16.12.21

22-ц/812/2197/21

Провадження 22- ц /812/2197/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді –Бондаренко Т.З.,

суддів – Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/6521/21 за апеляційною  скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Щербини С.В. в приміщенні того ж суду, за заявою

ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи-приватного нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Тетяни Миколаївни про встановлення факту батьківства та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

         В вересні 2021 року ОСОБА_4  подав до суду позов до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, якою просив забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Бєлік Т.М. вчиняти дії стосовно видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи вимоги заяви представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є біологічним батьком позивача. Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. заведено спадкову справу №15/2021. Іншим спадкоємцем за законом є відповідач ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що предметом справи є визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом існує ризик того, що до набрання рішенням суду по справі законної сили, нотаріус видасть відповідачу свідоцтво про право на спадщину, що зробить неможливим для позивача у разі задоволення позову, реалізувати свої права на спадкове майно та унеможливить ефективний захист позивачем своїх прав.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2021 року заяву ОСОБА_4 задоволено та заборонено видачу приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Тетяною Миколаївною свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Заводського районного суду м. м.Миколаєва від 14 вересня 2021 року скасувати, а у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного .

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник зазначав, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є біологічним його батьком та після смерті останнього приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. заведено спадкову справу №15/2021. Проте спадкоємцем за законом є відповідач ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що предметом справи є визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом існує ризик того, що до набрання рішенням суду по справі законної сили, нотаріус видасть відповідачу свідоцтво про право на спадщину, що зробить неможливим для позивача у разі задоволення позову, реалізувати свої права на спадкове майно та унеможливить ефективний захист позивачем своїх прав.

У зв`язку з чим просив заборонити видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, після смерті   ОСОБА_5 ..

Колегія суддів вбачає, що між сторонами дійсно існує майновий спір з-приводу спадкового майна.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусом видавати свідоцтво про право на спадщину, після смерті   ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що існує ризик невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Стаття 150 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, одним із яких є заборона вчиняти певні дії.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України - про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Згідно роз`яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; суд з`ясовує обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси всіх осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч.2 ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

В суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що ОСОБА_4 вказаний порядок шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса дотримано та відмови в задоволенні такої заяви не було.

З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_4 того, що невжиття судом заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 вересня 2021 року про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 21 грудня 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова