Справа № 326/752/21

                                                                       1-кп/310/594/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

суддів Дністрян О.М., Кошевої О.А.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Федорченко К.В.

за участю представника потерпілого адвоката Бучакчийського В.С.

за участю захисників Панкратова Ю.В., Тивоненко Д.Р.

за участю обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.5, п.6 ч.2 ст.115 КК України та клопотання захисників Панкратова Ю.В. та Тивоненко Д.Р. про зміну запобіжного заходу та передачу обвинуваченого ОСОБА_1 на поруки, суд, -   

встановила:

В провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться на розгляді обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.5, п.6 ч.2 ст.115 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свої вимоги наступним.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час проведення досудового розслідування також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки санкція злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років; незаконно впливати на потерпілого, свідків,  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином – зокрема, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 матиме можливість ухилитися від покладених на нього обов`язків, не буде дотримуватись встановлених судом обмежень, незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою створення сприятливих для себе умов, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не відверне тих тяжких наслідків, які можуть настати у разі не продовження застосування до ОСОБА_1 умов ізоляції від суспільства. Просив продовжити обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з передачею його на поруки просить відмовити.

Представник потерпілого адвокат Бучакчийський В.С. просить суд задовольнити клопотання прокурора, в задоволенні клопотання сторони захисту просить відмовити.

Захисники Панкратов Ю.В., Тивоненко Д.Р. та обвинувачений ОСОБА_1 просять задовольнити подане клопотання про передачу ОСОБА_1 на поруки, в задоволенні клопотання прокурора просять відмовити з тих підстав, що по справі не має жодного свідка який би підтвердив скоєння ОСОБА_1 вказаного злочину, або хоча б підтвердив його причетність до вказаного злочину. Наявність в матеріалах справи експертного висновку про наявність буккального епітелію на металевій скобі, проведеною Івано-Франковським НДЕКЦ МВС 09.10.2020 року повністю суперечить експертному висновку Запорізькому НДЕКЦ від 31.07.2020 року про те, що генетичні ознаки не встановлені у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК. Крім того вважають, що на теперішній час у прокурора відсутні підстави посилатися на тяжкість злочину. Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження вказаних ним в клопотанні ризиків.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 331 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності

Вимогами ст. ст. 176, 178, 183 КПК України, визначено що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом і застосовується лише, якщо жоден із інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України і, зокрема п. 1, ст. 331 КПК України покладає на суд обов`язок перевірити усі складові, з якими закон пов`язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження №12020060340000265 від 21 липня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 08 лютого 2021 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З 08 лютого 2021 року запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 залишався незмінним, розгляд кримінального провадження триває й досі і на теперішній час всі наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази досліджені, потерпілий та частина свідків – допитані, а безпосередніх свідків скоєння злочину саме обвинуваченим, по кримінальному провадженню не має.

Таким чином, ризики, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином станом на сьогодні відсутні.

Ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, хоча і залишились, однак, колегія суддів вважає, що таким ризикам можна запобігти, обравши більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 є особою раніше не судимою, до кримінальної відповідальності за скоєння умисного злочину притягається вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, двох малолітніх дітей, має стійки соціальні зв`язки.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

У п. 62 справи «Боротюк проти України» ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1  альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів контролю, який є найсуворішим запобіжним заходом після запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і на переконання суду в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та передбачить запобігання визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Частиною третьої статті 194 КПК України передбачено, що суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки прибувати за кожною вимогою суду; утримуватись від спілкування з особами, які є потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Що стосується наданих стороною захисту заяв осіб, які виявили бажання взяти на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_1 , то суд зауважує, що особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які подали письмові заяви про взяття обвинуваченого на поруки та висловили в суді намір стати поручителями обвинуваченого ОСОБА_1 заслуговують на особисту довіру, які мають фінансову спроможність сплатити грошове стягнення у разі невиконання ними взятих на себе зобов`язань.

Однак при цьому суд зауважує, що застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв`язків з поручителем, або підрив його авторитету є гіршим ніж застосування більш суворого запобіжного заходу, але таких обставин встановлено не було та з`ясовано, що з поручителями обвинувачений знайомий поверхово, поручителі є знайомими його дружини, тобто з ними відсутні соціальні зв`язки такого характеру, які б унеможливлювали вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає..

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 197, 199, 372 КПК України, суд

ухвалила:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні клопотання захисників Панкратова Ю.В. та Тивоненко Д.Р. про зміну запобіжного заходу та передачу обвинуваченого ОСОБА_1 на поруки - відмовити.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 21 лютого 2022 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з особою, який є потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно після оголошення цієї ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них обов`язків.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 повідомляти суд та органи Національної поліції України, які здійснюють організацію виконання ухвали суду про застосування домашнього арешту покидати вказане житло, окрім часу перебування в Бердянському міськрайонному суді Запорізької області та часу прямування до суду і в зворотному напрямку.

Копію ухвали для виконання направити до Приморського відділення поліції Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Бердянського

міськрайонного суду                                 Л.В. Богомолова

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М.Дністрян

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.А. Кошева