ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/16158/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчиннікової Я.Д.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Труб-Інжбуд»: Сподін В.С.;

від Міністерства юстиції України: Лагута В.В.;

від ПП «Селтік»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Селтік" та Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року про забезпечення позову

у справі №910/16158/21 (суддя Комарова О.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД"

про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

особи, які можуть отримати статус відповідача у справі: Міністерство юстиції України

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд до пред`явлення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. "Е"), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського міста Києва від 06.10.2021 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, скаржника чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство "Селтік" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі №910/16158/21.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що предметом майбутнього спору є скасування наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021, відносно виконання якого винесено оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, винесено на користь та за зверненням ПП «Селтік». Апелянт зазначає, що на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову припущення заявника, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не відповідає дійсності та є удаваним, оскільки наказом заявник не позбавляється права власності на спірний об`єкт.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі №910/16158/21.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вжиття вказаних в ухвалі суду заходів забезпечення позову є аналогічними тим, що зазначені позивачем в позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не для встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16158/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Селтік" та призначено справу до розгляду на 14.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі №910/16158/21 для спільного розгляду з апеляційної скаргою Приватного підприємства «Селтік».

Позиції учасників справи

09.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Труб-Інжбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Явка представників сторін

Повноважний представник ПП «Селтік» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином. В той же час, 14.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ПП «Селтік» надійшла заява, в якій останній повідомив суд про припинення станом на 14.12.2021 повноваження членів правління та колишнього керівництва ПП «Селтік» та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 14.12.2021.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД", в якій останній просив суд до пред`явлення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. "Е"), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що наказом Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 було скасовано рішення від 16.04.2018 № 40652282, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світланою Василівною, яким скасовано право власності скаржника, Приватного підприємства «СЕЛТІК», на вищенаведений об`єкт нерухомості.

Заявник вказує на очевидні ознаки незаконності наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021, з огляду на процедурні порушення, допущені під час його прийняття. Також, на переконання заявника, скаржником вчиняються протиправні дії, щодо об`єкту нерухомості, які порушують права та інтереси ТОВ «ТРУБ-ІНЖБУД».

На переконання заявника, виконання спірного наказу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду з позовною заявою. Вказує, що внаслідок скасування реєстраційної, будуть вилучені відомості з реєстру, що зумовить виникнення інших спорів.

Враховуючи викладене, заявник вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позову, який він має намір подати, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами. Вжиття вказаних заходів сприятиме запобіганню порушень прав сторін на час вирішення спору в суді, а в разі його задоволення - забезпечить можливість досягнення мети звернення з відповідним позовом до суду, захисту порушених прав та інтересів позивача.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, скаржника чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У даному випадку апеляційна скарга була подана ПП «Селтік», яка не була стороною справи під час розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021, який є предметом майбутнього позову та щодо реєстраційних дій якого оскаржуваною ухвалою вчинено заходи забезпечення позову, був винесений за результатом розгляду скарги ПП «Селтік».

В оскаржуваній ухвалі також зазначено, що заявлені обмеження будуть розповсюджувати свою дію на заявника, що буде виступати гарантією для інших осіб, які не є учасниками справи, зокрема і для ПП «СЕЛТІК», того, що об`єкт нерухомості не буде відчужено та коло учасників спору не буде розширено.

Крім того, колегією суддів також враховано, що ПП «Селтік» було залучено в якості третьої особи в межах справи № 910/16665/21, в якій розглядаються позовні вимоги заявника про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021.

А тому, оскільки ухвала суду першої інстанції стосується прав та інтересів ПП «Селтік», колегія суддів дійшла до висновку щодо розгляду поданої апеляційної скарги по суті її заявлених вимог.

Частина 3 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Щодо суті вимог поданих апеляційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом майбутнього позову є вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив, що наказом Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 було скасовано рішення від 16.04.2018 № 40652282, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світланою Василівною, яким скасовано право власності скаржника, Приватного підприємства «СЕЛТІК», на вищенаведений об`єкт нерухомості.

Скасовуючи рішення державного реєстратора, колегія Мін`юсту керувалась положеннями п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року, з огляду на те, що надані реєстраторові документи не давали змоги встановити підстав для скасування права власності скаржника на нежитлове приміщення.

Заявник вказує на очевидні ознаки незаконності наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021, з огляду на процедурні порушення, допущені під час його прийняття. Також, на переконання заявника, скаржником вчиняються протиправні дії, щодо об`єкту нерухомості, які порушують право власності ТОВ «ТРУБ-ІНЖБУД» на об`єкт нерухомості.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 27 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, дослідивши надані докази, вірно вказав на те, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБ-ІНЖБУД".

А тому, вимога заявника заборонити проведення реєстраційних дій є співмірним заходом забезпечення позову в даному випадку, яка забезпечує можливість ефективного захисту права власності на спірне нежиле приміщення.

Твердження ПП «Селтік» про те, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не досягає поставленої мети, оскільки наказом Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 заявник не позбавляється права власності на об`єкт нерухомості, колегія суддів відхиляє, так як застосування відповідних заходів забезпечення позову дозволить уникнути можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів ТОВ «Труб-Інжбуд», а також реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та уникнення будь-яких труднощів щодо його виконання, що і є метою забезпечення позову.

Більше того, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, ПП «Селтік» чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Посилання Міністерства юстиції на те, що господарський суд вжиті заходи забезпечення позову є аналогічними тим, що заявлені у майбутньому позові, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку вживалися заходи забезпечення позову, які є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не може свідчити про вирішення спору сторін по суті (подібний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19).

При цьому, у випадку відмови у позові застосовані судом заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати виконанню спірного наказу Міністерства юстиції України.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України.

Вказане вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20.

Також є необґрунтованими посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, оскільки скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Мін`юстом від 17.01.2019 № 143/5 та зупинення відповідних реєстраційних записів, які були вчинені на підставі наказу, та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, Верховний Суд у справі № 910/9855/20 виходив в тому числі з того, що судом було зупинено відповідні реєстраційні записи, які були вчинені на підставі наказу.

В той же час, у даному випадку оспорюваною ухвалою вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, зокрема і на виконання наказу Міністерства юстиції України.

Крім того, є помилковими посилання Міністерства юстиції на постанову Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, оскільки висновки у справі № 826/13306/18 та справі, що розглядається, зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та свідчить про те, що правовідносини у цих справах не є подібними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року у справі № 910/16158/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Селтік" та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/16158/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 910/16158/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 910/16158/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2021

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко