Справа № 442/9714/21

Провадження № 2/442/1908/2021

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"20" грудня 2021 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Хомик А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Клепарів» про визнання наказу протиправним та його скасування, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, в якому, серед іншого, просить стягнути з останнього середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2021 по день ухвалення рішення судом.

Із матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір, у зв`язку з чим позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. При цьому, вимоги позивача не є такими, які дають підстави для звільнення його від сплати судового збору в повному обсязі заявлених позовних вимог. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогою, при пред`явленні якої позивач звільняється від сплати судового збору. 

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимог про стягнення заробітної плати, а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подання яких згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачується. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301 гс18). Таким чином, позивач ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Виходячи з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є позовною вимогою майнового характеру, обчислюється судом при ухваленні рішення і на даний час суму до стягнення визначити неможливо, сума судового збору має бути визначена виходячи з мінімальної суми, визначеної законом, що дорівнює 908 грн.

Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.  В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору.

Керуючись ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Клепарів» про визнання наказу протиправним та його скасування, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.П. Хомик