У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.11.07                                                                                               Справа №14/256-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Зубкова Т.П.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Коваль М.О., дов. № 07/81 від 23.05.2007 р.    

відповідача: не з’явився                                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”,         м. Київ

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2007 р.

у справі № 14/256-07

за позовом Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

03065, м. Київ, вул. І. Лепсе, 16

до відповідача Комунального підприємства “Міськтеплокомуненерго”, м. Гола Пристань Херсонської області

75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева ,41  

про стягнення 408.552,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.06.2007 р. Дочірнє підприємство “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Херсонської області з позовом до Комунального підприємства “Міськтепло-комуненерго”, м. Гола Пристань Херсонської області, (далі – відповідач) про стягнення 408.552,84 грн. боргу за договором комісії № 12/05-501 від 01.10.2005 р.     

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.2007 р. у справі                 № 14/256-07 в задоволенні позову відмовлено.    

Рішення господарського суду мотивоване наступним. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору комісії № 12/05-501 від 01.10.2005 р. відповідач здійснював продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що договір про делькредере, обумовлений в п. 4.8 договору комісії, є неукладеним, оскільки в ньому відсутні такі істотні умови, як предмет і ціна договору.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Дочірнє підприємство “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”,         м. Київ, (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2007 р. у справі № 14/256-07 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що делькредере виникає за договором комісії та регулюється ст. 1016 ЦК України. Комісіонер, який бере на себе поруку (делькредере) за договором комісії виступає стороною договору та поручається за третю особу, бере на себе певні зобов’язання перед комітентом щодо виконання правочину, який буде вчинено за участю третьої особи. Причому, за це комісіонер отримує від комітента додаткову плату. Тому у разі невиконання договору особою, за яку поручився комісіонер перед комітентом, відповідає він, а не третя особа.     

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2007 р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 25.10.2007 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2882 від 25.10.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П., Мірошниченка М.В.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.11.2007 р., у зв’язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі.  

Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2990 від 08.11.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Зубкової Т.П., Хуторного В.М.

Представники відповідача в судове засідання 09.11.2007 р. не з’явилися, про причини неявки не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача, в порядку ст. 96 ГПК України за наявними у справі матеріалами.   

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.     

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації. За згодою представника позивача в судовому засіданні 09.11.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

01.10.2005 р. між сторонами укладено договір комісії № 12/05-501 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач (комітент) доручає, а відповідач (комісіонер) бере на себе зобов’язання укласти від свого імені правочини по реалізації теплової енергії, відповідно до умов Договору, зі Споживачами за рахунок позивача.

Ціна одиниці теплової енергії визначена сторонами в розділі 3 Договору. В додаткових угодах до Договору ціна одиниці теплової енергії корегувалася.

Кількість та вартість теплової енергії фактично переданої позивачем відповідачу в звітному місяці зазначається сторонами в акті прийому-передачі теплової енергії за формою, наведеною в додатку № 1 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 Договору).

В інтересах позивача відповідач зобов’язаний від свого імені укласти правочини зі споживачами теплової енергії, а саме з: населенням, відповідно до чинного законодавства України; бюджетними установами всіх рівнів, але в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; госпрозрахунковими підприємствами (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору сторони домовились, що правочини, укладені відповідачем зі споживачами, в обов’язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в п. 5.1 Договору, з вказівкою: призначення платежу «за теплову енергію, з ПДВ». В разі отримання відповідачем грошових коштів за реалізовану теплову енергію на інші рахунки, які належать відповідачу, дані кошти мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок позивача не пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки відповідача.      

Згідно з п.  4.8 Договору відповідач зобов’язується забезпечити своєчасну оплату теплової енергії, спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов Договору.

В пункті 4.9 Договору сторони передбачили, що відповідач приймає на себе поруку (делькредере) перед позивачем за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правичинами, укладеними між відповідачем та такими споживачами. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди відповідачу, визначена сторонами в п. 5.2 Договору.  

Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії (п. 5.2 Договору).

Сторони домовились, що виплата позивачем комісійної плати повинна здійснюватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним за умови 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку незабезпечення відповідачем виконання   п. 4.5 Договору, останній зобов’язується перерахувати на рахунок позивача, передбачений в п. 5.1 Договору, не отримані останнім грошові кошти за правочинами та сплатити на користь позивача штраф у розмірі 7% від суми неотриманих коштів.

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє в частині виконання доручення з 01 жовтня 2005 р. до 30 вересня 2006 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання сторонами (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу 12 678,783 Гкал теплової енергії на загальну суму 1.508.113,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії: за жовтень 2005 р. від 31.10.2005 р., за листопад 2005 р. від 30.11.2005 р., за грудень 2005 р. від 31.12.2005 р., за січень 2006 р. від 31.01.2006 р., за лютий 2006 р. від 28.02.2006 р., за березень 2006 р. від 31.03.2006 р., за квітень 2006 р. від 30.04.2006 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Отримана від позивача на комісію теплова енергія у вищезазначеній кількості була повністю реалізована відповідачем, про що свідчать відповідні звіти комісіонера за період: з жовтня 2005 р. по квітень 2006 р. (копії містяться в матеріалах справи). На виконання умов Договору відповідач перерахував позивачу 1.099.560,88 грн., що не заперечується сторонами.  

Враховуючи викладене, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 408.552,84 грн., яка виникла внаслідок застосування делькредере.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 54/11-988-2104 від 22.05.2007 р. (копія разом з доказами надіслання міститься в матеріалах справи, а.с. 6 - 8), в якій вимагав від відповідача терміново сплатити грошові кошти в сумі       408.552,84 грн. на його розрахунковий рахунок. Відповідач залишив зазначену вимогу без відповіді.  

Стягнення з відповідача на користь позивача 408.552,84 грн. боргу за Договором стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в     ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 ст. 1016 ЦК України передбачено, що комісіонер не відповідає перед комітентом  за  невиконання третьою  особою  договору,  укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

В даному випадку сторони в Договорі узгодили, що відповідач (комісіонер) приймає на себе поруку (делькредере) перед позивачем (комітентом) за третю особу, бере на себе певні зобов’язання перед позивачем щодо виконання правочину , який буде вчинено за участю третьої особи. Причому за це комісіонер (відповідач у справі) отримує від комітента (позивача у справі) додаткову плату (п. 5.2 Договору). Тому у разі невиконання договору особою, за яку поручився комісіонер перед комітентом, відповідає він, а не третя особа.

Як вже зазначалось вище, в порядку ст. 530 ЦК України позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 54/11-988-2104 від 22.05.2007 р., в якій вимагав від відповідача терміново сплатити грошові кошти в сумі 408.552,84 грн. на його розрахунковий рахунок.

Доказів оплати заборгованості відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Доводи відповідача стосовно того, що заборгованість перед позивачем складає 94.007,28 грн., тобто за мінусом комісійної винагороди і вартості наданих відповідачем послуг з переробки природного газу, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.3 Договору комісійна плата виплачується відповідачу з грошових коштів, отриманих позивачем від споживачів на рахунок, зазначений в п. 5.1 договору. Виплата позивачем комісійної плати повинна здійснюватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним за умови 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Послуги з переробки природного газу були надані відповідачем в рамках іншого договору № 17/05-500 від 01.10.2005 р., на який міститься посилання в актах виконаних робіт за період з жовтня 2005 р. по квітень 2006 р. (копії містяться в матеріалах справи), на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень. Відповідач не позбавлений права відповідно до діючого законодавства звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 408.552,84 грн. боргу за Договором є законними, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на два роки задоволенню не підлягає, оскільки необґрунтоване документально.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області 07.08.2007 р. у справі                 № 14/256-07 - скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права.   

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2007 р. у справі                 № 14/256-07 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Міськтеплокомуненерго”, м. Гола Пристань Херсонської області, на користь Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, 408.552,84 грн. боргу, 4.085,53 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства “Міськтеплокомуненерго”, м. Гола Пристань Херсонської області, на користь Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, 2.042,77 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Зубкова Т.П.  Хуторной В.М.