право неповнолітнього ОСОБА_2 підлягає відновленню шляхом зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повернути перепланування квартири до попереднього стану згідно технічної документації.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.

В неоскарженій частині правильність та обґрунтованість рішення суду судом апеляційної інстанції не перевірялися в силу ст. 303 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 358 ЦК України, ст. 152 ЖК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду від 03 серпня 2005 року в частині зустрічного позову скасувати і • ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, діючої від імені неповнолітнього сина -ОСОБА_2, про визнання договору дарування частини квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.04.1999 року, недійсним відмовити за необґрунтованістю.

Це ж рішення в частині позову ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою частково змінити і вважати позовні вимоги задоволеними, а порушене право відновленим шляхом зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передати ОСОБА_1, діючій в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 та привести проведене перепланування вказаної квартири до попереднього стану згідно технічної документації.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: