СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
29 листопада 2007 року | Справа № 2-23/714-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М. ,
суддів Борисової Ю.В. ,
Волкова К.В. ,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Смирнова Віктора Анатолійовича, довіреність № 135 від 19.09.07;
відповідача: Левіної Олени Володимирівни, довіреність № 2876/9/10-0 від 28.11.07;
відповідача: Душенчук Тетяни Борисівни, довіреність № 722/9/10-0 від 22.03.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 28.02-04.04.2006 у справі № 2-23/714-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Кар'єр Мармурний" (с. Мраморне, Сімферопольський район, 97571)
до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, 97503)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2007 у справі № 2-23/714-2006А справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-04.04.2006 (суддя Іщенко Г.М.) позов відкритого акціонерного товариства "Кар'єр Мармурний" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та скасування акту перевірки №141/15-3 від 15.04.2005 задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення–рішення №0002411518/0 від 04.05.2005, у частині скасування акту перевірки № 141/15-3 від 15.04.2005 провадження у справі закрито.
При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що відкрите акціонерне товариство "Кар'єр Мармурний" при розрахунку збору за користування надрами, пов’язаного з видобуванням корисних копалин за 2004 рік правомірно застосував коефіцієнт –0,3, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 427 „Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного”.
Також суд послався, на те, що актом перевірки № 141/15-3 від 15.04.2005 порушень обчислення та своєчасності перерахування сплати до бюджету збору за користування надрами не встановлено.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.
Відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права.
Так, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим зазначає, що позивачем при заповненні податкової декларації застосовано коефіцієнт до базового нормативу 0,3, що призвело до заниження податкового зобов’язання. Відповідач стверджує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 407 „Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного” застосування вказаного коефіцієнту 0,3 встановлено саме до базового нормативу плати за користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1014 „Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин”.
Також відповідач посилається на те, що застосування коефіцієнту 0,3 до базового нормативу плати суперечить Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” № 0344-ІV від 27.11.2003.
28 листопада 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 29 листопада 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2005 відносно позивача Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією було винесено відповідно до п. п. 17.1.4 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання зі збору за користування надрами загальнодержавного значення в сумі 134652,00 грн., у тому числі основний платіж - 128240,00 грн. та штрафні санкції в сумі 6412,00 грн.
Так, згідно акту документальної невиїзної перевірки податкової декларації зі збору за користування надрами, пов'язаних з видобутком корисних копалин від 15.04.2005 №141/15-3 встановлено порушення позивачем ст.6 Закону України "Про Державний бюджет У країн і на 2004рік" і підлягає сплаті платником збору в Державний бюджет в сумі 128240,00 грн.
Перевіркою від 15.04.2005 встановлено, що розмір податкового зобов'язання зі збору, який вказаний в податковій декларації позивача, є меншим встановленого результату документальної нев'їздної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником збору застосований коефіцієнт до базового нормативу - 0,3, що привело до заниження податкового зобов'язання зі збору за користування надрами, пов'язаних з видобутком корисних копалин за 2004р. на 128240,00 грн.
Частинами 2, 6 статті 30 Кодексу України “Про надра” встановлено, що платежі за видобування корисних копа лин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуа тації, норми плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1014 від 12.09.1997 „Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин” затверджені базові нормативи плати за користування надрами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.01.2003 „Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного” передбачена необхідність застосування коефіцієнту 0,3 при визначені розміру плати за користування надрами для видобування каменю будівельного на період з 01 квітня 2003 року до 1 січня 2005 року.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” 2004 році запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9, тобто базовий норматив плати за камінь будівельний визначено у розмірі 2,00грн. за м3.
При цьому, Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” був встановлений норматив плати, а сам порядок справляння плати не змінювався.
На думку судової колегії застосування коефіцієнта 0,3 відноситься саме до порядку нарахування загальної суми плати за користування надрами.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість застосування відкритим акціонерним товариством „Кар’єр Мармурний” коефіцієнту 0,3 при нарахування плати за користування надрами.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02-04.04.2006 у справі № 2-23/714-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков