У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.10.07                                                                                       Справа №22/125/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників

позивача: не з’явився   

відповідача: Мидяний Є.О., дов. б/н від 29.09.2007 р.    

3-ї особи: Табія А.В., дов. б/н від 18.10.2007 р.   

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства “Мир”, с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області  від 30.05.2007 р.

у справі № 22/125/07               

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства “Мир”, с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області

70210, Запорізька область, Гуляйпільській район, с. Темирівка, вул. Миру, 39-а

до відповідача Приватного підприємства “Атлант”, м. Запоріжжя

69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 45, кв. 235

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Десна-Авіа»,     м. Маріуполь Донецької області

87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семашко, 18  

про стягнення  10.078,20 грн.

Встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство “Мир”, с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до Приватного підприємства “Атлант”, м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення 10.078,20 грн. збитків.   

Ухвалою від 17.05.2007 р. у цій справі господарський суд Запорізької області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Десна-Авіа», м. Маріуполь Донецької області (далі – третя особа).   

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.05.2007 р. у справі № 22/125/07 (суддя Скиданова Ю.О.) в задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено суду факту порушення відповідачем умов договору, а понесені ним збитки спричинені в результаті неякісного проведення відповідачем авіахімобробки полів.    

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, просить його скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, в матеріалах справи відсутні докази того, що авіахімроботи, передбачені спірним договором, на сільськогосподарських угіддях позивача, проведені саме ТОВ «Авіакомпанія Десна-Авіа». Також позивач вважає, що експертна оцінка збитків була проведена Державною станцією захисту рослин Запорізької області в межах чинного законодавства і у відповідності до наданих владних повноважень.   

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. апеляційна скарга приватного сільськогосподарського підприємства “Мир”, с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області, прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 18.10.2007 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2830 від 18.10.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Мірошниченка М.В., Яценко О.М.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення. На думку відповідача, позивачем не доведено факту спричинення збитків та їх розмір, факту наявності вини відповідача, наявності причинно-наслідкового зв’язку, не надано належних доказів в обґрунтування розрахунку суми збитків.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала, представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.  

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційній скаргу.

Представники позивача в судове засідання не з’явилися, про причину неявки не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача за наявними в справі матеріалами.

За клопотанням представників відповідача і третьої особи судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи сторін, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини між сторонами врегульовані договором № 04 від 18.05.2006 р. (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідач приймає на себе зобов’язання забезпечити організацію авіаційно-хімічних робіт (далі - АХР) в строки, обумовлені сторонами, а позивач – провести оплату виконаних робіт на умовах Договору.

Вид, обсяги робіт визначаються завданням. Завдання з додатком до нього є невід’ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору.)

Якість, загальна вартість виконаних робіт фіксується в Акті приймання-передачі виконаних робіт (п. 1.3 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань в повному обсязі (п. 8.1 Договору).

Відповідач виконав передбачені Договором роботи на суму 14.105,00 грн., що підтверджується двостороннім підписаним актом виконаних робіт до Договору, який підписаний представниками сторін та скріплено печатками (копія міститься в матеріалах справи). Вказаний акт надано позивачу для підпису 31.05.2006 р., про що свідчить напис: «Экземпляр акта вручен 31.05.2006 р.», завірений підписом представника позивача, що не заперечується позивачем.

Вищевказане встановлене постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007 р., яка набрала законної сили, під час розгляду справи № 24/383/06, в якій брали участь ті самі сторони. Отже, в порядку ст. 35 ГПК України, зазначені факти доведенню знову при вирішенні цієї справи не підлягають.

На думку позивача, зменшення врожайності ячменя і озимої пшениці на його полях № 8 і № 1 відбулось внаслідок незадовільної обробки відповідачем гербіцидом полів позивача: на 23 га – ячмінь, 7 га – озима пшениця. Зазначене позивач підтверджує Експертними оцінками збитків, що були спричинені внаслідок неякісної авіахімобробки ярого ячменя з підсівом еспарцету та озимої пшениці від 31.07.2006 р. (а.с. 16 - 23, т. 1) (далі – Експертні оцінки), які проведені на замовлення директора позивача Чуб О.Г. Державною станцією захисту рослин у Гуляйпільському районі Запорізької області, та актом від 08.06.2006 р. (а.с. 74, т. 1), підписаним комісією у складі: директора підприємства позивача, головного агронома, головного інженера, заступника директора, начальника станції захисту рослин Гуляйпільського району, голови сільської ради, депутата сільської ради, затверджений начальником управління агропромислового розвитку Гуляйпільського району. Згідно з вказаним актом комісією встановлено наступне: озима пшениця - поле № 1, 1 сівозміна  - допущений брак на площі 7 га; ярий ячмінь з підсівом еспарцету - поле № 8, 2 сівозміна - допущений брак на площі 23 га. Всього допущений брак на площі 30 га – незнешкоджені бур’яни негативно вплинули на ріст посівів озимої пшениці і ячменя, в результаті чого на 20% зменшалась врожайність культур на зазначених полях.  

Представниками відповідача зазначений акт не підписаний. Доказів виклику представників відповідача для встановлення факту, причин та площі, на яких допущений брак при авіахімобробці, позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з Експертними оцінками загальний розмір спричинених позивачу збитків складає 10.078,20 грн., які складаються з суми збитків від неякісної обробки ячменя –  6.072,00 грн., суми збитків від неякісної обробки озимої пшениці – 3.673,60 грн., додаткових витрат на косіння забур’яненої площі у валки – 332,60 грн. (96,60 – зарплата тракториста, 236,00 грн. - витрат на ПММ).

На підтвердження розміру збитків позивачем надано суду копії: актів про використання добрив, подорожніх листів тракторів, витяг з наказу про оплату праці, витяги з реєстру про намолот зерна і убраної площі (містяться в матеріалах справи), що не є належними і повними доказами розміру заявлених збитків в розумінні ст. 34 ГПК України.  

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач за Договором взяв на себе зобов’язання лише з забезпечення організації авіаційно-хімічних робіт, самі ж роботи були проведені третьою особою – ТОВ «Авіакомпанія Десна-Авіа» на підставі договору  № 7 від 03.04.2006 р. (а.с. 112 – 113, т. 1), яке мало на це відповідну ліцензію та передбачені законодавством дозволи (а.с. 132 – 135, т. 1).

Згідно з умовами договору № 7 від 03.04.2006 р., укладеного між відповідачем (замовник) і третьою особою (виконавець), третя особа надає відповідачу літак (повітряне судно - ПС) для виконання авіаційних робіт на період з 05.04.2006 р. по 30.10.2006 р., укомплектований необхідним обладнанням, на умовах цього договору. Відповідно до      п. п. 2.1.2, 2.1.5 вказаного договору третя особа (виконавець) зобов’язався визначити і закріпити постійний екіпаж (КПС, 2-го пілота, авіатехніка) по узгодженню з відповідачем; виконувати зазначений відповідачем обсяг робіт третім особам відповідно до встановлених правил і норм, включаючи вимоги безпеки робіт персоналу.

Загальна вартість послуг третьої особи (виконавця) за договором № 7 від    03.04.2006 р. складає 18.000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%. Загальна вартість послуг за цим договором визначена з розрахунку вартості льотної години 550,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% (п. 5.1 договору № 7 від 03.04.2006 р.).

За виконання авіаційно-хімічних робіт відповідач сплатив третій особі          18.000,00 грн., що підтверджується банківськими витягами від 27.06.2006 р. та від 19.07.2006 р. (а.с. 136, т. 1) та податковими накладними № 17 від 19.07.2006 р., № 9 від 27.06.2006 р. (а.с. 137, 138, т. 1).

Стягнення з відповідача на користь позивача 10.078,20 грн. збитків стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом (п. 1 ст.614 ЦК України). Тобто наявність вини є обов'язковою підставою для притягнення до відповідальності, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором. Збитки   визначаються   з  урахуванням  ринкових  цін,  що існували  на  день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги кредитора  у  місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення позову,  якщо інше не встановлено договором або законом.  При   визначенні  неодержаних  доходів  (упущеної  вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник; об’єктом - правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих ним на себе зобов’язань, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.

На думку колегії суддів, позивачем не надано суду документальних доказів, належним чином не доведено наявність і розмір збитків, і тим більше, саме з вини відповідача, наявність правопорушення в діях відповідача. Відсутній також причинний зв’язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти    роботу, виконану підрядником  відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник  не  зробить  такої заяви,  він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі. Якщо  після  прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору  підряду  або  інші  недоліки,  які  не  могли  бути встановлені   при   звичайному  способі  її  прийняття  (приховані недоліки),  у  тому  числі  такі,   що   були   умисно   приховані підрядником,   він   зобов'язаний   негайно   повідомити   про  це підрядника.

В порушення зазначеної норми права позивач не повідомив відповідача про недоліки у виконаній відповідачем роботі за Договором. Як вже зазначалось вище, доказів виклику представників відповідача для встановлення факту, причин та площі, на яких допущений брак при авіахімобробці, позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Акт про визначення розміру збитків за участю представників відповідача складено не було, як передбачено «Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженим постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, стосовно того, що надані позивачем Експертні висновки і Акт від 08.06.2006 р. не є належними доказами того, що позивачем понесені збитки саме з вини відповідача, викладені в ньому обставини не підтверджені належними доказами.  

Також слід зазначити, що відсутність ліцензії у відповідача на виконання АХР не є підставою для задоволення позову, оскільки згідно зі ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи,  вчинений нею  без  відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Але Договір у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний.

Пунктом 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або  інші недоліки  у  роботі  є  істотними  та  такими,  що  не можуть бути усунені,  або не були усунені у встановлений  замовником  розумний строк,  замовник  має  право  відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Законодавством закріплений порядок зміни та розірвання договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 Господарського кодексу України). Договором одностороння відмова від договору не передбачена, а порядок, встановлений законодавством для розірвання договору відповідачем не дотриманий. Відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів звернення до позивача з відмовою від Договору і відшкодування йому збитків.

Тобто, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем прийнято авіаційно-хімічні роботи, виконані за Договором, в порушення зазначених вище норм права не повідомлено відповідача про недоліки в роботі, Договір у встановленому законодавством порядку недійсним не визнано, не розірвано, то позивач позбавлений права на відшкодування збитків.

До того ж, на думку колегії суддів, зменшення врожайності (наявність якої не доведена належним чином) після здійснення відповідачем обробки посівів не може безперечно свідчити про наявність причинного зв’язку між цими явищами. Господарська діяльність, якою займається позивач, безпосередньо пов’язана з комерційним ризиком і факт зменшення врожайності може бути пов’язаний з різними факторами виробничого, природного і людського характеру.

Експертні висновки і Акт від 08.06.2006 р. не можуть вважатися належним доказом у справі, оскільки, по-перше, не підписані уповноваженими представниками відповідача, по-друге, викладені в ньому обставини не підтверджені належними доказами.

Матеріалами справи не підтверджено, що авіахімобробка проводилась відповідачем саме на полях № 1, № 8, на яких проводилося дослідження Державною станцією захисту рослин у Гуляйпільському районі Запорізької області, оскільки ні в Договорі, ні в завданні не зазначені номери полів, які підлягали обробці.

Наданий позивачем атестат акредитації № 2190 від 11.05.2006 р. гранстару (а.с. 69,  т. 1) також не є належним доказом у справі, оскільки невідомо, що саме цим препаратом оброблялися зазначені позивачем поля. До того ж наявність чи відсутність залишків гербіциду у самих бур’янах та на ґрунті не досліджувалось.

Також слід зазначити, що розмір збитків позивачем не доведено належним чином. Як вже зазначалось, сума збитків позивача визначена в Експертних оцінках, однак відповідно до «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284, розміри збитків, в т .ч. неодержаних доходів, які підлягають відшкодуванню, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються крім того, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, … .

Перелічені в позовній заяві порушення з боку відповідача належним чином не доведені, документів на підтвердження суду не надано.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що клопотання відповідача пор стягнення з позивача на його користь 2.000,00 грн. витрат по оплаті послуг з представництва його інтересів в суді спеціалістом в галузі права, задоволенню не підлягає. Статті 44, 49 ГПК України передбачають можливість відшкодування тільки судових витрат, до яких входить оплата послуг адвоката. Як свідчать матеріали справи, представник відповідача не є адвокатом в розумінні ст. 2 Закону України «Про адвокатуру».

У зв’язку з наведеним рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2007 р. у справі № 22/125/07 зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Мир”,            с. Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області, залишити без задоволення, рішення господарського суду  Запорізької області від 30.05.2007 р. у справі № 22/125/07 - без змін.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.