Справа №408/2050/20-ц

Провадження №2/408/742/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області, в складі:

головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Швачка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську, Луганської області цивільну справу за уточненим позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», від імені якого діє представник за довіреністю, пред`явило дійсний позов.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 16.08.2011 року між ОСОБА_1 та позивачем був укладений кредитний договір бн, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про що свідчить його підпис у Анкеті-заяві. На думку позивача, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. У порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 31.03.2020 року сума заборгованості склала 364483,15 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредита у сумі - 3970,71 грн, заборгованості по відсоткам, нарахованим за користування кредитом у сумі - 359012,44 грн, заборгованості за пенею у сумі - 1500,00 грн.

Посилаючись на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі - 127098,03 грн (яка складається з: заборгованості за тілом кредита у сумі - 3970,71 грн, заборгованості по відсоткам, нарахованим за користування кредитом за період з 16.08.2011 по 31.10.2018 у сумі - 123127,32 грн), а також судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

19.03.2021 року повивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій з посиланням на передбачене п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України право позивача зменшити або збільшити позовні вимоги, просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі - 13971,26 грн (яка складається з: заборгованості за тілом кредита у сумі - 3970,71 грн, заборгованості по простроченим відсоткам у сумі - 10000,55 грн), а також судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн

У наданому суду відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підписана ним анкета-заява від 16.08.2011 не містила відомостей про порядок нарахування та розмір відсотків по кредиту, а "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку" він особисто не підписував, отже з ними ознайомлений не був, що згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 є підставою в відмові в задоволенні позовних вимог в спорах по стягненню боргу по договорам про приєднання. Крім того, відповідач не погоджувався з наданою позивачем суду випискою по картрахунку за договором бн від 16.08.2011, зокрема заперечував сплату ним коштів на його картрахунок в сумі 4600 грн, яка згідно виписки мала місце 26.06.2018 року. Також позивач просив суд застосувати позовну давність посилаючись на те, що починаючи з жовтня 2015 року, коли відповідачем останній раз відбулося поповнення картрахунку, позивач фактично був обізнаний про його порушене право, з цього часу почався перебіг позовної давності, однак останній не звертався до суду з позовом. Зазначав, що на час звернення в липні 2020 року позивача до суду з позовом про захист своїх порушених прав строки позовної давності спливли.

Представником позивача до суду надана відповідь на відзив, в якій останній підтвердив доводи, вказані ним у позові. Зазначив, що надана виписка по картрахунку, в якій відображено рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, отже є належним та допустимим доказом під час вирішення спору про кредитну заборгованість в судовому порядку. Стосовно застосування позовної давності заперечував посилаючись на те, що згідно правової позиції Верховного суду України по справам №6-14цс14 та №6-61цс14, викладеної в постановах від 19.03.2014 та 18.06.2014, відповідно, строк давності щодо повернення кредиту в повному обсязі закінчується зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору. Враховуючи, що строк дії перепущеної картки відповідача складає 08/2021 року, позивач, звернувся з позовом до суду 06.07.2020 року тобто в межах строку позовної давності. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача до суду не з`явився, в позовній заяві зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Відповідачем до суду надано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимог не визнає посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в відзиві на позов. В задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.08.2011 ОСОБА_1 фактично отримані від позивача кредитні кошти у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач 16.08.2011 року підписав анкету-заяву про приєднання, у якій вказано, що ОСОБА_1 погодився, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг.

Також, у заяві зазначено, що "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку"були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач надав до позову, окрім анкети-заяви, наступні докази: Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gоld», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з пиосиланням на їх розміщення на банківському сайті http://privatbank.ua, виписку по картрахунку ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування, довідку про надані кредитні картки відповідачу, довідку умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду», а також уточнений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.0.2021 року в сумі - 13971,26 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредита у сумі - 3970,71 грн, заборгованості по простроченим відсоткам у сумі - 10000,55 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, довідку про умови кредитування від 16.08.2011.

Згідно змісту підписаної відповідачем довідки по умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», сторони узгодили: валюту кредитування - українська гривня, базову проценту процентну ставку - 3,0% щомісячно, розмір щомісячних платежів - не менше 7% від суми заборгованості; терміни внесення щомісячних платежів - щомісячно до 25 числа; а також інші складові - комісія. Також сторонами було узгоджено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме: нарахування пені та штрафів (фіксована та процентна складові).

За правилом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником, суд дійшов висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка.

Відповідач на спростування цих обставин не подав суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України.

За таких обставин, АТ КБ «ПриватБанк» має право на захист порушеного права шляхом отримання процентів за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлений конкретний розмір процентів (базова процентна ставка).

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення тіла кредиту та заборгованості по відсоткам підлягає задоволенню, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором б/н від 16.08.2011, укладеним з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13971,26 грн, яка включає в себе: 3970,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та - 10000,55 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Щодо тверджень представника відповідача про сплив строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 цієї статті також визначено, що за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд не бере до уваги те, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору, строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, оскільки цей документ не містить підпису відповідача, який був ознайомлений з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті «Приватбанку», та надані до позову.

За таких обставин суд вважає за правильне застосування у спірних правовідносинах загального трирічного строку позовної давності, передбаченого частиною 1 ст. 257 ЦК України.

Відповідно до положень частини 1 ст 264 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно приписів ч.3 ст 264 ЦК Україним після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено, що відповідач неодноразово (періодично) здійснював погашення заборгованості за кредитним договором від 16.08.2011 б/н, останнє з яких здійснив 25.06.2018 року в сумі 4600 грн, що знаходить своє підтвердження в копії виписки по рахунку відповідача.

При цьому доводи відповідача, викладені в його відзиві, про недопустимість наданих позивачем доказів, наданих в обґрунтування позовних вимог, зокрема виписки по картрахунку відповідача за договором бн від 16.08.2011, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Суд зауважує, що будь-яких доказів щодо спростування відомостей про рух коштів згідно наданої виписки по картрахунку за договором бн від 16.08.2011 року відповідач, заявляючи про її не визнання, суду не надав.

За таких обставин суд бере до уваги під час вирішення спору надану позивачем виписку по картрахунку відповідача, надаючи їй оцінку, як належному та допустимому доказу.

А відтак, доводи відповідача, про невизнання ним факту часткового погашення заборгованості шляхом внесення коштів в сумі 4600 грн, що відбулося згідно виписки по картрахунку - 25.06.2018, суд оцінює як необґрунтовані.

Отже, з урахуванням викладеного строки давності за позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договором вважаються такими, що спливли після 25.06.2021 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, термін дії перевипущеної картки відповідача - до 08/21 року (а.с. 17) .

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Отже, відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії останньої картки, тобто до серпня 2021 року (включно).

Позивач до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентами за користування кредитом звернувся 06.07.2021 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість клопотання відповідача про застосування позовної давності та відсутність правових підстав її застосування.

А відтак, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором бн від 16.08.2011 на загальну суму - 13971,26 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредита у сумі - 3970,71 грн, заборгованості по простроченим відсоткам у сумі - 10000,55 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України на користь позивача стягненню з відповідача підлягають судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,80,81,89,141,259,263-268,280-284,289 ЦПК України, ст. 525,526, 610, 612, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ - 14360570, р/р - НОМЕР_2 , МФО 305299, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1 «д», заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.08.2011 у сумі 13971,26 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ - 14360570, р/р - НОМЕР_2 , МФО 305299, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1 «д», судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102(дві тисячі сто дві грн) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В. Булгакова