Справа № 2-а-1873/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень Ніцевича Володимира Станіславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, скасувати постанову старшого інспектора взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень Ніцевича Володимира Станіславовича від 19 жовтня 2010 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн. та обмежитись менш суворим видом адміністративного стягнення або звільнити позивача від адміністративної відповідальності.
Крім того, позивач просить поновити пропущений строк звернення з позовом до суду, оскільки на його думку , зазначений строк пропущений з поважних причин.
Позов мотивує тим, що інспектор ДПС не врахував малозначність вчиненого правопорушення, обравши надто суворе адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн. Крім того, інспектор ДПС , обираючи стягнення позивачу не врахував пом’якшуючі обставини вчинення правопорушення, особу позивача, його матеріальний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, те що позивач є безробітним, не вирішено питання про винність особи у вчиненні правопорушення.
Позивач в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, тому справа розглядається у його відсутність . Крім того , відповідач у письмовому запереченні зазначає, що у позивача не було доручення на право керування або тимчасового реєстраційного талону, при цьому власник зазначеного автомобіля був відсутній, тому відповідачем була винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн. Позивач відмовився надати пояснення та заявив, що з протоколом не згоден. На думку відповідача, позивач намагається різними методами уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважаю , що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 19 жовтня 2010 року відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 076132 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якого позивач 19 жовтня 2010 року в 10 год. 20 хв. керував автомобілем марки ММЗ-130 , державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Олевськ по вул. Промислова, 18 , не маючи доручення або тимчасового реєстраційного документу на право керування даним транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України.
Відповідно до п. 2. 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 р. N 1306 слідує :
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
? а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
? б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил — технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, — свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом; (Підпункт «б» пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 124 від 11.02.2009)
? в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, — погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС;
? г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;
(Підпункт "г" пункту 2.1 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. N 634)
? ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). (Підпункт «ґ» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.05 р. № 16)
Постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АМ № 240138 від 19 жовтня 2010 року на позивача за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копії посвідчення водія та медичної довідки позивач має право керування транспортними засобами категорії «А», «В», «С», «Е» та придатний до керування транспортними засобами.
Встановлено, що складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 222 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності вкладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і зйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КпАП України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З пояснень позивача, які зазначені в протоколі від 19 жовтня 2010 року серії АМ1 № 076132 слідує, що позивач з протоколом не згоден, пояснення надасть у суді, свідки відсутні , що стверджується оригіналом протоколу. Крім того, з протоколу слідує, що відповідачем не зазначені свідки вчинення позивачем порушення та не вказано який підпункт пункту 2.1 ПДР України порушив позивач, керуючи вище зазначеним автомобілем.
В даному випадку відповідач не перевірив заперечень позивача до протоколу, в порушення ст.280 КпАП України не з’ясував обставини по справі, не зазначив в протоколі свідків вчиненого правопорушення , інші докази вчинення позивачем правопорушення відсутні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач заперечував факт вчинення ним порушення, що стверджується матеріалами справи.
Крім того, розмір адміністративного стягнення обраного позивачу у виді штрафу в розмірі 500 гривень на думку суду є занадто суворим та при його обранні не враховано особу позивача, його матеріальний стан, наявність утриманців та те що він раніше протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до наведеного, позов підлягає до задоволення частково, тобто постанова серії АМ № 240138 від 19 жовтня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн. підлягає скасуванню, а справу слід направити в ВДАІ Олевського РВ УМВС для прийняття рішення.
Стосовно позовної вимоги щодо накладення на позивача менш суворого виду адміністративного стягнення або звільнення позивача від адміністративної відповідальності, вважаю, що зазначену позовну вимогу слід залишити без задоволення у зв’язку з її безпідставністю.
Крім того, позивач зазначив, що він строк на оскарження постанови пропустив з поважних причин, оскільки позивач перебував на лікуванні у зв’язку з хворобою , тому він не зміг вчасно оскаржити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, що стверджується довідкою Олевської ЦРЛ.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В ст. 100 КАС України зазначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
На підставі наведеного, вважаю, що строк оскарження постанови позивачем пропущений з поважних причин, тому зазначений строк підлягає поновленню.
Керуючись вимогами ст. ст. 9-12, 17,18, 71, 86, 94, 100, 159, 160, 161,186 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до старшого інспектора взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень Ніцевича Володимира Станіславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Поновити строк на оскарження постанови серії АМ № 240138 від 19 жовтня 2010 року старшого інспектора взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень Ніцевича Володимира Станіславовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Постанову серії АМ № 240138 від 19 жовтня 2010 року винесену старшим інспектором взводу ДПС по ОДДЗ м. Коростень Ніцевичем Володимиром Станіславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 500 грн. – скасувати як незаконну, та адміністративні матеріали щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП направити в ВДАІ Олевського РВ УМВС для прийняття рішення.
Судові витрати, у вигляді судового збору, по розгляду даної справи віднести за рахунок держави.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити .
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: