Справа  № 2-1387/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року      Красногвардійський районний суд АР Крим   у складі:  

               головуючого судді            Павлюкової О.В.

               при секретарі                     Мустафаівої А.Р.

        за участю прокурора        Карасьової С.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, та третьої особи - Прокуратура Красногвардійського району АР Крим, відділ опіки та піклування Красногвардійської райдержадминістрації ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.09.1993 року його мати ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із відповідачем                      ОСОБА_2 та  прийняла його прізвище,  16.08.1994 року їх шлюб було розірвано, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився позивач ОСОБА_1 Рішенням суду від 04.07.1997 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання позивача ОСОБА_1 Під час розгляду справи про стягнення аліментів відповідач поставив під сумнів походження позивача, надіславши до суду позов про оспорювання батьківства, який надалі відкликав. В період з 1997 року відповідач ОСОБА_2 несвоєчасно сплачував аліменти,  у зв’язку з чим утворилася заборгованість  в сумі 6357,00грн., не приймав участі у вихованні   позивача ОСОБА_1,  не зустрічався та  не спілкувався з ним, уникав зустрічей. Своїм батьком позивач вважає свого вітчима, якій утримував його і виховував разом із своїми дітьми. Уся родина позивача має інше прізвище,  прізвище вітчима, яке позивач також хоче узяте за своє при отриманні паспорту. У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на протязі усього часу не виконував своїх батьківських обов’язків, його як сина виховувала інша людина, яку він вважає за свого батька,  просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

В судовому засіданні позивач та законний представник позивача ОСОБА_5 свої вимоги підтримали, просили їх задовольнити  та позивач пояснив, що до десяти років своїм батьком вважав вітчима, який утримував та виховував його з раннього віку як рідного сина разом із своїми дітьми. Про те, що відповідач є його батьком дізнався в десять - одинадцять років,  вперше з ним зустрівся у п’ятнадцять років, прийшов до нього додому, проте відповідач був у нетверезому стані і не став із ним спілкуватися. Відповідач не цікавився його життям, не приймав і не приймає участі у його вихованні, просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Також позивач не розуміє навіщо йому мати батьківські права щодо нього, бо його життя йому не цікаве.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримала позов, просила вимоги задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що про народження сина він дізнався у 1994 році,  факт вагітності дружини від нього приховали, а потім приховували і місце проживання самої дитини, неодноразово звертався до бабусі з проханням надати адресу сина, але отримував відмову,  приходив на 1 вересня до школи де навчався син у смт.Красногвардійське, проте до дитини або вчительки не підходив, бо там була мати дитини, яку він боявся. З 2004 року почав пошуки, робив запити у школи м.Севастополя, щоб встановити місце знаходження дитини. Не платив аліменти, так як ніде працював, а його друга дружина та дитина хворіли. У теперішній час заборгованість по аліментам погашена. Протягом цього часу він не звертався до органів опіки та піклування або суду за для визначення порядку його участі у вихованні дитини. З дитиною не спілкувався, бо фактично не мав такої можливості, дитину від нього приховували мати та бабуся. В дитячий садок та до школи не ходив, бо працював вахтовим методом і приїздив до Красногвардійська  на 3-5 днів. Коли він розшукав дитину у м.Севастополі, то в школі йому дали адресу місця проживання дитини, він поїхав за наданою адресою, яку не пам’ятає, проте нікого вдома не було, більше він  до місця де проживав його син не приїздив.

Представник опіки та піклування Красногвардійської РДА Сафонова Ю.А. позов підтримала та пояснила, що 29.04.2010 року комісія по захисту прав дитини при Красногвардійській РДА  прийняло рішення № 33/05/11 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, 17.11.2010 року за № 1439/01-14 надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ініціював сам неповнолітній ОСОБА_8 з ціллю зміни прізвища та по-батькові та його всиновлення вітчимом.  Крім того, дитина не бажає спілкуватися із відповідачем, категорично настроєна позбавити його батьківських прав, не згодна у жодному разі спілкуватися із батьком.

Заслухавши сторони, представника опіки та піклування при Красногвардійській РДА, свідка, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступного.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження  НОМЕР_1 від 24.09.1994р а/з № 94, виданого  Петрівською с/радою Красногвардійського району АР Крим.

Згідно  висновку голови Красногвардійської районної державної адміністрації                   № 1439/01-14 від 17.11.2010р. позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам дитини, в зв’язку з тим, що у відповідача із сином неприязні відносини, питання про позбавлення батьківських прав ініціював сам неповнолітній ОСОБА_1 з ціллю зміни прізвища та по-батькові при отриманні паспорту на прізвище чоловіка матері, який його виховував.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості по аліментам № 2781/03-15/2 от 14.06.2010 р. станом на 09.06.2010 року сума заборгованості становила 11084 грн. 20 коп. Відповідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам № 5098/03-15/2 від 23.11.2010р. станом на 01.11.2010 року заборгованість погашена.  

Частиною 3 статті 10 та статтею  60 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона зобов’язана  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачаться, що 18.05.2004 року за вих. № 1/8 на адресу   Управління міського відділу освіти м. Севастополь надіслано запит завідуючим юридичної консультації  Красногвардійського р-ну АР Крим, у зв’язку з підготовкою цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про звільнення від обов’язків по утриманню дитини, з проханням надати інформацію про місце навчання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та адресу його проживання разом із батьками. Надано відповідь, що ОСОБА_1 навчається у 3в класі СШ №38 ім. Н.В. Челнокова,  також у відповіді зазначено адресу проживання дитини. Також відповідачем надано запит про те, що він 01.10.2008 року звертався до адресно-довідкового бюро АР Крим у м. Сімферополь із запитом про надання інформації щодо реєстрації на території АР Крим  колишньої дружини ОСОБА_9., згідно з відповіддю на яке інформація на осіб, відповідно до Закону України „Про інформацію ” не надається.

Також на підтвердження своїх заперечень відповідачем надано довідки зі шкіл, в яких навчався неповнолітній ОСОБА_1 У тому числі 2 довідки зі школи  № 38 ім.Челнокова м.Севастополя від 29.11.2010 року та 06.12.2010 року, якими надано відповідь на запит суду. Проте, вказані довідки судом не приймаються в якості належного доказу, бо суперечать одна  одній. В довідці від 29.11.2010 року зазначено, що  неповнолітній ОСОБА_1 навчався у школі № 38 до листопада 2006 року і його батько ОСОБА_2 звертався до школу для розшуку сина в грудні 2006 року. В довідці  від 06.12.2010 року зазначено, що ОСОБА_2 звернувся до школи за для розшуку сина у грудні 2005 року, проте неповнолітній ОСОБА_1 у цей час вибув для подальшого навчання до школи № 57 в м.Севастополі. Вказані довідки підписані директором школи № 38 м.Севастополя  Іваніцкою Г.Н. і містять відомості, які суперечать між собою.

В обґрунтування своїх доводів відповідачем надано також запити, надіслані ним до всіх існуючих у м.Севастополі лікарень у листопаді 2010 року, на підтвердження того, що він розшукував дитину та бажав займатися його вихованням, бо вжиття зазначених заходів не було необхідним. Вказані запити не можуть свідчити про те, що у такий спосіб ОСОБА_2 приймав участь у вихованні дитини. Бо як пояснила представник позивача, в суді 09.11.2010 року  вона особисто повідомила відповідача, що неповнолітній ОСОБА_1 захворів, проте відповідач не цікавився чим захворіла дитина і в якій лікарні знаходиться.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він з 2004 року намагався розшукати дитини за для того, щоб приймати участь в його вихованні, спілкуватися із ним, бо згідно наданої відповідачем довідки, він розшукував адресу сина ОСОБА_1 та його матері, через відділ освіти м.Севастополя  у зв’язку з підготовкою цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про звільнення від обов’язків по утриманню дитини.

Як пояснила, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка є бабусею позивача,  відповідач ОСОБА_2 ніколи не цікавився долею свого сина, про існування якого, йому дуло достовірно відомо. Жодного разу відповідач не приходив до неї  додому, хоча знав адресу, де до першого класу середньої школи проживав ОСОБА_1 Також відповідачу було відомо її місце роботи, проте він жодного разу не цікавився як живе дитина, не питав адресу сина в м.Севастополі, щоб його навідувати, спілкуватися із ним. Батьки відповідача проживають поряд із ними, дитина до того, як пішла до школи постійно знаходилася на дворі, її бачили і відповідач і його батьки, проте спілкуватися із дитиною не бажали. Лише коли на квартиру відповідача ОСОБА_1 було накладено арешт, в зв’язку із заборгованістю за аліментам на утримання сина, він почав розшукувати мати сина ОСОБА_5, щоб зняти арешт з квартири, яку він бажав продавати. Також пояснила, що з 2008 по 2010 рік ОСОБА_1 проживав в с.Петрівка у неї та навчався у вечірній школі смт.Красногвардійське, проте за вказаний період відповідач ОСОБА_2 також не спілкувався із дитиною, не займався її вихованням, не намагався зустрітися. Онук розповів їй, що він дізнався де проживає батько ОСОБА_2 і прийшов до нього додому, щоб побачити його, проте батько із ним спілкуватися не схотів.

Таким чином, судом встановлено, що протягом всього часу, який неповнолітній ОСОБА_1 проживав в смт.Красногвардійське, відповідач ОСОБА_2, який мав можливість навідувати дитину та займатися її вихованням, бо йому було відомо місце проживання дитини та особи з якими проживає дитини, цього не робив. Вказані дії відповідач пояснює тим, що боявся матері сина – ОСОБА_5 Проте, до органів опіки та піклування або суду із вимогами про визначення порядку його участі у вихованні дитини не звертався.

Суд вважає встановленим той факт, що відповідач не бажав і не приймав участі у вихованні дитини та не намагався встановити місце знаходження дитини в м.Севастополі саме з метою прийняття участі в його вихованні. На його запит до відділу освіти м.Севастополя йому було надано адресу місця проживання неповнолітнього ОСОБА_1 ще у 2004 році, проте протягом часу з 2004 по 2006 р.р. він не намагався займатися вихованням дитини, не приїздив до нього, листи не писав, не дзвонив.Навіть, як пояснив сам відповідач у 2006 році, директор школи № 38 в м.Севастополі, де навчався син, йому повідомив місце проживання сина в м.Севастополі. Він їздив за вказаною адресою, проте вдома нікого не було і він поїхав, більше спілкуватися із сином у м.Севастополі не намагався, за адресою його проживання не звертався, до колишньої дружини ОСОБА_5 із проханням надати можливість спілкуватися із дитиною за її або за своїм місцем проживання не звертався.  Коли, одного разу, як пояснив відповідач він приїздив до м.Севастополя і спілкувався із класними керівниками сина в школах № 38 і № 57, прізвищ яких він не пам’ятає,  він не намагався зустрітися із сином, який знаходився у школі, поспілкуватися із ним.

Після повернення дитини на постійне місце проживання в смт.Красногвардійське до бабусі у 2008 році, відповідач також не намагався приймати участь у вихованні сина. Жодного разу не відвідував його.

Статтею 164 СК України передбачено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що йому заважали спілкуватися із дитиною, ховали від нього дитину, в зв’язку із чим, він не мав можливості виконувати свої батьківські обов’язки. Бо навіть тоді, коли відповідачу достеменно було відоме місце проживання або місцезнаходження дитини, він жодним чином не проявляв бажання спілкуватися із дитиною або приймати участь в її вихованні. Не навідував дитину у школі, дитячому садку. Вказані обставини ОСОБА_2 були пояснені, як  страх до  колишньої дружини.

Згідно вимог ч.ч.1 та 2 ст.155 СК України здійснення  батьками  своїх  прав  та виконання обов'язків мають ґрунтуватися  на  повазі  до  прав  дитини  та  її  людської гідності. Батьківські   права   не   можуть  здійснюватися  всупереч інтересам дитини.

В судовому засіданні на питання неповнолітнього ОСОБА_1, який категорично настоював на задоволенні свого позову і на питання представника відділу опіки та піклування, відповідач ОСОБА_2 не надав відповіді проте, у який спосіб і яким чином він буде намагатися налагоджувати стосунки із дитиною, якій вже виповнилося 16 років і яка у теперішній час категорично не бажає із ним спілкуватися.  Навіть протягом розгляду справи про позбавлення батьківських прав у суді відповідач ОСОБА_2 жодного разу не намагався спілкуватися із сином у будь-який спосіб, жодних спроб налагодити стосунки із сином не здійснював, що не заперечувалося самим відповідачем в судовому засіданні. Неповнолітній ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на позбавленні відповідача батьківських прав, бо вважає батьком іншу людину – чоловіка своєї матері  ОСОБА_12, який виховав його, протягом свого життя він вважав і зараз вважає саме цю людину своїм батьком. ОСОБА_12 бажає усиновити його, і він (позивач) не хоче, щоб будь-що зв’язувало його із відповідачем, спілкуватися із яким він не бажає.

За таких обставин, з урахуванням інтересів неповнолітнього ОСОБА_1, а також при тому, що судом достеменно встановлено ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, незважаючи на наявну можливість їх здійснювати, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст.155, 164 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174,  209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

 Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 38 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь держави в сумі 07 грн. 00 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Красногвардійський районний суд                      АР Крим

  Суддя