Справа № 2-117/11

Рішення

іменем України

26 січня 2011 року  Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

                              головуючого судді                                        Спічак О.Б.

                              при секретарі                                                  Кирпиченко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2.  діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, Комсомольської районної у м.Херсоні ради, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6, органи опіки та піклування виконкому Комсомольської районної у м. Херсоні ради про визнання частково недыйсним договору дарування, визнання частково незаконним  рішення виконкому Комсомольської районної у м. Херсоні ради, про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

          У березні 2010 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що її матері ОСОБА_7 на праві рішення суду від 30.01.1996 року належали виділені в натурі 39/100 частин житлового будинку  АДРЕСА_1. 11 липня 1996 року її мати подарувала їй 25/100 частин спірного будинку, а 16 жовтня 2002 року останні 14/100 частин, які складалися з приміщень 1-1 /коридор/, Ѕ частина житлового приміщенні 1-2 в житловому будинку літ.»А», ганка,  сараю літ.»Б», туалету літ.»В», воріт № 2, частини огорожі № 3 10,1 кв.м. та мостіння 1. Після одруження сина ОСОБА_9 в 2005 році вона вирішила із належного їй майна подарувати сину 14/100 частин, оскільки повинна була забезпечимти своїй матері ОСОБА_7 постійне місце проживання. 17.08.2005 року був укладен з сином договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та в подальшому зареєстрований в БТІ. Відповідно до умов договору у користування  обдарованого надавались із житлового будинку літ. «А» приміщення 1-1 (коридор),1/2 частина приміщення 1-2 (жиле) площею 12,5 кв.м., ґанок, сарай літ «Б», туалет літ.»В», ворота №1, частина №3 -10,1 кв.м, мостіння №1, що складало 14/100 частин. В 2008 році позивачка, вважаючи себе власницею 25/100 частин спірного будинку, для поліпшення житлових умов своєї матері та  родини сина,  за свої кошти звела прибудову VІІ площею 8,6 кв.м. до житлового будинку. Після завершення будівництва рішенням виконкому  Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 10.04.2009 року №57 добудова була прийнята в експлуатацію, але на ім»я ОСОБА_9, без зміни часток співвласників будинку.

          ІНФОРМАЦІЯ_1 року в результаті ДТП її син ОСОБА_9 загинув. Після його смерті  відкрилась спадщина, яку прийняли позивачка, його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, донька від першого шлюбу ОСОБА_5 Позивач зазначила, що при оформленні спадкових прав в 2009 році вона дізналась, що при укладенні договору дарування між нею та сином у договорі було допущено помилку в визначенні частки, а саме вказано, що вона подарувала 39/100 частин, в той час як мала намір подарувати 14/100 частин, які ж фактично були передані у власність обдарованому. За таких обставин просила суд визнати договір дарування від 17.08.2005 року в частині дарування 25/100 частин недійсним, визнати за нею право власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, визнати рішення Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 10.04.2009 року № 57 пункт 4.33 частково незаконним, вказати замість ОСОБА_9 прізвище ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

          Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що її чоловік  ОСОБА_9 прийняв в дарунок та набув права власності саме на всі належні позивачці 39/100 частин будинку, при житті сина позивачка не помітила допущеної помилки при укладенні договору,  а на теперешній час звернулась до суду з вказаним позовом з наміром позбавити її та її дитину спадщини після смерті ОСОБА_9, крім того зазначила, що добудову  чоловік здійснив за власні кошти, його ж мати в зв»язку з зайнястю останнього на роботі займалася оформленням документів на його ім»я в райвиконкомі.

          Відповідачка ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, в судовому засіданні позов  визнала.

          Представник виконкому Комсомольської районної у м. Херсоні ради  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що рішення  Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 10.04.2009 року № 57 пункт 4.33 прийнято на підставі наданих документів та відповідно закону. В останнє судове засідання представник виконкому не з»явився, просив справу розглядати у його відсутності.

          Представник органів опіки та піклування в судовому засіданні позовні вимоги не визнала,  пояснив , що при їх задоволенні будуть порушені спадкові права неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

          Приватний нотаріус ОСОБА_6 в судовому засіданні  позов не визнала, пояснила, що при укладенні договору особи були встановлені, дієздатність сторін не викликала сумнів, договір був прочитаний сторонами та підписаний, волевиявлення дарувателя було спрямовано на відчудження саме 39/100 частин будинку.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договіру дарування, посвідченого приватним нотаріусом  ОСОБА_10 11 липня 1996 року за р.№ 1533 набула право власності на 25/100 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташовані в АДРЕСА_1, із належних її матері ОСОБА_7 39/100 частин будинку.  Відповідно до цього договору конкретні приміщення, які складають ці 25/100 частин не зазначалися.   Потім 16.10.2002 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 по договіру дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 за р.№ 4714, 14/100 частин цього ж будинку, де було зазначено, що ця частина складається з приміщень 1-1 /коридор/, Ѕ частини житлового приміщенні 1-2 в житловому будинку літ.»А», ганка, сараю літ.»Б», туалету літ.»В», воріт № 2, частини огорожі № 3 –10,1 кв.м., мостіння 1.

            17 серпня 2005 року ОСОБА_1 подарувала  ОСОБА_9

належні їй 39/100 частин вищезазначеного будинку по договіру дарування, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_6. за р.№ 2479. В договорі дійсно зазначено, що в постійне користування обдарованому надаються приміщення, що складали 14/Ї00 частин будинку, але у власність   даритель передав, а обдарований прийняв 39/100 частин.

          Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що при посвідченні цього договору сталася помилка в частині розміру подарованої частки, так як вона спростовується нотаріально посвідченим договором, поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_6., витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно ХБТІ від 08.08.2005 року,  заявником якого саме  для відчуження 39/100 частин була ОСОБА_1, а також тим фактом, що обидві правовстановчі документи як на 14/100 частин так і на 25/100 частин були залучені до документів  для оформлення договіру та погашені  договіром дарування від 17.08.2005 року.    

          Згідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного та аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що результат правочину з дарування позивачем на користь сина ОСОБА_9  39/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 узгоджувався з її волею та її позов про визнання договору в частині дарування  25/100 частин недійсним задоволенню не підлягає.

          Позовні вимоги в частині визнання рішення Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 10.04.2009 року № 57 пункт 4.33 частково незаконним також є необґрунтованими з наступних обставин. Відповідно наданих суду копій документів на оформлення добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 саме ОСОБА_9як власник 39/100 частин  звертався до  виконкому Комсомольської райради з заявою про оформлення добудови та на  його ім»я були надані відповідні погодження. Співласник ОСОБА_12,  яка є рідною сестрою позивачки, дала  згоду саме ОСОБА_9 на узаконення добудови.   

           Доказів, які б свідчили про незаконність оспорюваного рішення виконкому суду не надано.

          Посилання позивача на те , що саме вона за свої кошти як власник 25/100 частин будинку звела прибудову свого підтвердження не знайшли, оскільки правовстановчі документи у останній були  відсутні.  Кредитні договори, на які посилається позивачка не містять будь-якого підтвердження, що саме на будівництво прибудови були потрачені кредитні кошти. Суд не може взяти до уваги ці доводи, а також показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те що позивачка займалася будівництвом прибудови, здійснювала розрахунок з будівниками,  як підставу для визнання оспорюваного рішення незаконним.

          На підставі наведеного суд суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

          Керуючись ст. 10,11,60,212,213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 202, 203, 215, 328,331, 717,719 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, Комсомольської районної у м.Херсоні ради, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6, органи опіки та піклування виконкому Комсомольської районної у м. Херсоні ради, про визнання договору дарування, укладенного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6. 17 серпня 2005 року за р.№ 2479 частково недійсним, визнання права власності та визнання рішення Комсомольської районної у м. Херсоні ради частково незаконним, за необґрунтованістю.

          На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя :                                                                                                Спічак О.Б.