ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2007 р. Справа № 9/160
Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович
розглядаючи справу
за позовом Державне підприємство "Чернівецький науково-дослідний інститут землеустрою" УААН
до відповідача Державна інспекція з контролю за цінами в Чернівецькій області
про визнання рішення № 24 від 30.06.06р. та Припису № 25 від 20.06.06р. нечинними та їх скасування
за участю представників:
позивача: Галавін В.І. заст. директора довіреність від 18.09.2006р. Граматович О.Л. довіреність №65 від 16.10.2006р.
Снігур Н.М., Лягу Ю.М. довіреність від 18.08.2006р.
відповідача: Арич О.І. доручення №03/7 від 22.06.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовною заявою про визнання рішення № 24 від 30.06.2006р. та припису №25 від 20.06.2006р. Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області нечинними та їх скасування.
В судовому засіданні 11 вересня 2007 року за клопотання сторін відповідно до п. 2 ст. 150 КАС України була оголошена перерва розгляду справи до 14 вересня 2007 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись те, що позивачем не порушені вимоги законодавства. Зокрема виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку замовника оплачувалось в розмірі 153 грн., а за проведення робіт по визначенню координат пунктів геодезичних мереж згущення проводилось за окрему плату по договору.
Відповідач у відзиві та його представники в судовому засіданні заперечують проти позову посилаючись на те, що Законом України “Про захист конституційних прав громадян на землю обумовлена вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, а не вартість виготовлення документів і позивачем завищені розцінки на виконані роботи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Чернівецькій області (гол. держ. інспектор – Арич О.І., посвідчення від 07.06.2006 року № 212) проведено 07-20.07.2006 року перевірку правильності формування та застосування тарифів на роботи та послуги, пов‘язані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, на ДП “Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” за період з 01.11.2005 року по 31.05.2006 року. Перевіркою встановлено, що ДП стягувалась додаткова плата за проведення робіт по визначенню координат пунктів геодезичних мереж згущення, зверх встановленої граничної плати за роботи із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку не передбачену ст. 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю”. Внаслідок зазначеного, згідно акту перевірки, ним отримана необґрунтована виручка за період з 01.11.2005 року по 30.05.2006 року на сумі 40 585 грн. 90 коп., в тому числі з даної суми 10 888 грн. 90 коп. плати за роботи, які на момент перевірки не були виконані. Результати перевірки оформлені актом б/н від 20.06.2006 року (а.с. 7-12) з додатком-розрахунком ( а.с. 42-46).
За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернівецькій області прийнято рішення від 26 червня 2006 року № 24, яким до підприємства застосовано економічні санкції у вигляді вилучення у нього в дохід державного бюджету 29 697 грн. безпідставно одержаної виручки та штрафу в подвійному розмірі даної виручки –59 394 грн. Та видано припис № 25 від 20 червня 2006 року, яким зобов’язано позивача привести вартість робіт із землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 6)
Суд перевіривши обґрунтованість та відповідність позовних вимог вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” (надалі Закон) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Згідно з ст. 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Статтею 9 даного Закону (ч. 2 ) передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
27.01.2005 року набрав чинності Закон України від 20.01.2005 року № 2375-ІV “Про захист конституційних прав громадян на землю”, статтею 1 якого визначено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 06.12.2005 року № 368, внесено зміни в наказ від 12.08.2004 року № 264, з метою приведення його у відповідність до Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю”, оскільки визначено, що розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при виділенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Установити, що розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, законодавством України встановлено граничний розмір плати за виконання суб‘єктами господарювання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, в розмірі, що не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту перевірки від 20.06.2006 року, договорів, укладених позивачем з замовниками робіт із землеустрою, позивачем стягувалась з замовників плата за виконання робіт із землеустрою в розмірі 350 грн. 98 коп., в тому числі 153 грн. за виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку, та 197 грн. 98 коп. за проведення робіт по визначенню координат пунктів геодезичних мереж згущення (а.с.42-46).
В той же час, при проведенні перевірки Інспекцією зроблено висновок, про те, що вартість проведення робіт по визначенню координат пунктів геодезичних мереж згущення входить у вартість плати за виконання суб‘єктами господарювання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, визначеного ч. 2 ст. 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю”. Однак, суд не погоджується з таким висновком Інспекції.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій” види робіт із землеустрою, це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. При цьому, документація із землеустрою, це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Згідно ч. 2 ст. 25 цього ж Закону документами із землеустрою, є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. При цьому ч. 3 ст. 29 зазначеного вище Закону передбачено, що склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Так, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). –ч. 1-2 ст. 55 Закону України “Про землеустрій”.
А згідно ст. 56 зазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
При цьому слід зазначити, що матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність” належать до кадастрових робіт (кадастрових зйомок) і складаються суб‘єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт спеціального призначення.
В той же час, в силу ст.ст. 13, 15, 193, 196 Земельного кодексу України складовою частиною державного земельного кадастру, обов‘язок по веденню якого покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, є кадастрові зйомки – комплекс робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок.
Відповідно до ст. 67 Закону України “Про землеустрій” роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.
18 січня 2007 року ухвалою суду було призначену землевпорядну-технічну експертизу для вирішення питань : чи включені роботи з визначення координат пунктів ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі у зміст технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка передбачена ст. 56 Закону України „Про землеустрій” та чи можливо видати акт про право власності на земельну ділянку при її безоплатній передачі громадянам без прив'язки координат такої ділянки до пунктів Державної геодезичної мережі.
Висновком судової землевпорядно-технічної експертизи № 3289 від 15 травня 2007 року (Київський НДІ судових експертиз), встановлено, що “Роботи з визначення координат пунктів ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі не включенні у зміст технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку, яка передбачена статтею 56 Закону України «Про землеустрій».
Видати акт на право власності на земельну ділянку при її безоплатній передачі громадянам без прив'язки координат такої ділянки до пунктів державної геодезичної мережі не можливо.”
В даному випадку, як вбачається судом, враховуючи, що позивачем здійснювались додаткові роботи прив'язки координат ділянок до пунктів державної геодезичної мережі ( визначенню координат пунктів геодезичних мереж згущення) ДП «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі укладених з замовниками договорів виконувало роботи по землеустрою: по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, за які отримано плату в розмірі, що не перевищує граничний її рівень, визначений ст. 1 Закону України “Про захист конституційних прав громадян на землю” та додаткову плату за проведення робіт з визначення координат пунктів ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі.
Тобто сторони в договірному порядку погодили розмір оплати за роботи по землеустрою по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ( а.с. 51), та окремо - плату за проведення робіт по визначенню координат ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі ( а.с. 52), що не входить до плати за виконані роботи по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.
При цьому можливість отримання окремо плати за виконання вищезазначених робіт передбачено наказом Держкомзему України від 15.06.2001 року № 97/298/124. Наказом окрім визначення вартості виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, розмір якої визначається згідно цього Закону, встановлено також і розмір оплати за виконання інших земельно-кадастрових робіт, в тому числі за роботи з визначення координат пунктів ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі.
Інспекцією не подано суду доказів того, що дані договори на роботи з визначення координат пунктів ДГМ автономними супутниковими методами у статичному режимі, визнані недійсними в судовому порядку, та не встановлено факту їх нікчемності в силу закону, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, вони є правомірними правочинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна інспекція з контролю за цінами в Чернівецькій області є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України.
Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області № 24 від 30.06.2006р. та припис №25 від 20.06.2006р. прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, проте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже Інспекцією безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням від 26.06.2006 року № 24 до ДП «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» економічні санкції в розмірі 59394 грн., та видано припис № 25 від 20 червня 2006 року, оскільки відсутній факт порушення останнім державної дисципліни цін як правової підстави згідно ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” для їх застосування, а отже, дане рішення Інспекції є неправомірним і підлягає скасуванню.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області № 24 від 30.06.2006р. та припис №25 від 20.06.2006р. нечинними та скасування їх.
3. Відшкодувати з Державного бюджету України, на користь Державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» УААН (58013, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 194 “А” код. 00710167) судові витрати (державне мито) в сумі 3 грн. 40 коп. і за заявою позивача видати виконавчий лист
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Г. Чорногуз