ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 р. | № 15/58 |
Вищого господарського суду України у складі колегії суддів:
Головуючого: | Панової І.Ю. |
суддів: | Заріцької А.О. |
Продаєвич Л.В. |
розглянувши касаційну скаргу |
Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року |
у справі господарського суду | № 15/58 м. Києва |
за позовом | Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності |
до третя особа на стороні відповідача | акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»в особі ліквідатора Києво-святошинський районний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу |
про | стягнення 12 248,00 грн. |
за участю представників сторін:
позивача –Сушицької Ю.В.,
відповідача –Юрченка Р.О.,
ВСТАНОВИВ:
Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»в особі ліквідатора (далі –ЗАТ "РГВ-Метиз") про визнання кредитором та стягнення 12 248,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22 березня 2007 року у справі № 15/58 (суддя Хоменко М.Г.) позов Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” в особі ліквідатора задоволено повністю; зобов’язано ліквідатора відповідача внести зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів, а саме включити позивача в реєстр вимог кредиторів акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” на суму 12 248,00 грн.; стягнути з відповідача державне мито в сумі 85,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Постановляючи рішення про зобов’язання ліквідатора акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” внести зміни до затвердженого реєстру кредиторів шляхом включення Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в реєстр вимог кредиторів акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” на суму 12 248,00 грн., місцевий господарський суд виходив з тієї обставини, що зазначені вимоги заявлялись позивачем згідно поданої представником останнього заяви про уточнення позовних вимог від 22 березня 2007 року керуючись при цьому ст.ст. 89, 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, а провадження у справі припинити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року (головуючий –Коваленко В.М., судді Гарник Л.Л., Вербицька О.В.) рішення суду скасовано і прийнято нове, яким Київському обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у позові відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування постанови суд зазначив, що позивач повинен був подати заяву про визнання його кредитором боржника в межах місячного строку з дня опублікування оголошення про визнання банку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою суду апеляційної інстанції позивач у справі подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: положень Постанови Національного банку України від 20 червня 2001 року № 249 «Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію акціонерного агропромислового банку «Україна», п. 2 ч. 2 ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність», положень Закону України «Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Національного банку України „Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію акціонерного агропромислового банку „Україна” від 29 червня 2001 року № 249 на підставі рішення господарського суду міста Києва від 11 серпня 2005 року № 15/555 триває ліквідаційна процедура Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22 березня 2007 року було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати його кредитором банку на суму 12 248 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів (а.с. 25).
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач подаючи заяву про уточнення позовних вимог не заявляв вимоги про внесення змін до затвердженого реєстру вимог кредиторів, і тому суд вийшов за межі позовних вимог чи порушив вимоги ч. 2 ст. 83 ГПК України, є обгрунтованими.
19 липня 2001 року у газеті «Урядовий кур’єр»опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно із ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (з змінами і доповненнями) законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ч. 1 ст. 14 вказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Судом першої інстанції встановлено, що третю особу у справі - Києво-святошиський районний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу було визнано кредитором відповідача на суму 28 271,91 грн., що підтверджується листом ліквідатора від 10 вересня 2002 року № 11/132-52-5444, а вказана сума начебто включає в себе кошти позивача у справі в сумі 12 248,00 грн.
Судом також встановлено, що ліквідатором банку в подальшому позивача, листом від 1 червня 2006 року № 080/240-1803, було повідомлено про визнання його кредитором боржника лише на суму 2 104,25 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатором банку позивача було визнано кредитором боржника, оскільки з листа ліквідатора від 1 червня 2006 року № 080/240-1803 вбачається, що банком було визнано кредиторські вимоги Києво-святошиського районного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу, а не Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, позивачем не доведено, що вимоги третьої особи у справі є його вимогами, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Судом також не встановлено підстав відмови ліквідатором третій особі у справі у визнанні його кредитором банку на всю суму.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові правильно зазначив, що вимоги позивача повинні розглядатись в межах справи про банкрутство банку і повинні були бути заявленими позивачем в межах місячного строку, як того вимагає закон.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що з постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції вбачається, що судами не досліджувалось питання включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів відповідача у справі, тотожність кредиторських вимог Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та третьої особи, факт надіслання позивачем ліквідатору заяви про визнання його кредитором банку в межах місячного строку, підстави відмови ліквідатора у визнанні третьої особи кредитором боржника на всю суму, а також не уточнено позовних вимог позивача у справі, у зв’язку з чим жодне з прийнятих у справі рішень не можна визнати законним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки судові рішення у справі не відповідають нормам матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Господарському суду м. Києва при новому розгляді справи слід врахувати наведене, встановити предмет позову, уточнити вимоги позовної заяви, наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суму такої заборгованості, розбіжності в сумі кредиторських вимог позивача та третьої особи у справі, а також з'ясувати чи було подано позивачем в межах місячного строку заяву про визнання його кредитором банку, і при цьому дослідити в судовому засіданні підстави відмови ліквідатора банку щодо включення вимог третьої особи до реєстру вимог кредиторів відповідача у справі і в якій сумі, та вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року у справі № 15/58 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич