Дата документу 14.12.2021 Справа № 333/1912/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1912/14      Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 88-ц/807/10/21         Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого:        Полякова О.З.,

суддів:        Крилової О.В.,

       Дашковської А.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:        

У березні 2014 року ПАТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи – ТОВ «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2007 року між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк» та ТОВ «Акварт-Україна», укладений кредитний договір № КР 64-2007, із змінами та доповненнями внесеними згідно з додатковою угодою від 16 листопада 2007 року № 1 до кредитного договору та договору від 01 липня 2008 року № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 кредитного договору Банк зобов`язався надати ТОВ «Акварт-Україна» кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 830 900,00 грн. на термін до 23 вересня 2009 року на умовах, передбачених цим кредитним договором, з оплатою відсотків та комісій, обумовлених ним.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 21 % річних.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надав ТОВ «Акварт-Україна» кредит в розмірі 830900 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку, який належить ТОВ «Акварт-Україна».

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення кредиту та/або відсотків за користування кредитом, комісій за надання та управління кредитом, передбачених цим договором, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Станом на 05 березня 2014 року заборгованість ТОВ «Акварт-Україна» за кредитним договором становить 1257464,65 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (у тому числі прострочена) – 830875 грн., заборгованість по відсоткам (у тому числі прострочені) – 238996,71 грн.; пеня на суму простроченої заборгованості – 187592,94 грн..

У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Акварт-Україна» за кредитним договором між Банком та майновими поручителями – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 21 листопада 2007 року ДЗ № 127-07.

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавці забезпечують іпотекою виконання всіх зобов`язань ТОВ «Акварт-Україна», зокрема тих, що можуть виникнути в майбутньому, за кредитними договорами, що укладені між Банком та позичальником.

Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є об`єкт нерухомості – трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Пунктом 2.6.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель, тобто Банк, у випадку невиконання будь-якого із зобов`язань, що забезпечені іпотекою, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, підпункт 2.6.2 іпотечного договору також передбачено, що у разі ліквідації, реорганізації, припинення підприємницької діяльності ТОВ «Акварт-Україна» незалежно від строку настання виконання позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, Банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, а за положеннями підпункту 2.6.5 іпотечного договору Банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

На підставі викладеного Банк просив суд:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 5038689) – трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження за початкового ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- грошові кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки спрямувати на погашення заборгованості ТОВ «Акварт-Україна» перед Акціонерним товариством «Таскомбанк» за кредитним договором від 24 вересня 2007 року № КР 64-2007 у розмірі 1 257 464,65 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 654,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року позов залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Таскмобанк» задоволено, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Акварт-Україна» за кредитним договором від 24 вересня 2007 року № КР64-2007 у розмірі 1257464,65 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 830875 грн.., заборгованість по відсоткам – 238996,71 грн., пеня – 187592,94 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 листопада 2007 року № 127-07 – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради 17 грудня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 березня 2004 року в книзі 188, номер запису 34515, на користь ПАТ «Таскомбанк» шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не меншою ніж 332 138,50 грн., яка погоджена сторонами в іпотечному договорі від 21 листопада 2007 року № 127-07.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» судовий збір в сумі по 3836,90 грн. з кожного.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького апеляційного суду з заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року.

Заяву мотивувала тим, що до серпня 2016 року їй було невідомо про укладення іпотечного договору, який від її імені підписаний ОСОБА_2 на підставі довіреності від 03 листопада 2005 року, яку вона не могла видавати, оскільки з 2003 року постійно проживає та працює за кордоном, з липня 2005 року до травня 2006 року вона в Україні не перебувала.

Випадково дізнавшись про наявність іпотечного договору від 21 листопада 2007 року, в серпні 2016 року вона звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом про визнання іпотечного договору недійсним з моменту його підписання.

Рішенням Комунарського районного суду від 12 вересня 2018 року, що набуло чинності 11 лютого 2019 року на підставі постанови Запорізького апеляційного суду, іпотечний договір від 21 листопада 2007 року № 127-07 укладений між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 визнано недійсним.

Отже, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року ухвалено на підставі недійсного правочину і відповідно є підстави для його перегляду відповідно до статті 423 ЦПК України.

На підставі викладеного просила суд скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року заяву залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факти, на підставі яких рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року спірний іпотечний договір визнано недійсним, були відомі заявнику на час ухвалення рішення апеляційного суду, що переглядається.

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року Верховний Суд виходив з того, що, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказана ОСОБА_1 недійсність правочину, як обставина для перегляду судового рішення, не є нововиявленою обставиною.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року підтримав, просив задовольнити її, рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник ПАТ «Таскомбанк» - Железняк О.В. у судовому засіданні проти заяви заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства (т. 7 а.с. 20-31), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Перевіряючи доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року, колегія суддів виходить із такого.

Так, колегією суддів встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року позов ПАТ «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи – ТОВ «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення (т. 2 а.с. 117-118).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Таскмобанк» задоволено, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено (т. 2 а.с. 238-245).

У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Акварт-Україна» за кредитним договором від 24 вересня 2007 року № КР64-2007 у розмірі 1257464,65 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 830875 грн., заборгованість по відсоткам – 238996,71 грн., пеня – 187592,94 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 листопада 2007 року № 127-07 – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв.м, житловою площею 44,5 кв.м, що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради 17 грудня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 березня 2004 року в книзі 188, номер запису 34515, на користь ПАТ «Таскомбанк» шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не меншою ніж 332 138,50 грн., яка погоджена сторонами в іпотечному договорі від 21 листопада 2007 року № 127-07. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» судовий збір в сумі по 3836,90 грн. з кожного.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року залишено без змін (т. 3 а.с. 228-232).

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького апеляційного суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року.

Підставою перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами вважає рішення Комунарського районного суду від 12 вересня 2018 року, що набуло чинності 11 лютого 2019 року на підставі постанови Запорізького апеляційного суду, яким іпотечний договір від 21 листопада 2007 року № 127-07 укладений між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 визнано недійсним.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина друга статті 423 ЦПК України).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Однією із умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відтак, істотно значимими (суттєвими обставинами) є такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі, спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявленою обставиною, як юридичний факт, який має істотне значення для розгляду справи, але не був і не міг бути відомий заявнику на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, на яку посилається заявник у заяві про перегляд рішення, є саме обставина недійсності кредитного договору, яка, в силу вимог статті 216 ЦК України, існувала на час розгляду справи та ухвалення судом рішення, яке він просить переглянути.

Так, вбачається з матеріалів справи, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року (справа № 333/5467/16-ц) позов ОСОБА_1 до ПАТ «Таскомбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ «Акварт-Україна», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Любіченковський О.О. про визнання іпотечного договору недійсним задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір №127-07 від 21 листопада 2007 року укладений між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 . Стягнут з ПАТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4061,60 грн. (т. 3 а.с. 237а-237б).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року залишено без змін (т. 3 а.с. 237б-зворот -237г).

Недійсність договору іпотеки від 21 листопада 2007 року № 127-07 укладеного між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , встановлена рішенням Комунарського районного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 333/5467/16 є істотною обставиною у цій справі, оскільки вона тягне за собою відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на передану в заставу спірну квартиру, тобто зумовлює результат, протилежний тому, до якого дійшов суд під час первісного розгляду справи.

Вказана істотна обставини існувала на час розгляду справи цивільної справи, однак про неї не було відомо відповідачу ОСОБА_1 , оскільки вона була встановлена рішенням Комунарського районного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 333/5467/16, що набуло чинності 11 лютого 2019 року на підставі постанови Запорізького апеляційного суду. Отже, вказана обставина є нововиявленою.

Отже, недійсність договору як його дефектність, що встановлено судом в конкретному випадку, характерна для нього з моменту укладення (частина перша статті 236 ЦК України). Однак ця недійсність могла бути встановлена лише судом за відповідним позовом заінтересованої особи (пункт 2 частини другої статті 16, статті 203, 215 ЦК України).

Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі №523/2897/16-ц (провадження № 61-31425св18), від 28 квітня 2020 року у справі № 639/9536/14-ц (провадження № 61-18143св18), від 20 січня 2021 року у справі № 754/13238/15-ц (провадження № 61-14450св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, оскільки обставина, на яку посилається ОСОБА_1 , існувала на час розгляду справи та ухвалення судового рішення апеляційним судом, проте, дану обставина встановлена саме рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року (справа № 333/5467/16-ц).

Статтею 429 частиною 3 пунктом 2 передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд може задовольнити заяву про перегляд сдового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове судове рішення чи змінити рішення.

Встановлено, що ПАТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи – ТОВ «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 5038689) – трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв.м, житловою площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження за початкового ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов ПАТ «Таскомбанк» мотивувало тим, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Акварт-Україна» за кредитним договором від 24 вересня 2007 року, між Банком та майновими поручителями – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 21 листопада 2007 року ДЗ № 127-07.

Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є об`єкт нерухомості – трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,18 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Пунктом 2.6.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель, тобто Банк, у випадку невиконання будь-якого із зобов`язань, що забезпечені іпотекою, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, підпункт 2.6.2 іпотечного договору також передбачено, що у разі ліквідації, реорганізації, припинення підприємницької діяльності ТОВ «Акварт-Україна» незалежно від строку настання виконання позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, Банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, а за положеннями підпункту 2.6.5 іпотечного договору Банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження своїх вимог ПАТ «Таскомбанк» надано до суду копію іпотечного договору від 21 листопада 2007 року ДЗ № 127-07, укладений між АБ «ТАС-БізнесБанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року (справа № 333/5467/16-ц) визнано недійсним іпотечний договір №127-07 від 21 листопада 2007 року укладений між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 . В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 не підписувала спірний іпотечний договір. Суд прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення кредитного договору та невідповідність вказаного правочину ст.ст.203, 215 ЦК України.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки іпотечний договір, на підставі якого ПАТ «Таскомбанк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки, визнаний недійсним і він не створює юридичних наслідків, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з вищенаведеного, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року по цій справі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що 15 листопада 2021 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подано до апеляційного суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 54000 грн.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження наданих послуг, ОСОБА_1 було надано: ордер серії АР № 106897 від 15 грудня 2019 року, договір № 8-А про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 15 грудня 2019 року, розрахунок до Договору № 8-А про надання правової допомоги від 15 грудня 20219 року, копію квитанції про сплату ОСОБА_1 15 жовтня 2021 року 54000 грн. за договором від 15 грудня 2019 року № 8-А (т. 7 а.с. 4-8).

З розрахунку до Договору про надання правової допомоги (перелік виконаних робіт та вартість послуг) вбачається, що ОСОБА_3 надано наступні послуги: п. 1. ознайомлення з наданими документами, визначення правової позиції 3 години (3000 грн.); п. 2. попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини - 4 години (4000 грн.); п. 3. підготовка заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами – 4 год. (4000 грн.); п. 4. участь в судовому засіданні в Запорізькому апеляційному суді 11 березня 2020 року – 2 год. (2000 грн.); п. 5. підготовка касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду – 6 год. (6000 грн.); п. 6 підготовка та направлення додаткових матеріалів до касаційної скарги – 3 год. (3000 грн.); п. 7. підготовка та направлення додаткових матеріалів до касаційної скарги – 3 год. (3000 грн.); п. 8. контроль за рухом касаційної скарги в період з 01 квітня 2020 року по вересень 2021 року – 17 год. (17000 грн.); п. 9. гонорар за ухвалення позитивного рішення Касаційного цивільного суду Верховного суду України – 10000 грн.; п. 10 участь в судовому засіданні в Запорізькому апеляційному суді – 2 год. (2000 грн.). Всього до сплати 54000 грн.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, здійснені ОСОБА_1 , є документально підтвердженими.

Разом з тим, 13 грудня 2021 року, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, АТ «Таскомбанк» надали заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

АТ «Таскомбанк» зазначають, що договором про надання правової допомоги не зазначено яка надається правнича допомога, у зв`язку з чим та яка суть правничої допомоги. Не містить договір про надання правової допомоги і ціну договору та розмір гонорару, не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару. Окрім того, АТ «Таскомбанк» посилаються на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката вочевидь не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Пункти 6 та 7 АТ «Таскомбанк» вважають безпідставними, оскільки не зазначено які саме додаткові матеріали до касаційної скарги було зібрано та направлено адвокатом, причому двічі. Єдині додаткові матеріали направлялись адвокатом для усунення зауважень, викладених в Ухвалі Верховного Суду України від 29 квітня 2020 року, якою касаційна скарга була залишена без руху. Усунення зауважень суду не є збиранням та надісланням додаткових матеріалів. Пункт 8 є безпідставним, оскільки не зазначено в чому полягав контроль за рухом касаційної скарги, на що саме адвокатом було витрачено 17 годин. Пункт 9 позивач вважає безпідставним, оскільки гонорар не передбачений договором про надання правової допомоги, його розмір та порядок обчислення. Пункт 1 є безпідставним, оскільки адвокатом Гончаровим В.І. здійснювалось представництво ОСОБА_1 в судових провадженнях в Комунарському районному суді м. Запоріжжя при розгляді позову АТ «Таскомбанк» по справі № 333/1912/14?ц, подавались заперечення на позовну заяву, приймав участь в судових засідання в т.ч. при винесенні рішення, в Апеляційному суді Запорізької області за апеляційною скаргою АТ «Таскомбанк» по справі № 333/1912/14-ц, подавав заперечення на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк», приймав участь у справі №333/5467/1б-ц, рішення за якою є підставою для перегляду рішення за поточною справою. Відтак адвокатом Гончаровим В.І. не зазначено з якими наданими документами він ознайомлювався 3 години, зважаючи на те, що всі документи були в нього в наявності. З тих же підстав є необґрунтованим п. 2 розрахунку, оскільки не зазначено які матеріали попереднє опрацьовував адвокат витративши 4 години та яку саме законодавчу базу було опрацьовано, враховуючи те, що нормативного обґрунтування заява про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами не містить. Необґрунтованим також є п. З розрахунку, що містить явну неспівмірність витраченого часу - 4 години на складання заяви про перегляд рішення на 1 аркуші. З тих же підстав (неспівмірності) є необґрунтованим п. 4 розрахунку стосовно витрачання 6 годин на підготовку касаційної скарги.

Дослідивши доводи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та доводи заперечень, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, затраченого часу на надання таких послуг (підготовка до цієї справи, складання заяви та касаційної скарги, участь в засіданнях не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи), безпідставність такої процесуальної дій як контроль за рухом касаційної скарги, апеляційний дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрати на правничу допомогу, та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 381-384, 423, 429 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у цій справі – задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварт-Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 21 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: