У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.11.07 Справа №2/3/1367
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Теремецька О.О. , довіреність № 10/9209-108 від 29.12.2006р.;
ДВС: Дерій Є.О. , довіреність № 11-19047 від 21.08.2007р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.10.2007 р. у справі № 2/3/1367
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя
за участю Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя
про стягнення 8571,71 грн.
за заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
Відкрите акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А.) від 01.10.2007 р. у справі № 2/3/1367 відхилено заяву про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року у справі № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню.
Ухвалу суду мотивовано тим, що згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припиняються зобов’язання боржника, а не виконання судових рішень.
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» не погодилося із вказаною ухвалою суду та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.10.2007 р. у справі № 2/3/1367 та прийняти нове рішення, яким заяву щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Вважає, що ухвала суду суперечить нормам чинного законодавства України. Зазначає, що висновок суду про те, що рішення суду, яким з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар» суму грошових коштів, прийнято судом вже після опублікування заяви про порушення провадження у справі № 5/5/466 (01) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» є неправильним, оскільки вимоги позивача до відповідача виникли у серпні 1999 р., тому ці вимоги є конкурсними. Вказує, що наявність судового рішення не є обов’язковою умовою для звернення до суду із заявою про включення вимог до реєстру кредиторських вимог, оскільки обов’язкова умова – це наявність вимоги. Вважає, що вимоги позивача вважаються погашеними та не підлягають виконанню Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго», оскільки заява про грошові вимоги позивачем до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» не подавалась, і в змісті ухвали господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. у справі № 5/5/466 (01) відсутні вищезазначені вимоги позивача.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 2/3/1367 апеляційний розгляд справи призначено на 23.11.2007 року.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3089 від 22.11.2007 року справу № 2/3/1367 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
У доповненнях до обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не надає право конкурсному кредитору (після порушення справи про банкрутство) заявляти до боржника грошові вимоги поза справою про банкрутство. Посилається на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, у зв’язку з припиненням грошових зобов’язань в силу закону відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначає, що позиція Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго». Викладена в апеляційній скарзі та доповненні, підтверджується позицією Вищого господарського суду України та Верховного суду України у справах з аналогічних питань.
В судовому засіданні 23.11.2007 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до обґрунтування апеляційної скарги.
Представник Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що керуючись ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», на даний час виконавче провадження з виконання наказу № 2/3/1367 виданого 13.07.2002р. господарським судом Запорізької області перебуває у Ленінському відділі Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та є зупиненим.
Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи позивач був попереджений належним чином. Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
За заявою присутніх представників відповідача та Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою вищевказаних представників, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 106 вказаного кодексу також передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши присутніх представників, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2002 року у справі № 2/3/1367 (суддя Колодій Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар», м. Кривий Ріг Дніпропетровської 5058 грн. 98 коп. основного боргу, 2196 грн. 60 коп. суми інфляції, 72 грн. 56 коп. державного мита, 99 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення вступило у законну силу.
13.07.2002 року господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2002 року у справі № 2/3/1367 видано наказ № 2/3/1367.
12.08.2002 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду.
12.12.2001 року господарським судом Запорізької області порушено справу № 5/5/466(01) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго».
20.09.2002 року зупинено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року № 2/3/1367, у зв’язку із введенням ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 року у справі № 5/5/466 мораторію на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго».
Відповідач вважає, що оскільки позивач є конкурсним кредитором Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», яким у встановлений законом термін, не була подана заява про грошові вимоги в рамках справи про банкрутство, спірні грошові вимоги відповідача перед позивачем вважаються погашеними.
Предметом даного судового розгляду була заява відповідача про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню.
При цьому, слід зазначити, що у заяві № 10/8596 від 04.09.2007р. про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року по справі № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню, відповідач помилково просить визнати наказ господарського суду Запорізької області від 03.05.2002 року по справі № 2/1/1001 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 782356грн.27коп., втрат від інфляції в розмірі 52283грн.31коп., 3% річних в розмірі 25521грн.48коп., 1696грн.60коп. держмита і 68грн.86коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тоді як, фактично, згідно змісту заяви та інших матеріалів справи, просить визнати таким, що частково не підлягає виконанню саме наказ господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року по справі № 2/3/1367.
Господарським судом Запорізької області було розглянуто заяву відповідача про визнання таким, що частково не підлягає виконанню саме наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року по справі № 2/3/1367.
До того ж, представник відповідача в судовому засіданні також зауважив, що предметом судового розгляду, в даному випадку, є заява про визнання таким, що частково не підлягає виконанню саме наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року по справі № 2/3/1367.
Колегія суддів, заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно ст. 117 вказаного кодексу, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги відповідача щодо визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню на підставі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 22 Конституції закріплені в ній права і свободи не є вичерпними.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 9 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов’язковість рішень суду.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 45 вказаного кодексу, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Як вже зазначалося, наказ господарського суду Запорізької області № 2/3/1367 від 13.07.2002 року видано на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2002 року у справі № 2/3/1367, яке є чинним і обов’язковим до виконання.
Доводи відповідача щодо наявності підстав для визнання таким, що частково не підлягає виконанню наказ господарського суду Запорізької області № 2/3/1367 від 13.07.2002 року спростовуються вищевикладеним та наступним:
Так, відповідач посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові вимоги позивача у цій справі вважаються погашеними.
Однак, в даному випадку, спірний наказ виданий на виконання рішення суду і знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження». Ні цим законом, ні Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ні будь-яким іншим законом не передбачено обов’язку сторони із зверненням до суду з відповідними вимогами (які були розглянуті судом в позовному провадженні, і щодо яких судом прийнято обов’язкове до виконання судове рішення і видано наказ) в іншому провадженні по справі про банкрутство.
До того ж, згідно п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків або при встановленні доведеності будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У розумінні вищенаведеної норми, право на суд включає, у тому числі, і виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку, визнання наказу по цій справі, таким, що частково не підлягає виконанню, порушило б право позивача на справедливе судове рішення (право на суд), що включає і право на виконання судового рішення.
Зазначена позиція наведена і в модельних рішеннях Європейського суду з прав людини.
До того ж, п. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло причин, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов’язується саме з відсутністю у боржника обов’язку сплатити борг за таким наказом.
Однак, в даному випадку, відсутні підстави для звільнення Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя від сплати заборгованості, визнаної рішенням суду, що вступило у законну силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що в даному випадку, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 13.07.2002 року у справі № 2/3/1367 таким, що частково не підлягає виконанню на підставі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті цієї постанови, колегія суддів також враховує наступне:
Як вже зазначалося, згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає обов’язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з пунктом 4 статті 12 Закону забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Статтями 34, 37, 40, 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення виконавчого документа чи припинення виконання рішення суду на підставах, зазначених у ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується передачею Державною виконавчою службою виконавчого документа ліквідаційної комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом.
Ця правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України (від 17.07.2007 року у справі № 2/5/2146 та від 24.04.2007 року у справі № 3/1/657) та Верховного суду України від 31.10.2006 року № 06/349 зі справи № 9/464пн.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу при повному з’ясуванні всіх обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, ухвалу господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.10.2007 р. у справі № 2/3/1367 – без змін.
Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 26.11.2007 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Зубкова Т.П. Яценко О.М.