СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 листопада 2007 року | Справа № 20-5/323 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача - Ковиліна Ірина Сергіївна, довіреність № б/н від 12.09.2007 - державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";
представник позивача - Кот Марина Валеріївна, довіреність № б/н від 12.09.2007 - державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";
представник позивача - Жежель Олексій Вікторович, довіреність № б/н від 12.09.2007 - державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";
представник відповідача - Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 7202/10-0 від 15.12.2006 - Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 26 вересня 2007 року у справі № 20-5/323
за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, місто Севастополь, 99009)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь, 99000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000612310/0, №0000622310/0, №0000032100/0, №0000022100/0 від 18.07.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог діючого законодавства України.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд провадження у справі в частині визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000622310/0 від 18.07.2007 припинити у зв’язку із відмовою в даної частині позову від позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 26 вересня 2007 року у справі № 20-5/323 (суддя Євдокимов І.В.) позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000612310/0 в частині визначення Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21150,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6445,2 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000622310/0 в частині визначення Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255454,44 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 127727,22 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000032100/0 в частині визначення Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" суми податкового зобов'язання з акцизного збору в сумі 80340,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 126389,4 грн.
Провадження у справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000022100/0 від 18 липня 2007 року про визначення Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" суми податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмільництва в сумі 46,0грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 340,0 грн. припинено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанову господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2007, суддю Горошко Н.П. було замінено на суддю Борисову Ю.В.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя провела виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, про що було складено акт № 383/10/23-123/05431414/99 від 09.07.2007 (далі акт), на підставі якого 18.07.2007 Державна податкова інспекція у Нахімовському районі прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0000612310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 21150грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 6445,2 грн.;
- № 0000622310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 255454,44грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 127727,22 грн.;
- № 0000032100/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання з акцизного збору в сумі 106260грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 245609,4 грн.,
- № 0000022100/0 про визначення суми податкового зобов’язання з збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмільництва в сумі 46грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн.
Позивач просить визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.07.2007 № 0000612310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 21150грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 6445,2грн., № 0000622310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 255454,44грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 127727,22грн., а також частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032100/0 від 18.07.2007 про визначення суми податкового зобов’язання з акцизного збору в сумі 80340грн. та застосування штрафних санкції в сумі 126389,4грн.
В пунктах 3.1.1., 3.1.1.1 акту перевірки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі зроблений висновок про те, що позивач в порушення пунктів 1.22.1, 1.22, 1.25 статті 1; пункту 4.1.6, пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" здійснив списання кредиторської безнадійної заборгованості в розмірі 28226,44грн у 4 кварталі 2006 року із включенням її до складу валових доходів без обліку ПДВ (5486,06грн), що привело до зниження валових доходів.
В пункті 3.1.2.2 акту, який складений відповідачем, також визначається, що на суми ПДВ у складі даної заборгованості державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" відкоригувало податковий кредит по ПДВ у декларації за грудень 2006 року. При цьому відповідачем зроблений висновок з посиланням на пункт 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" про необхідність здійснення коригування валових витрат на суми кредиторської заборгованості, оскільки відсутність компенсації вартості товарів, робіт та послуг у зв’язку із списанням безнадійної заборгованості є підставою для коригування валових витрат.
Відповідно до пункту 4.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажі товарів (робіт, послуг) за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.
Отже, згідно з вимогами пункту 4.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і того що, на суми ПДВ у складі безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 28226,44грн. відкоректований податковий кредит по ПДВ у декларації за грудень 2006 року, позивачем правомірно не віднесені вказані суми до складу валових доходів.
Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У зазначеному вище Законі - поняття витрати як компенсація вартості товарів (робот і послуг) розглядається окремо та не зв’язується з компенсацією вартості товарів продавцю.
В цьому законі поняття витрати як компенсація вартості товарів (робот і послуг) не зв’язуються з компенсацією товарів продавцю, а також у зв’язку з відсутністю в законі правил визначення та коригування у разі списання безнадійної заборгованості при зміні суми компенсації (пункт 5.10 зазначеного вище закону не розповсюджується на списання безнадійної заборгованості). Оскільки, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено послідуюче коригування валових витрат у разі списання безнадійної заборгованості, тому позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат вартість товарів (робіт, послуг) при їх оприбуткуванні без коригування валових витрат при списанні суми безнадійної заборгованості.
В акті перевірки (пункти 3.1.2, 3.1.2.1) також зазначено про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат сумі безнадійної дебіторської заборгованості підприємств, яка була списана у 4 кварталі 2006 року в розмірі 50731,95грн. на підставі закінчення строків позовної давності, неодноразове направлення претензій з вимогою погасити заборгованість у зв’язку з відсутністю даних, які свідчать про наявність повідомлень про вручення претензій дебіторам та звернення державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" з позовами до суду про стягнення заборгованості.
Однак, такі висновки відповідача також не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки засновані на неправильному застосуванні вимог пункту 5.2.8 зазначеного вище Закону.
Так, відповідно до пункту 5.2.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у склад валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли, відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
У цьому спеціальному законі, який регулює оподаткування, відсутній чітко визначений порядок, який слід здійснювати підприємству для віднесення суми безнадійної заборгованості до складу валових витрат, тому позивач самостійно визначив міри по стягненню заборгованості - проведення переговорів (неодноразові), надіслання претензій боржникам.
Судовою колегією не приймаються до уваги висновки відповідача про те, що до претензії повинні бути додані повідомлення про їх вручення, оскільки цій Закон не містить конкретного переліку документів, які повинні свідчить про це, а також про здійснення відповідних заходів щодо стягнення боргів.
На підставі викладеного, висновок відповідача, викладений в акті про зниження суми податку на прибуток в сумі 21150грн. є неправомірним, а рішення про донарахування податку на прибуток в сумі 21150грн. і штрафних санкцій в сумі 6445,20грн. є безпідставним.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000622410/0 від 18.07.2007 на підставі акту перевірки відповідача, позивачу визначена сума податкового зобов’язання у частині податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 255454,44грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 127 722,22грн.
Підставою для визначення цього податкового зобов’язання та штрафних санкцій явився висновок в акті перевірки про порушення державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
В п. 3.1.5, абзаці 3 пункту 4 акта вказано, що в порушення вимог п.3.2.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 255454,44грн. з виплат роялті у зв’язку з наданим невинятковим майновим правом інтелектуальної власності на технологічні інструкції по виробництву вина та ноу-хау, що не є об’єктом оподаткування.
Однак, судова колегія вказані висновки відповідача також вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, пункт 3.2.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є частиною статі 3 цього ж Закону, яка визначає об’єкт оподаткування та операції, що не є об’єктом оподаткування.
В пункті 1.30 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" розкривається поняття "роялті", яке використається в цілях діючого податкового законодавства. Так, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео-або аудіо касеті, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака для товарів і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України.
Згідно з пунктом 4.4 договору № 32 від 31.12.2004, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Севастопольський завод шампанських вин" та державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" про передачу невиняткових майнових прав інтелектуальної власності на технологічні інструкції по виробництву вина та ноу-хау по використанню технологічних інструкцій по виробництву вин ігристих, правонаступнику надано право у разі виникнення виробничої необхідності захистити "ноу-хау" патентом в Україні і інших державах, у тому числі розкрити інформацію для цілей патентування або обнародувати "ноу-хау" для невизначеного кола осіб.
Тобто вказане положення договору передбачає для позивача обнародувати "ноу-хау", а тому платежі по цьому договору не підпадають під поняття "роялті" (пункт 1.30 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Крім того, згідно з пунктом 5.2 цього ж договору, поточні періодичні платежі сплачуються за надані послуги навчання персоналу й консультаційні послуги, при цьому навчання персоналу та консультаційні послуги не відносяться до поняття роялті; договором передбачена єдина ставка за загальний спектр послуг (комплексну послугу). Тобто окремі елементи не підпадають під поняття роялті, то і комплексна послуга не є роялті.
Доводи відповідача про те, що ці платежі є роялті судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки спростовуються пунктом 4.4. зазначеного вище договору, листами товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Севастопольський завод шампанських вин" від 30.08.2007, власника об’єктів інтелектуальної власності - фірми "Vamelox Trading Limited" від 20.08.2007. відносно трактування пункту 4.4 договору.
Відповідачем не надані докази щодо визнання цього договору недійсним.
Таким чином, вказані платежі не є роялті в розумінні діючого податкового законодавства, а тому позивач правильно, згідно з вимогами статті 7.4.1 закону "Про податок на додану вартість" включив в податковий кредит вказані суми ПДВ (255454,44 грн.).
У зв’язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0000622410/0 від 18.07.2007, в якому визначена сума податкового зобов’язання у частині податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 255454,44 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 127 722,22 грн. підлягає визнанню недійсним.
На підставі висновків відповідача, які викладені в п.3.1.6, абзацу 4 пункті 4 акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000321100/0 від 18.07.2007 в частині нарахування акцизного збору в розмірі 106260грн. і штрафних санкцій в розмірі 193349 грн.
В акті перевірки відповідач, посилаючись на порушення підприємством вимог статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та інші, в результаті чого акцизний збір нарахований не в повному обсязі.
В пункті 3.1.6. акту перевірки зазначається, що при передачі ігристих вин на комісію позивача неправомірно не нараховувався акцизний збір.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" об’єктом оподаткування акцизного збору є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.
Згідно з частиною 2 статті 4 цього ж Декрету, датою виникнення податкових зобов’язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;
або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що отримання передоплати за винопродукцію не приводить до необхідності нарахування та уплати акцизного збору в бюджет, оскільки базою оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації підакцизних товарів шляхом їх продажу; передоплата включається в базу оподаткування тільки в тому разі, якщо в момент її отримання буде здійснюватися продаж товару (перехід права власності від продавця до покупця).
Разом з тим, відповідно до статті 4 Декрету, датою виникнення податкового зобов’язання є подія, що настала раніше (дата оплати або дата відвантаження) при виконанні умови, що ця продукція є проданою (стаття 3 Декрету).
Що стосується випадку відвантаження товару комісіонеру (договір комісії між державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гор-Нова компанія"), то у цьому випадку продаж товару відсутній, а також відсутня база оподаткування, оскільки комісіонер зберігає продукцію без отримання права власності на продукцію до моменту її реалізації, або до строку повернення комітенту непроданої продукції.
Оскільки відповідачем також безпідставно зроблений висновок про порушення позивачем вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" та інші, тому податкове повідомлення-рішення № 0000032100/0 також підлягає визнанню недійсним в частині суми, що оспорюється позивачем - в частині визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 80340грн. та штрафних санкцій - 126389,4грн.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При таких обставинах, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду міста Севастополя від 26 вересня 2007 року у справі № 20-5/323 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
Т.С. Видашенко