22-ц/804/3260/21

                                                                                263/7063/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року                                                                                                     місто Маріуполь

   справа № 263/7063/21

   провадження № 22-ц/804/3260/20

Донецький апеляційний суд у складі:

                           судді-доповідача                                      Пономарьової О.М.,

                           суддів                                                        Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,

                           секретар судового засідання                   Целовальник К.А.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Услуга»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Томіліна О.М. від 19 листопада 2021 року,

в с т а н о в и в:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Услуга» (далі ТОВ «Услуга») про стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 12 січня 2008 року за рішенням засновників ТОВ «Услуга» призначена на посаду директора.

26 червня 2019 року за рішенням загальних зборів учасників товариства її повноваження припинені.

Наказом №10 від 01 липня 2019 року позивачка звільнена з посади директора з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до наказу відповідач мав здійснити повний розрахунок із позивачкою, який здійснений не був.

С посиланням на нормами ст. 44 КЗпП України позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь вихідну допомогу при звільненні у сумі 37 533 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку у сумі 221 135 грн 46 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку.

Закрито провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про стягнення вихідної допомоги при звільненні з огляду на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди відмовлено. Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги, суд виходив з вимог ст.44 КЗпП України, на які посилається і позивачка в новому позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

30 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду в частині закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та направити справу для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про стягнення вихідної допомоги. Апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не заявляла вимоги про стягнення вихідної допомоги відповідно до положень ст. 44 КЗпП України, а просила стягнути з ТОВ «Услуга» на її користь вихідну допомогу відповідно до умов контракту у розмірі 177 600 грн, посилаючись на п.19 контракту з робітником, який укладений 15 грудня 2017 року між нею та головою ТОВ «Услуга» ОСОБА_2 на виконання роботи за посадою директора товариства, та містить умову, що у випадку дострокового припинення контракту по незалежним від працівника причинам, встановлюються додаткові гарантії та компенсації моральної і матеріальної шкоди спричиненої працівнику: «виплати 24 середніх заробітків в день звільнення за ст.43, 40, 41 КЗпП України».

Таким чином, позивачем у межах справи, що розглядається, заявлено позовні вимог з інших підстав.

Доводи інших учасників справи

09 грудня 2021 року на адресу апеляційного суду від ТОВ «Услуга» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 .

Відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду від 19 листопада 2021 року без змін, яка постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.

Ухвалою апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2021 року справа призначена до судового розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Услуга» про стягнення на її користь вихідної допомоги при звільненні відповідно до положень ст. 44 КЗпП України та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку.

Позивачка ОСОБА_1 12 січня 2008 року за рішенням засновників ТОВ «Услуга» призначена на посаду директора.

26 червня 2019 року за рішенням загальних зборів учасників товариства її повноваження припинені.

Наказом №10 від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до наказу відповідач мав здійснити повний розрахунок із позивачкою, який здійснений не був.

В провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області перебувала цивільна справа № 263/11319/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди.

В межах розгляду справі № 263/11319/19 рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача вихідної допомоги відповідно до положень ст. 44 КЗпП України.

Суд першої інстанції закрив в цій частині провадження у справі у зв`язку з тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у цивільній справі № 263/11319/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 і яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року.

Відповідно до положень ст. 255 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем – ТОВ «Услуга».

Предметом позову у справі №263/11319/19 є поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди.

Обов`язок сплатити позивачу вихідну допомогу у справі №263/11319/19 обґрунтовано п. 19 контракту з робітником, який укладений 15 грудня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Услуга» ОСОБА_2 на виконання роботи за посадою директора товариства, та містить умову, що у випадку дострокового припинення контракту по незалежним від працівника причинам, встановлюються додаткові гарантії та компенсації моральної і матеріальної шкоди спричиненої працівнику: «виплати 24 середніх заробітків в день звільнення за ст.43, 40, 41 КЗпП України».

Предметом позову у справі, що розглядається апеляційним судом є виплата вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України.

Таким чином, підстави позову у вже розглянутій цивільній справі та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, що виключає закриття провадження у справі в частині стягнення вихідної допомоги з підстав, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Услуга» про стягнення вихідної допомоги при звільненні є помилковим.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення вихідної допомоги, чим порушив норми процесуального права, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду в частині закриття провадження у справі в частині стягнення вихідної допомоги, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2021 року в частині закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» про стягнення вихідної допомоги при звільненні скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач                                                                                            О.М. Пономарьова

Судді                                                                                                              С.А. Зайцева

                                                                                                                        М.Ю. Лопатіна