СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 листопада 2007 року | Справа № 2-7/2100-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М. ,
суддів Борисової Ю.В. ,
Щепанської О.А. ,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 14.02.2006 у справі №2-7/2100-2006А
за позовом Установи "28 управління начальника робіт" Міністерства Оборони України (вул. Казаса, 15, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400)
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія,97416)
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2007 у справі № 2-7/2100-2006А справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2006 у справі № 2-7/2100-2006А позов Установи „28 управління начальника робіт” до Євпаторійської об’єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення задоволено.
Судом визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0004162301/0 від 21.11.2005.
Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь Установи „28 управління начальника робіт 85 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з постановою суду, Євпаторійська об’єднана Державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, оскільки вищезгадана постанова є необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
З матеріалів справи вбачається, що з 14.11.2005 по 18.11.2005 Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна позапланова комплексна документальна перевірка з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на землю Установою „28 управління начальника робіт" за період з 01.01.2003 по 30.09.2004.
Під час проведення даної перевірки виявлено порушення позивачем статті 2, статті 5 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 ( із змінами та доповненнями), що виразилось у неправомірному використанні Установою „28 УНР" пільги, встановленої статтею 55 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" та статті 75 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", в результаті чого податок на землю підлягає донарахуванню у сумі 303915,87 грн. за період з 01.01.2003 по 30.09.2004.
За результатами перевірки Євпаторійською об’єднаною Державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим складено акт без номеру від 18.11.2005 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення №0004162301/0 від 21.11.2005 про стягнення суми донарахованого податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 303 915,87 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 238 791,04 грн., всього 542 706,91 грн.
Стаття 2 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 ( із змінами та доповненнями), встановлює, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Відповідно до ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно зі статті 15 Закону України „Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частина 1 статті 125 Земельного кодексу України вказує на те, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Тобто зазначена норма встановлює певний зв'язок між виникненням права постійного користування земельною ділянкою та обов'язковим отриманням землекористувачем документу, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Крім того, необхідною умовою допуску землекористувача до використання земельної ділянки, згідно з частиною 3 статті 125 ЗК України, є встановлення її меж у натурі (на місцевості) та отримання документу, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, а також державна реєстрація цього документу. Приступати до використання земельної ділянки без дотримання вищевказаних вимог забороняється.
Згідно зі статті 126 Земельного кодексу України документом, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, є державний акт.
З матеріалів справи вбачається, що відображені в акті перевірки земельні ділянки, що розташовані за адресою:
- м. Євпаторія, вул. Казаса, 15 (1995,44 кв.м.);
- м. Євпаторія, вул. Дьомишева, 112 (899,16 кв. м);
- м. Євпаторія, вул. Ескадронна, 22 (66308,29 кв. м);
- м. Євпаторія, вул. Д. Ульянова, 196 (11944,98 кв. м);
- м. Євпаторія, вул. Загородня, 1 (28056,39 кв. м);
- смт. Новоозірне, район 9 (89639,62 кв. м), передані в постійне користування військовій частині А 2352 відповідно до рішення Євпаторійської міської ради №23-14/74 від 19.01.2000 та рішення Новоозірненської селищної ради №23-18 від 29.11.2000. Право в/ч А 2352 на постійне користування землею на зазначених земельних ділянках посвідчено відповідними державними актами, наявними в матеріалах справи (а. с. 24-29).
Відповідно до акту прийому-передачі від 20.01.2000 р. вказані земельні ділянки були передані від військової частини А2352 військовій частині А2677, однак право постійного користування земельними ділянками не було належним чином переоформлено шляхом отримання відповідних державних актів.
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що в розумінні норм Закону України „Про плату за землю" та Земельного кодексу України, позивач не був користувачем зазначених вище земельних ділянок, оскільки не мав встановлених чинним законодавством документів, що посвідчують право постійного користування землею. Тому правових підстав для нарахування та сплати податку на землю у Установи „28 управління начальника робіт" не було. Користувачем вказаних земельних ділянок залишалась військова частина А2352.
Згідно зі статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права
Згідно зі статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (із наступними змінами та доповненнями), органи державної податкової служби України мають право у випадках та в межах повноважень, встановлених законодавством України, проводити позапланові виїзні перевірки. Відповідно до частини 8 статті 11-1 вказаного Закону позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
При цьому, судова колегія вважає необхідним зазначити, що вищенаведена перевірка повинна вважатися позаплановою на підставі пункту 8 частини 6 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", згідно з якою позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Саме про таки обставини зазначає відповідач в апеляційній скарзі, що вказує на неспроможність та суперечність доводів заявника апеляційної скарги.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вимога, встановлена частиною 8 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", дотримання якої є обов'язковою для податкового орану, Євпаторійською ОДПІ не була виконана, в результаті чого у відповідача при здійсненні позапланової виїзної перевірки був відсутній необхідний об'єм повноважень на проведення такої перевірки.
Таким чином, судова колегія вважає, що дії відповідача в частині донарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на землю та застосування штрафних (фінансових) санкцій вчинені необґрунтовано, оскільки Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекції в Автономній Республіці Крим при винесенні рішення яке оскаржить не були враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема положення Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 ( із змінами та доповненнями), та Земельного кодексу України.
Крім того, суд дійшов висновку, що Євпаторійська об’єднана Державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим діяла необґрунтовано, із перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні", оскільки не мала необхідний об'єм повноважень на проведення позапланової виїзної перевірки.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вищенаведеної норми відповідачем взагалі не були надані суду будь-які докази, які б свідчили про наявність у позивача права власності або права користування земельною ділянкою на час проведення позапланової перевірки.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2006 у справі №2-7/2100-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
О.А. Щепанська