У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   26 січня 2011 року                                                                           м. Рівне

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Рівненської області в складі :

            головуючого - судді                  Мельника Ю.М.

            суддів:                                         Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.

            з участю секретаря                    Колесової Л.В.,

            позивача                                     ОСОБА_1

            представника позивача             ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського  суду від 25 жовтня 2010 року в цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання  дружини та дитини ,-

                                                                      в с т а н о в и л а :

          Рішенням Рівненського міського суду від  5 липня 2010 року  шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, а їх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  суд залишив проживати разом із матір»ю.

          Цим же рішенням із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 було постановлено стягувати щомісяця до досягнення дитиною повноліття аліменти в розмірі ј частини  всіх  доходів  відповідача.

          У задоволенні позову про стягнення аліментів із ОСОБА_3 на утримання дружини –ОСОБА_1 було відмовлено.

          Рішенням місцевого суду  також було вирішено питання про розподіл судових витрат.

          14 липня 2010 року ОСОБА_3 подав до місцевого суду заяву в якій просив ухвалити в справі додаткове рішення , яким визначити місце проживання  сина ОСОБА_5 в АДРЕСА_1.

          Ухвалою Рівненського міського суду від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 у задоволенні  заяви було відмовлено.

          ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в апеляційних скаргах вказують на незаконність ухвали місцевого суду і вказують , що місцевий суд при ухваленні судового рішення не вирішив питання про  точну адресу місця проживання дитини ,  а відсутність цієї інформації буде створювати проблеми  зі сплатою ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини.

          Інші доводи апеляційної скарги стосувалися не оскаржуваної ухвали , а   наводилися на  спростування рішення , ухваленого судом у даній справі , яке набрало законної сили.

          ОСОБА_3 та ОСОБА_4   в судове засідання   апеляційного суду не з»явилися , а подали заяву про розгляд справи без їх участі.

          ОСОБА_1  та її представник  вказували на безпідставність доводів апеляційної скарги та просили скаргу відхилити , а ухвалу місцевого суду –залишити без зміни.

Справа №  22- 60-11                              Головуючий у  суді 1 інст.  Діонісьєва Н.М.

          Категорія № 46,47,48                             суддя доповідач                    Мельник Ю.М.          

          За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку , що  апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні  заяви про  ухвалення в справі додаткового рішення  , суд 1 інстанції  вірно виходив із  відсутності правових підстав для ухвалення такого рішення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних  чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про розірвання шлюбу , стягнення аліментів на дружину та дитину.

          Суд першої інстанції вказані позовні вимоги розглянув і ухвалив щодо кожної із них судове рішення.

          Окрім того , місцевий суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення , може за заявою осіб , які беруть участь у справі , чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення , якщо стосовно якої - небудь позовної вимоги , з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

          Згідно з ч.1 ст. 161 СК України  слідує, що в тому разі, коли  мати  та  батько,  які проживають окремо, не дійшли згоди  щодо  того,  з  ким із них буде проживати малолітня дитина, спір  між  ними  може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

          Системний аналіз  ст. 160 та 161 СК України вказує на те, що вирішуючи питання про місце проживання дитини , суд вирішує питання з ким із батьків буде проживати дитина , а не за якою адресою буде проживати дитина.

          Оскільки позивач у позові та в суді просила визначити місце проживання дитини - залишити дитину проживати разом із позивачкою, а  вимоги про визначення місця проживання сина ОСОБА_5   в АДРЕСА_1  вона не заявляла , то колегія суддів прийшла до висновку , що в суду першої інстанції не було підстав для ухвалення рішення з цього питання , як не було підстав і для ухвалення додаткового рішення  щодо нього.

          Зважаючи на те, що ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.                                   Керуючись  п.1 ч.2 ст. 307 , п.1 ч.1 ст. 312 ,ст. 315, 317 , колегія суддів

                                                            УХВАЛИЛА:

          Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_4    відхилити.

          Ухвалу Рівненського міського суду від  25 жовтня 2010 року залишити без зміни.

          Ухвала суду 1 інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту  проголошення ухвали апеляційного суду, проте можуть бути оскаржені  в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  із дня набрання ними законної сили.

          Головуючий :

          Судді: