Справа № 148/2289/21

Провадження №2/148/813/21

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2021 року                                        м. Тульчин

Суддя Тульчинського  районного суду  Вінницької області Саламаха О.В.,  вирішуючи питання прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Кредит Фінанс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Кредит Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У позовній заяві позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору, оскільки системний аналіз ст. 5 Закону України "Про судовий збір", у якій наведено перелік пільг щодо сплати судового збору, та ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави вважати, що відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, не може безумовно означати, що споживачі не мають пільг щодо сплати судового збору, оскільки пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Оскільки, вона звертається за захистом своїх порушених прав як споживача, тому вона звільняється від сплати судового збору, як це передюбачено ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначає, що вона оскаржує виконавчий напис нотаріуса, вчинений на підставі кредитного договору, тим самим, заперечує наявність у неї забогованості перед кредитором, виступаючи при цьому, споживачем. Наводить правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18.

Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до наведеної позивачем у позовній заяві позиції Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, ВС вказав, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене та наведену позицію ВС, суд вважає можливим звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору при поданні позову до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 260  ЦПК України, суддя, -

                                П О С Т А Н О В И В :

Клопотання позивача - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Кредит Фінанс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: