Єдиний унікальний номер 235/2054/21

Номер провадження 22-ц/804/3050/21

Номер провадження 22-ц/804/3050/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді:Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В.,Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря: Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Бородавки К.П. в місті Покровську Донецької області) у цивільній справі №235/2054/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення безпідставно списаних з карткового рахунку коштів,-

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є клієнтом Банку, за угодою №SАМDNWFC00019025958 від 03.08.2015 року відкритий рахунок для зарахування грошових коштів в іноземній валюті, а за угодою №SАМDNFF000100016724 від 30.07.2013 року та №SАМDNWFC00028228667 від 05.08.2016 року - для зарахування грошових коштів в гривні.

Станом на 01.07.2019 року на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на підставі угоди №SАМDNWFC00019025958 від 03.08.2015 року був залишок коштів в розмірі 756,56 євро. 13.08.2019 року на цей рахунок було здійснено повернення депозиту по договору №SAMDNWFD0070748250100 в розмірі 8506,59 євро та по договору №SAMDNWFD0070748224400 в розмірі 10007,28 євро, а також проценти за депозитними рахунками.

На карту позивачки НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) через додаток Приват24 здійснені перекази: 25.12.2020 року - 904,53 євро, 27.12.2020 року - 8,79 євро; 28.12.2020 року - 3015,08 євро; 28.12.2020 року -703,52 євро; 29.12.2020 року - 3869,35 євро; 30.12.2020 року - 3969,85 євро; 31.12.2020 року - 4221,11 євро; 03.01.2021 року - 1839,20 євро.

Стверджує, що вказані платежі вона не здійснювала та мобільний додаток Приват24 не був нею підключений на час здійснення банком цих операцій.

Єдиний платіж, який вона здійснила за допомогою банківської карти НОМЕР_4 , розрахувавшись нею 27.12.2020 року в магазині «Продукти» по вул. Соціалістична, 11 в м. Красноармійськ, на суму 297,00 грн.

Після списання банком коштів з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_3 , з цього рахунку в період з 07.12.2020 року по 04.01.2021 року були здійснені операції з переказу коштів в національній валюті невідомій особі, які позивач насправді не здійснювала.

Крім того, банком були здійснені операції зі списання коштів з рахунку НОМЕР_5 , який відкритий на ім`я позивача, через додаток Приват24 на загальну суму 16583,56 грн, з цього рахунку були здійснені наступні операції: 03.01.2021 року - в розмірі 4522,61 грн та 04.01.2021 року - в розмірі 12060,30 грн.

З серпня 2019 року по грудень 2020 року вона перебувала за межами України, банківські картки не втрачала та нікому не передавала. При поверненні на територію України її мобільний номер телефону НОМЕР_6 не працював, телефон з вказаним мобільним номером позивач не втрачала.

04-05 січня 2021 року вона звернулася до відділення АТ КБ «Приватбанк» з метою оформлення депозиту на гроші, які були на її поточних рахунках, де їй повідомили, що грошових

коштів на її рахунках немає, останній переказ коштів зроблено 04.01.2021 року.

05.01.2021 року вона звернулася до Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, порушено кримінальне провадження №12021050410000013 від 05.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 185 КК України.

05.02.2021 року позивач звернулася з претензією до відповідача, який листом від 14.02.2021 року повідомив позивача, що її претензія стосовно повернення коштів не може бути задоволена, оскільки переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват-24, вхід куди був здійснений під авторизацією позивача, а за шахрайські дії відповідач відповідальності не несе.

Посилаючись на приписи статей ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Постанови НБУ від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів», та наполягаючи на тому, що вона не вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків, просила стягнути з Банку на її користь безпідставно списані кошти в розмірі 19300,00 євро та 16583,56 грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15 вересня 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з її банківських/карткових рахунків грошові кошти в сумі 19300,00 євро шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 16583,56 грн шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_3 .

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 6707,36 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення є необґрунтованим та незаконним.

Зазначає, що операція щодо переказу коштів відбулася за допомогою «Приват24», всі операції здійснювались з введенням конкретних персональних даних за допомогою мобільного телефону, тому у банку не було підстав відмовляти в обслуговуванні рахунку позивачки.

Позивачка помилково вказувала, що номер телефону не втрачала і нікому не передавала, оскільки в листі ПрАТ «ВФ Україна» від 30.06.2021 року зазначено, що по номеру телефону НОМЕР_6 відбулась зміна сім-карти 09.11.2020 року, дзвінок з проханням зміни надійшов з номеру НОМЕР_7 , з чого випливає, що фінансовий телефон позивачки НОМЕР_6 за нею не був зареєстрований, тобто послуги надавались оператором мобільного зв`язку знеособлено.

Таким чином, своєю бездіяльністю позивачка фактично сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер для здійснення банківських переказів.

Оскільки ОСОБА_1 не повідомляла банк, що її фінансовий номер не використовується під час перебування її за межами України, не зверталась про зміну свого номеру телефону, банк не володів інформацією, що її фінансовим номером можливо користується інша особа, отже банком порушень зобов`язань не було.

Судом першої інстанцій під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не враховано правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

Суд помилково стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн, оскільки на підтвердження оплати правових послуг до матеріалів справи надано рахунок-фактуру на суму 5000,00 грн та квитанцію на підтвердження перерахунку позивачем суми в розмірі 5000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через програму «EasyCon» з`явилися представник ОСОБА_1 -адвокат Молчанова Н.В. та представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Полфьорова Я.В..

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення безпідставно списаних коштів, суд першої інстанції виходив з доведеності наявності вини банку в незаконному переказі коштів з банківської платіжної картки позивачки, і відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин 1-3 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір №SAMDNWFD0070748224400 «Вклад «Депозит Плюс строковий на 12 міс», відповідно до якого початкова сума вкладу 10000,00 євро до 03.08.2016 року включно; вклад зараховується на рахунок № НОМЕР_8 ; на суму вкладу нараховується проценти за ставкою 14% річних, які зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_9 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_6 (а.с. 26).

19 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір №SAMDNWFD0071548095201 «Вклад «Стандарт» строковий на 12 міс», початкова сума вкладу - 30000,00 грн, по 19.04.2018 року включно, особовий рахунок для вкладу - № НОМЕР_10 ; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 16,8% річних; проценти зараховуються на рахунок № НОМЕР_11 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_6 (а.с. 27).

03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір №SAMDNWFD0070748250100 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс», оформлений 03.08.2015 року; залишок на вкладі станом на 03.09.2018 року - 8506,59 євро; продовжений з 12.08.2018 року по 12.08.2019 року включно; відкритий рахунок для зарахування вкладу - № НОМЕР_12 ; нараховуються проценти в розмірі 0,25 % річних, які зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_9 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_6 (а.с. 28).

З виписок по рахункам, відкритим АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.07.2019 року по 04.01.2021 року станом на початок періоду баланс дорівнював 756,56 євро, усього надходжень - 1544,99 євро, усього витрат 19301,43 євро. (а.с. 32-38)

05.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За фактом незаконного заволодіння коштами, належними ОСОБА_1 , Покровським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України. Красноармійською місцевою прокуратурою Донецької області 30.04.2021 року матеріали кримінального провадження передано за підслідністю до ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, досудове слідство триває, про підозру нікому не повідомлялось.

05.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась з претензією до АТ КБ «Приватбанк» щодо списання коштів з карток НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_4 , на яку банк листом від 14.02.2021 року повідомив, що претензія стосовно повернення коштів позивачу не може бути задоволена, оскільки переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват-24, вхід в Приват-24 був здійснений під авторизацією позивача, що можна зробити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації.

З листів Держприкордонслужби від 30.06.2021 року та від 06.07.2021 року вбачається, що за інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 01.01.2019 року по 25.02.2021 року позивачка: 16.07.2019 року в`їхала в Україну - пункт пропуску - Бориспіль, 12.08.2019 року виїхала з України - пункт пропуску Бориспіль, 19.12.2020 року в`їхала в Україну - пункт пропуску Шегині (Львівська область), 02.02.2021року - виїхала з України - пункт пропуску Краківець (Львівська область).

З листа ПрАТ «ВФ Україна» від 10.09.2021 року вбачається, що по номеру телефону НОМЕР_6 відбулась заміна СІМ-карти 09.11.2020 року в магазині за адресою АДРЕСА_1 .

За інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 10.09.2021року про авторизацію у Приват24 за період з 01.12.2020 року по 04.01.2021 року слідує, що реєстрація в системі Приват24 за допомогою номеру телефону НОМЕР_6 відбулася 08.12.2020 року, а всі операції з рахунків позивача протягом спірного періоду були здійснені за допомогою мобільного номеру телефону позивача НОМЕР_6 .

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням,затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку. 4) Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення №705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосувавши вищевказані норми права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивачка ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку.

Посилання на те, що не встановлено вини банку в перерахуванні грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 є безпідставним,оскільки саме на банківську установу покладено обов`язок забезпечення безпечного збереження грошових коштів клієнта та забезпечення безпечного проведення транзакцій,що не було в даному випадку виконано відповідачем .

Аргументи апеляційної скарги про те, що саме позивачка замінила СІМ-картку і не повідомила банк про перевипуск (невстановленими особами) СІМ-картки телефону, номер якого вказаний в договорі як контактний (фінансовий), є необґрунтованими та суперечать наданим доказам, що містяться в матеріалах справи.

Правові висновки, на які посилався відповідач в своїй апеляційній скарзі, викладені в постановах Верховного Суду сформульовано Верховним Судом за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. Тому доводи апеляційної скарги про неврахування судами першої під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правових висновків, викладених в зазначених постановах Верховного Суду, не заслуговують на увагу.

Доводи про те, що аудіо записом зафіксовано перевірку по транзакції по операції,проведеній 24.12.2020 року щодо переказу коштів,де клієнт,який замовив переказ підтвердив надання вищевказаної послуги та повідомив оператору Банку контрольну інформацію Клієнта-прізвище,ім`я та по батькові,дату народження,кількість повних літ,місце народження,місце проживання, що свідчить про те,що в результаті необачної поведінки самої ОСОБА_1 та її свідомої поведінки зазначені дані стали відомими іншій по сторонній особі, не можуть бути прийнятими до уваги,оскільки спростовуються встановленими обставинами.

Інші доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Отже, судом першої інстанції досліджено докази та встановлені обставини, на підставі яких дійшов висновку про задоволення позову у зв`язку з тим, що позивачка довела наявність вини банку в незаконному переказі коштів з його банківської платіжної картки, а відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача про те, що він не втрачав свою банківську картку, не передавав її іншим особам та нікому не повідомляв ПІН-код картки. Тому банк зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення в частині стягнення безпідставно списаних коштів, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення в частині спору про стягнення безпідставно списаних коштів не вбачається.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн, суд виходив з обґрунтованості таких вимог саме в такому розмірі.

Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи.

В підтвердження надання правової допомоги надано розрахунок витрат на правову допомогу по договору правової допомоги в загальному розмірі 25500грн (а.с. 39-40, 41), акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 29 січня 2020 року на суму 10500,00 грн (а.с. 41 зворот), рахунок фактуру №51 від 29.01.2021 року на суму 5000,00 грн та квитанцію №0.0.1996919555.1 від 29.01.2021 року на суму 5000,00 грн (а.с. 42, 43).

Оскільки, розмір витрат, які позивачка сплатила у зв`язку з розглядом справи, підтверджено матеріалами справи на загальну суму в розмірі 10000,00 грн, тому висновок суду першої інстанції про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн є помилковим, тому рішення суду в частині стягнутого розміру на правову допомогу підлягає зміні до 10000 грн..

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15 вересня 2021 року в частині розміру стягнутих судових витрат на правничу допомогу змінити.

Зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу, стягнутого з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 з 10500 грн. до 10 000 грн..

В іншій частині рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.

Судді: