Справа № 310/4359/21

2/310/1899/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2021 року                                                                м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Дубровської Н.М.,

за участі секретаря судового засідання – Гоноболіної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно отриманої пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно отриманої пенсії. Свій позов мотивували тим, що 21.08.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах з дати подачі документів для призначення пенсії. У січні 2020 року було перевірено пенсійну справу та переглянуто стаж пільгової роботи з урахуванням п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993. В результаті приведення пенсійної справи у відповідність до чинного законодавства виплату пенсії відповідачу з 01.02.2020 припинено в зв`язку з відсутністю у нього права на призначення цієї пенсії. За таких обставин по пенсійній справі № 083250000186 ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2020 у розмірі 25787,27 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про його виклик у судове засідання на сайті «Судова влада України». Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та згідно довідки від 15.03.2018 № 0000600769/24974 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії інформації ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення 083250000186 Бердянським об`єднаним управлінням ПФУ призначена пенсія за віком з 21.08.2018, умови призначення ЗУ №1058-IV, Прик.полож., п. 2, ч.1; ЗУ №1788, ст. 14 (Роботи підземні, провідні професії (20)).

Крім того, відповідно до протоколу за період 01.01.2019 – 31.01.2020 нарахованої та сплаченої пенсії на рахунок ОСОБА_1 , відповідачу перераховано пенсію згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на загальну суму 25787,27 гривень, що, за твердженням позивача, підлягає поверненню, як безпідставно набуте майно.

Таким чином, відповідач є пенсіонером, перебуває на обліку в Бердянському об`єднаному управлінні ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за віком у вказаний вище період.

За твердженням позивача, виплату пенсії відповідачу припинено у зв`язку з відсутністю у нього права на призначення цієї пенсії. Проте, жодного рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 до матеріалів справи позивачем не додано.

Доказів надіслання та отримання відповідачем запрошення до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) у зв`язку із виявленою переплатою пенсійних виплат, наявного у додатках до позовної заяви, суду не надано. Крім того, з довідки від 05.12.2018 №0000600769/24974 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість, у запрошенні до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) зазначена адреса: вул. Приазовська, 37, м. Бердянськ.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми безпідставно нарахованої та виплаченої пенсії за віком. Підставою для звернення з позовом до суду, як зазначає позивач, став перегляд стажу пільгової роботи, врахованого для призначення пенсії ОСОБА_1 , відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993, в результаті якого виплату пенсії відповідачу з 01.02.2020 припинено у зв`язку з відсутністю у пенсіонера, за твердженням позивача, права на призначення цієї пенсії.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також, за положеннями ст.1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XI (далі Закон №1788-XI) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.107.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст.50 Закону № 1058-IV та ст.103 Закону № 1788-XI, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20% пенсії).

Приписами ч.1 ст.103 Закону № 1788-XI закріплено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для повернення надміру виплаченої пенсії є або встановлення факту зловживання з боку пенсіонера, або подання страхувальником недостовірних даних. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-XI є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Відповідно до ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень. Разом з цим, аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідним управлінням Пенсійного фонду за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Суд бере до уваги, що управління Пенсійного фонду мають беззаперечне право утримати зайво сплачені суми пенсії саме у випадку зловживань з боку пенсіонера. При цьому, пенсіонери повинні відшкодувати дійсну шкоду, яку заподіяли у зв`язку з одержанням зайвих сум пенсії. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

П.1 ч.1 ст.1215 ЦК України передбачено, що не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті пенсії, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вказана норма не застосовується у разі зловживань та недобросовісної поведінки пенсіонера.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

У цій справі суд виходить з того, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Проте, у даному випадку стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку відповідача, винність його дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання пенсійних виплат.

Більше того, позивач жодних доказів на підтвердження помилково нарахованого стажу не надає, а лише зазначає про це.

Неправильне застосування позивачем норм матеріального права при призначенні і нарахуванні ОСОБА_1 пенсії не є рахунковою помилкою в розумінні ст. 1215 ЦК України, яка надає право витребування у останнього переплати пенсійних виплат.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в Постанові від 22 січня 2014 року (справа № 6-151цс13), згідно з якою, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тому, за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідача ОСОБА_1 , підстави для стягнення з нього виплачених сум пенсії, нарахування якої здійснювалось пенсійним управлінням з використанням дискреційних повноважень при прийнятті рішення про призначення та встановлення розміру пенсії, відсутні.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Заява №29979/04) визнав низку порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами. Разом з цим, у вказаній справі викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Так, цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні пенсії відповідачу та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, або помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків певними службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування пенсії.

Також суд враховує, що п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання ч.4 ст.263 ЦПК України судом при розгляді справи враховані правові висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17 (2-а/173/41/2017), пр.К/9901/712/18, №К/9901/803/18.

Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд визнав недоведеними позовні вимоги позивача, тому ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 гривень, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно отриманої пенсії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.  

Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.

Суддя                                                Н. М. Дубровська