Справа № 2-а-1825/10

                                                                ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

       17 грудня   2010 року                                                                                           м. Олевськ

  Суддя Олевського районного  суду Житомирської області  Стратович О.В. розглянувши адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1  в своїх інтересах та в інтересах  неповнолітньої дитини ОСОБА_2   до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  про визнання дій неправомірними та  стягнення недовиплачених  коштів, передбачених  Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та  стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року  3170,40  грн. допомоги як особі , яка  проживає на території радіоактивного забруднення та  5284,80 грн.  доплати  до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбачених ст.ст. 37,39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, у зв’язку з тим, що вона та її неповнолітня дитина  є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають та позивачка працює на радіоактивно забрудненій території і мають право на зазначені пільги.

Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача заборгованості  по допомозі та  доплаті  як особі, яка проживає та працює на території радіоактивного забруднення.

             Позивачка в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла письмова заява  про розгляд  справи без її участі.

          Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням  про розгляд справи без їх участі.

Встановлено, що позивачка та її неповнолітня дитина : дочка  ОСОБА_2   , ІНФОРМАЦІЯ_1 є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають в   АДРЕСА_1 територія якого  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується копіями посвідчень потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, копією  свідоцтва про народження дитини,  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання.

          Позивачка  з 30 квітня 2004  року по даний час   працює в УПСЗН Олевської РДА , яке розміщується  в м.  Олевськ Житомирської області та  фінансується стосовно зазначених виплат  відповідачем  і отримувала  щомісячно  допомогу в розмірі 1,60 грн. кожному  на себе та дитину та доплату позивачці в розмірі 5,20 грн. відповідно до постанови КМ  України від 26 липня 1996 року №836, що стверджується  довідками з місця роботи,    обставинами, зазначеними у запереченні відповідача.

Дослідивши та оцінивши докази по справі,  вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні   посиленого радіоекологічного контролю  щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у розмірі – 30 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується  щомісячна грошова доплата до заробітної плати працюючим   в розмірі однієї   мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги та доплати.

Виплата  допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також з ч. 2 ст. 19 КАС  України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів  владних  повноважень, які прийняті  (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань) , вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві , якщо вони пов’язані , якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов’язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.    

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22  Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідач неправомірно обмежували позивачку та її дитину  у їх праві на отримання  допомоги та доплати  в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив їх  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 квітня 2010  року по даний час становить:

•   -     з 01.04.2010р. – 884.00  грн.

•   -     з 01.07.2010р. – 888.00 грн.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 2 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову  про визнання протиправними рішення  суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності , а також про  стягнення з відповідача коштів.

Відповідно до наведеного, позов позивачки в частині стягнення допомоги  передбаченої     ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  підлягає до  задоволення в межах шестимісячного терміну з 01 квітня  2010 року  по 01 жовтня  2010 року  у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 1,60 грн. щомісяця  (6 міс. х 1,60 грн. = 9,60 грн.) , тобто                1594,80 грн. – 9,60 грн. отриманих коштів = 1585,20 грн. х 2 = 3170,40 грн. , оскільки позивачка звернувся за захистом своїх прав до суду 29 жовтня  2010 року (тобто в межах шестимісячного терміну з дня звернення до суду).  

Крім того,   вважаю, що до стягнення на користь позивачки  підлягає доплата до заробітної плати,  передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі,  яка працює  на  території радіоактивного забруднення у розмірі 1-ї мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 5,20 грн. щомісяця в сумі 31,20 грн. ( 6 міс. х 5,20 грн. отриманих коштів) згідно довідки з місця роботи, тобто за період  з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010  року, а саме :  5316 грн. – 31,20 грн.  одержаних коштів  = 5284,80  грн. доплати до заробітної плати позивачці  як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, що підлягає стягненню.  

      Кошти за ст.ст.  37, 39   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, оскільки саме даний  відповідач  проводить виплати зазначених коштів.

    Враховуючи те,  що суд під  час розгляду адміністративної справи має забезпечити  повний захист порушених прав, свобод та інтересів позивачки  про захист яких вона просить та вимоги   ч. 2 ст. 162 КАС України, яка передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача грошових  коштів, тому суд вважає, що слід стягнути  з відповідача на користь позивачки вище зазначену заборгованість по допомозі  в розмірі 3170,40 грн. та доплаті  до заробітної плати  в розмірі 5284,80 грн.  

Крім того, позивачка та її неповнолітня дитина  є постраждалими  внаслідок  Чорнобильської катастрофи , проживають  на радіоактивно забрудненій території,  споживають продукти , які вирощені на цій території, отримали дози радіоактивного опромінення, крім того позивачка  знаходиться на диспансерному обліку   у медичному закладі  , потребує лікування з приводу хвороби,   тому постанову суду слід звернути  до негайного виконання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України в частині стягнення  на користь позивачки  заборгованості по допомозі та  доплаті  до заробітної плати  з метою захисту  прав позивачки та її неповнолітньої дитини на соціальний захист як постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 18, 19, 21, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186, 256  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  в своїх інтересах та в інтересах  неповнолітньої дитини ОСОБА_2   до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  про визнання дій неправомірними та  стягнення недовиплачених  коштів, передбачених  Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“- задовольнити .

            Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1  та її  неповнолітній дитині ОСОБА_2   коштів, передбачених  ст. ст. 37, 39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  неправомірними.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_1  та її  неповнолітній дитині ОСОБА_2 - 3170,40  гривень допомоги , як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1  - 5284,80 грн.  доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області державне мито в сумі  54,40  гривень   на користь держави.  

Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі  52,85  грн. на користь держави.

ОСОБА_1   від сплати державного мита  звільнена на підставі Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.    

    Допустити негайне виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 17 грудня  2010 року в частині стягнення  з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області  на користь ОСОБА_1    3170,40 грн.   допомоги та 5284,80  грн.   доплати до заробітної плати к особі, яка проживає та працює на території радіоактивного забруднення.

Постанова суду в частині негайного виконання  стягнення зазначених сум набирає законної сили з моменту її винесення.  

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

              Суддя: