СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 листопада 2007 року | Справа № 2-9/8778-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Павленка Василя Миколайовича, довіреність № 257/01-10 від 19.11.07;
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17 вересня 2007 року у справі № 2-9/8778-2007А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, Сімферополь, 95017)
до Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Промислова, 9,Саки,96500)
про стягнення 38500,00 грн. штрафних санкцій за неправцевлаштування
3-х інвалідів у 2006 році
ВСТАНОВИВ:
20 червня 2007 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Сакського ВПВКГ адміністративно-господарських санкцій у сумі 38500,00 грн. за непрацевлаштування 3-х інвалідів у 2006 році (а.с. 3-4) .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП “Магнолія-Меблі” зобов'язано було забезпечити у 2006 році 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, однак фактично не працевлаштувало, у зв'язку з чим повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 38500,00 грн. Так як санкції відповідачем не сплачені до 15 квітня 2007 року, позивач просив суд першої інстанції стягнути їх в примусовому порядку.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, що ним були створені робочі місця для працевлаштування інваліда, про що свідчать звіти Ф-3ПН. На підставі цього підприємство зверталось до відповідних органів та організацій щодо працевлаштування на створені робочі місця інвалідів. Крім того, вважає позов безпідставним, так як господарські санкції, які застосовуються відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, за не створення нормативу, фактично набувають характер немайнової відповідальності, а обов’язкового платежу, не передбаченого Законом. (а.с. 7-8).
Постановою господарського суду АР Крим від 17 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 82-83).
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів в апеляційній скарзі просить постанову господарського суду скасувати, задовольнити позовні вимоги, так як господарським судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме вимоги статей 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України за №2960-1V від 06 жовтня 2005 року, що діє з 01 січня 2006 року, згідно якого відповідач зобов'язаний створити робочі місця, працевлаштувати інвалідів, або сплатити адміністративно-господарські санкції.
Розпорядженням керівництва суду від 22 листопада 2007 року суддя Дугаренко О.В. у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, замінена на суддю Антонову І.В.
У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає постанову суду законною та обґрунтованою.
Представник Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у судове засідання не з'явився, у письмовому клопотанні просить розглянути справу без участі його представника, у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з’явившогося представника апелянта.
Відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом заявленого спору є правомірність стягнення з Сакського ВПВКГ адміністративно-господарських санкцій у сумі 38500,00 грн. за непрацевлаштування інвалідів у 2006 році.
Відмовляючи у позові Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, господарський суд виходив з того, що Сакським ВПВКГ виконані вимоги статей 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 06 жовтня 2005 року, що регулює спірні правовідносини у 2006 році.
Правовими підставами, які регулюють спірні правовідносини, є статті 19-20 Закону України, в редакції Закону України за № 2960 від 06 жовтня 2005 року, що вступає у дію з 01 січня 2006 року.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 06 жовтня 2005 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Із змісту звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік за формою №10-ПІ, яка затверджена наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року №42 і наданої Сакським ВПВКГ 01 березня 2007 року до Фонду соціального захисту інвалідів в АР Крим, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2006 році склала 181 особу, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 4 ооби, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України за №2960-1V від 06 жовтня 2005 року склала 7 осіб, фонд оплати праці штатних працівників склав 2321000,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 12823,00 грн. а сума адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування 3 інвалідів склала 38500,00 грн. ( 12823,00 х 3 ( а.с. 6).
Звіт за формою 10-ПІ підписаний уповноваженими особами відповідача і сума заборгованості є узгодженою.
Відповідно до пункту 5 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, яка діяла до 31 січня 2007 року і норми якої розповсюджувалися на правовідносини, що виникли у 2006 році, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення №314 від 03 травня 1995 року зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (далі - Положення), передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.
Судова колегія вважає, що в іншому випадку робоче місце для інваліда вважається нествореним, так як органам, визначеним у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” невідомо, чи створені на конкретному підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики України від 06 липня 1998 року № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 року № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
Матеріали справи свідчать, що Сакське ППВКГ у 2006 році, зокрема, у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, місяцях подавало до Сакського міського центру зайнятості відомості за формою-3ПН (а.с. 36-41).
Підприємство зверталось до відповідних органів та організацій щодо працевлаштування на створені робочі місця інвалідів, але пропозицій не було.
Крім того, Сакським ВПВКГ на підставі наказу № 28-од від 04 січня 2005 року була створена постійно діюча комісія з атестації робочих місць для інвалідів (а.с.23-35).
Даний факт підтверджується також листом Виконкому Сакської міської ради, де приймав участь головний спеціаліст відділу охорони праці Управління соціального захисту населення Емрсалієв Е.Ю. (а.с. 20).
Матеріали справи свідчать, що протоколом № 1 від 14 лютого 2005 року засідання комісії атестовані 7 робочих місць, на яких дозволено працевлаштування інвалідів, зокрема, слюсар АВР (авторемонтних робіт) 3 розряду, каменяр-штукатур, машиніст водопровідно-насосної станції-8, машиніст водопровідно-насосної станції, машиніст каналізаційно-насосної станції - 7, машиніст каналізаційно-насосної станції - 8, інженер ОТ (а.с. 21).
Також наявні у матеріалах справи атестаційні паспорти від 14 лютого 2005 року створеного робочого місця для інваліда (а.с. 49-51).
Однак, у 2006 році ні Сакським центром зайнятості, ні іншими спеціально уповноваженими органами і організаціями інваліди на адресу відповідача для подальшого їх працевлаштування направлені не були, у зв’язку з їх відсутністю.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надало доказів того, що інваліди відповідачу направлялись для працевлаштування або зверталися самостійно, але їм було відмовлено в прийнятті на роботу.
У урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що Сакським ВПВКГ виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” у повному обсязі, тому, відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення, постанову суду без змін, у зв’язку з тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2007 року у справі № 2-9/8778-2007А залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис З.Д. Маслова
Судді підпис В.А. Лисенко
підпис І.В. Антонова