У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.08.07 Справа №10/306/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: Касьянов О.О., дов. № 148 від 22.12.2006 р.
відповідача: Нестерук О.І., дов. № 18-147 від 03.01.2007 р.;
Обелець Л.М., дов. № 18-126 від 19.12.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 р.
у справі № 10/306/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11
про стягнення 3.000.000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
16.05.2007 р. відкрите акціонерне товариство “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення 3.000.000,00 грн. заборгованості.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 13.07.2007 р. у справі № 10/306/07 (суддя Алейникова Т.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення господарського суду мотивоване наступним. Позивачем було невірно витлумачено зміст постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2005 р. та неправомірно приведено бухгалтерський облік у стан, що мав місце станом на 05.11.1996 р. 05.11.1996 р. розпочався перебіг строку позовної давності щодо оспорюваної заборгованості, який згідно зі ст. 71 ЦК УРСР, враховуючи відсутність підстав для зупинення та/або переривання строку позовної давності, сплинув 05.11.1999 р.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 р. у справі № 10/306/07 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, строк позовної давності слід вираховувати від дня прийняття постанови Вищим господарським судом України, тобто з 21.07.2005 р. Також позивач вважає, що факт поставки продукції позивачем відповідачу господарськими судами був доведений.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення, а рішення – без змін. Відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що 05.11.1996 р. розпочався перебіг строку позовної давності, який, враховуючи відсутність підстав для зупинення та переривання строку позовної давності, сплинув 05.11.1999 р., що є підставою для відмови в позові. Також відповідач зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем в сумі 3.000.000,00 грн., що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2365 від 16.08.2007 р. справа № 10/306/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Коробка Н.Д., судді: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні 16.08.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
05.11.1996 р. між відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», фірмою ДП «Ребар Україна», відповідачем, Орджонікідзевським гірничо-збагачувальним комбінатом, правонаступником якого є позивач, було укладено протокол взаємозаліку № 3206 (а.с. 9-11) (далі - Протокол).
Згідно з вказаним протоколом:
1. ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»не сплачує до бюджету платежі в сумі 3.000.000,00 гривень та зазначає в бухгалтерському обліку цю суму як погашення кредиторської заборгованості і як погашення дебіторської заборгованості відповідача.
2. Відповідач не оплачує належну позивачу суму платежів на 3.000.000,00 грн. та зазначає в бухгалтерському обліку як погашення кредиторської заборгованості перед позивачем і як погашення дебіторської заборгованості фірми ДП «Ребар Україна».
3. Фірма ДП «Ребар Україна» не сплачує відповідачу суму платежів на 3.000.000,00 грн. і зазначає у бухгалтерському обліку як погашення кредиторської заборгованості перед відповідачем і як погашення дебіторської заборгованості ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».
4. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» не сплачує належну фірмі ДП «Ребар Україна» суму платежів на 3.000.000,00 грн. та зазначає в бухгалтерському обліку як погашення кредиторської заборгованості перед фірмою ДП «Ребар Україна» та як отримане відшкодування із державного бюджету по податку на додану вартість.
5. Головне управління Державного казначейства України зазначає суму проведеного взаємозаліку у бухгалтерському обліку як надходження (або перерозрахунку) доходів до державного бюджету від позивача по податку на додану вартість в сумі 3.000.000,00 грн. і як суму відшкодовану із державного бюджету ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» по податку на додану вартість.
6. Державна податкова інспекція по Дніпропетровській області зазначає суму, на яку проведено взаємозалік, як суму надходження по видам податків на спеціальному рахунку позивача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р., задоволено позов прокурора Запорізької області в інтересах позивачів: Державного казначейства України, м. Київ; Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ; Головного фінансового управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ; Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпро-петровськ; Відділення Державного казначейства України у м. Орджонікідзе Дніпропетровської області; Відділення Державного казначейства України у м. Нікополі Дніпропетровської області; Орджонікідзевського міського фінансового відділу, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області; Фінансового управління Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області; Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР Протокол та зобов'язано його сторін привести свій бухгалтерський облік відносно суми 3.000.000,00 грн. у стан, який мав місце на 05.11.1996 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005 р. у справі № 23/208 постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208 були скасовані в частині визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР протоколу взаємозаліку № 3206 від 05.11.1996 р. в частині пунктів 5 і 6 та про зобов'язання сторін взаємозаліку привести бухгалтерський облік у стан, який мав місце на 05.11.1996 р. В цій частині позовних вимог в позові відмовлено. В іншій частині постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. залишено без змін.
Стягнення з відповідача на користь позивача 3.000.000,00 грн. заборгованості стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач стверджує, що в 1996 р. між сторонами у справі існували договірні відносини по поставці марганцевої продукції, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3.000.000,00 грн. Але в порядку ст. 33 ГПК України не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів, а саме договору поставки, накладних та інші.
Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на вищевказані судові рішення, якими встановлено факт поставки продукції позивачем відповідачу, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, дійсно в рішенні господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208 в мотивувальній частині зазначено, що згідно з бухгалтерським обліком сторін станом на 05.11.1996 р. відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 3.000.000,00 грн. Але в тому ж рішенні зазначено, що розрахунки між позивачем та відповідачем на суму 3.000.000,00 грн. погашені у листопаді 1996 р. на підставі бухгалтерської довідки № 1582 від 28.11.1996 р. відповідача.
Протокол, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, також не є належним доказом у справі, оскільки, як вже зазначалось вище, він визнаний в судовому порядку недійсним, крім пунктів 5, 6.
До того ж рішенням суду господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. встановлено, що викладений в Протоколі на 01.11.1996 р. фінансово-господарський стан учасників взаємозаліку не відповідав дійсності.
В вказаній постанові Запорізького апеляційного господарського суду встановлено відсутність проведення спірного взаємозаліку, про що свідчать матеріали кримінальної справи № 549809. Підробка Протоколу підтверджується також фактичною відсутністю дебіторської та кредиторської заборгованості відповідачів (до судового розгляду справи проводились неодноразові судово-бухгалтерські експертизи та документальні перевірки КРУ в Запорізькій області).
Із зазначеними висновками судів першої і апеляційної інстанції погодився Вищий господарський суд України, зазначивши в своїй постанові від 21.07.2005 р., що оцінка наявних у справі письмових доказів відповідає правилу ст. 43 ГПК України. Оспорюваний Протокол визнано недійсним, крім пунктів 5, 6, які не змінюють суті взаємозаліку між відповідачами учасниками взаємозаліку як цивільно-правової угоди, положення цих пунктів знаходяться поза межами цивільно-правового регулювання і стосуються виконання органами державного управління функцій у сфері регулювання бюджетних та податкових правовідносин.
Також Вищим господарським судом України в своїй постанові від 21.07.2005 р. зазначено, що оскільки законом не передбачено такий наслідок недійсності угоди як зобов’язання її сторін привести бухгалтерський облік у стан, який мав місце до укладення угоди, суди попередніх інстанцій, визначивши такий наслідок при вирішенні спору, неправильно застосували частину 2 ст. 48 УК УРСР. Отже, як вже зазначалось, в частині зобов'язання сторін взаємозаліку привести бухгалтерський облік у стан, який мав місце на 05.11.1996 р., постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2004 р. у справі № 23/208 скасовано, в цій частині позову відмовлено.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було невірно витлумачено зміст вказаної постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2005 р. та неправомірно приведено бухгалтерський облік у стан, що мав місце на 05.11.1996 р.
Отже, враховуючи вищевикладене, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 3.000.000,00 грн.
Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.
Твердження позивача в апеляційній скарзі щодо вираховування строку позовної давності від дня прийняття постанови Вищим господарським судом України, тобто з 21.07.2005 р., є безпідставним, оскільки, як вже було зазначено, колегією суддів не вбачається наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем щодо сплати 3.000.000,00 грн.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпро-петровської області, задоволенню не підлягає.
Судові витрати, у томі числі і по апеляційній скарзі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 р. у справі № 10/306/07 залишити без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.