Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-12392/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П.

                                                             Доповідач  -  Кочкова Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого  судді :  Кочкової Н.О.,  

Суддів: Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2010 року по справі № 2-2288/10 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачці пенсії за період з 7 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року без урахування підвищення, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії за вказаний період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням сум, які фактично були виплачені їй у цей період. У задоволенні позову за 2010 рік відмовлено (а.с.19-20).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у позові (а. с. 21).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус «дитини війни»відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-1У / а. с. 7-9/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, “дітям війни” підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачки, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, чого зроблено не було. Тому суд дійшов до обґрунтованого  висновку про необхідність зобов’язання відповідача  здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачки у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.

Висновки суду про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії як “дитині війни” на 2008 рік, також є правильними з наступних підстав. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції. Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2008 році у позивачки виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про Державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачки відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року, чого здійснено не було.

Правильними є висновки суду і в частині наявності у позивачки права на перерахунок підвищення до пенсії як «дитині війни»за 2009 рік, оскільки статтею 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Таким чином, у період з 1 січня по 31 грудня 2009 року спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати  державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Тому суд дійшов до правильного висновку про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій “дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян –спростовуються вищенаведеними доводами і не можуть бути взяті до уваги. Оскільки право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.  Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян".

Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду досить обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 198, 200, 254 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 2 грудня 2010 року, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська -  відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого адміністративного Суду України.

СУДДІ: