СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 листопада 2007 року | Справа № 2-7/2083-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Брязгіна Андрія Аркадійовича, довіреність № 15 від 08.06.07;
відповідача: Бісікало Тетяни Анатоліївни, довіреність № 4574/5 від 06.10.06;
відповідача: Вінник Максима Юрійовича, довіреність № 264/9/10 від 15.02.06;
відповідача: Кургаліної Олени Іллівни, довіреність № 43/9/10 від 17.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 21.02.2006 у справі №2-7/2083-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 2, місто Алушта,98500)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта,98500)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кронос” про звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушта від 17.10.2005 року № 0002572301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2401550,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2005 року Державною податковою інспекцією в м. Алушта було проведено перевірку ТОВ „Кронос” з питання правильності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій за травень та липень 2005 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки №105/23/31365395 від 17.10.2005 року та на підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за травень 2005 року - 1630124,1 грн., за липень 2005 року на 771426 грн. Перевіркою донараховано податкові зобов'язання у розмірі 771426,0 грн. по операції з ліквідації за самостійним рішенням платника податку будівлі кліматопавільйону вартістю 3857130,00 грн. Підставою донарахування Державною податковою інспекцією податкового зобов'язання з`явилось те, що за даними бухгалтерського обліку кліматопавільйон обліковується на балансовому рахунку 151 „Капітальне будівництво”, в той час як, на думку податкового органу, кліматопавільйон, відповідно до Стандарту бухгалтерського обліку 7 „Бухгалтерський облік руху основних фондів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України от 27.04.2000 року №92, мав враховуватись в якості об'єкту основних засобів. У зв`язку з цим, Державною податковою інспекцією в м. Алушта було виявлено факт порушення вимог пункту 4.9. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, що з`явилось підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2401550,00 грн.
Постановою господарського суду АР Крим від 21.02.2006 року у справі № 2-7/2083-2006А позов товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” було задоволено. Суд визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушта від 17.10.2005 року № 0002572301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2401550,00 грн.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції, дослідивши правовідносини позивача з іншими суб`єктами господарювання та встановивши правову природу спірного кліматопавільйону, прийшов до висновку про порушення податковим органом Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також Стандарту бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України от 27.04.2000 року № 92 та на підставі встановлених фактів виявив безпідставне зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2401550,00 грн.
Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція в м. Алушта звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як постановлену при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи, у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” відмовити.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року оскаржувану постанову господарського суду АР Крим від 21.02.2006 року у справі № 2-7/2083-2006А залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2007 року було скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для здійснення перегляду справи в адміністративному порядку зі стадії порушення апеляційного провадження.
Підставою скасування Вищим господарським судом України постанови Севастопольського апеляційного господарського суду з`явився той факт, що даній спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, в той час, як фактично справа помилково розглядалась у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2005 року Державною податковою інспекцією у місті Алушта було проведено перевірку ТОВ „Кронос” з питання правильності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій за травень і за липень 2005 року. На підставі акту документальної перевірки ТОВ „Кронос” № 105/23/31365395 від 17.10.2005 року з питання правильності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій за травень, липень 2005 року, було винесено податкове повідомлення-рішення №0002572301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за травень 2005 року - на 1630124,1 грн., за липень 2005року - на 771426 грн.
Перевіркою донараховано податкові зобов'язання у розмірі 771426,0 грн. з операції по ліквідації за самостійним рішенням платника податку будівлі кліматопавільйону вартістю 3857130,0 грн. Перевіркою було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку кліматопавільйон обліковується на балансовому рахунку 151 „Капітальне будівництво”.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту від 19.05.2003 прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 2, ТОВ „Бригантина”, у зв'язку із скасуванням введення в експлуатацію об'єкта передає, а ТОВ „Кронос”, як правонаступник замовника будівництва (КП „Санаторій „Альбатрос”) приймає об'єкт незавершеного будівництва - будівлю кліматопавільйону, розташовану за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 2, первинна вартість якого складає 3857130,0 грн. Об'єкт повертається на баланс ТОВ „Кронос” як правонаступнику замовника і учасника пайового будівництва, на балансі якого обліковувався даний об'єкт до передачі його в експлуатацію, яка реєстрація об`єкта скасована рішенням виконавчого комітету Алуштінського міської ради № 35 від 24.01.2003 року. Об'єкт незавершеного будівництва поновлюється на балансі ТОВ „Кронос” тимчасово (з вказівкою в обліку сум часток учасників) для забезпечення його збереження до врегулювання питання права власності учасників пайового будівництва.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду АР Крим від 10.03.2004 року у справі № 2-1/2921-2004, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 року, було визнано недійсним рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 514 від 25.06.1999 року "Про введення в експлуатацію кліматопавільону, розташованого за адресою по вул. Леніна, 2, місто Алушта".
На момент розгляду спору вказаний кліматопавільон являється незавершеним будівництвом, переданий на баланс правонаступника замовника будівництва - товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” відповідно до ухвали Залізничного районного суду міста Сімферополя від 27.05.2004 у справі № 2-3770/2003.
Відповідно до частини З статті 18 Закону України „Про основи містобудування” № 2780-ХІІ від 16.11.1992 року, - експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. Згідно з пунктом 1 „Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2005 року - прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації нового будівництва.
Також вбачається, що в подальшому, відповідно до цивільно-правових угод, позивач набув право на матеріали, роботи та послуги, які були використані в будівництві вказаного кліматопавільону.
Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997, якщо основні виробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація розглядається для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних виробничих фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Зазначена норма стосується виключно „Основних фондів”.
Відповідно до пункту 1.11 вказаного вище Закону, основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
На думку судової колегії, судом першої інстанції вірно встановлено, що, згідно з податковим роз'ясненням щодо застосування підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.14 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств при здійсненні платниками податку операцій з об'єктами незавершеного будівництва”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 74 від 15.02.2002 року, з метою оподаткування об'єкти незавершеного будівництва не підлягають під визначення „Основні фонди”.
Згідно з пунктом 1 „Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2005 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності до експлуатації нового будівництва.
Отже, виключно після прийняття в експлуатацію об'єкту, будівництво вважається звершеним та об'єкт підпадає під поняття „основні фонди”.
Посилання відповідача на те, що зазначений об'єкт використовувався за його цільовим призначенням - як готельний комплекс, призначений для відпочивання, судовою колегією не може бути прийнятий до уваги, оскільки вказаний кліматопавільйон використовувався за його цільовим призначенням іншим самостійним господарюючим суб'єктом - юридичною особою ТОВ “Бригантина”, яке жодним чином не пов'язано з позивачем - ТОВ “Кронос".
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем, в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду доказів, які б підтверджували повторне введення позивачем в експлуатацію кліматопавільйону.
Таким чином, позивачем не було здійснено ліквідацію основних виробничих фондів за самостійним рішенням, а тому, застосування відповідачем пункту 4.9. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (з змінами та доповненнями) в редакції, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, і зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2005 року на 771426,00 грн. є неправомірним.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що перевіркою з податкового кредиту виключену сума податку на додану вартість в травні 2005 року на загальну суму 1630124,11 грн. було віднесено до складу податкового кредиту та виключено попередніми актами перевірок у зв'язку з незавершеним будівництвом, фактом пожежі, не існуючих при огляді підприємства товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) придбаних від постачальників. У відповідності з актом повторної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.11.2001 року по 31.01.2003 року № 113/23-2-8/31365395/2599 від 17.11.2003 року, було зменшено податковий кредит по витратах на придбання ТМЦ на 1252833,54 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Кронос” висновки зазначеного акту були оскаржені (первинна скарга від 05.12.2003 року за №895/01-8). Процедура апеляційного узгодження закінчена в травні 2004 року. Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації України № 8165/7/25-1215 від 06.05.2004, рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта залишено без змін.
Відповідно до акту тематичної документальної перевірки № 26/23-2-8/31365395/503 від 16.04.2003 року, товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” було зменшено податковий кредит з витрат на придбання ТМЦ на 8512,00 грн. За результатами акту тематичної документальної перевірки № 102/23-2-8/31365395/2438 від 01.11.2003 року позивачеві було зменшено податковий кредит по витратах з придбання ТМЦ на 545459,52 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю „Кронос” висновки вказаного акту були оскаржені (первинна скарга від 13.11.2003 року за №848/01-8).
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації України № 3837/7/25-1115 від 05.03.2004 року, висновки вказаного вище акту були визнані правомірними. За актом № 51/23-2-8/31395365 від 01.07.2004 року, товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” було зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 49605,92 грн. в листопаді 2003 року, зменшено від'ємне значення ПДВ, заявлене підприємством до відшкодування з бюджету з корегуванням на суму 321448,64 грн., донараховано ПДВ в сумі 22,17 грн. за серпень 2003 року., не підтверджено до відшкодування 77086 грн. в січні 2003 року. Відповідно до акту перевірки № 63/23-2-8/31365395 від 21.08.2004 року, товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” було зменшено від'ємне значення на суму 79872,35 грн. За актом № 88/23-2-8/31395365 зменшено від'ємне значення на суму 71148,46 грн. ТОВ „Кронос” рішення не оскаржувало (з висновками було згодне, суми зменшення податкових зобов'язань були узгоджені). Таким чином, підприємством повторно включені до складу податкового кредиту зазначені податкові накладні
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції на момент виникнення відповідних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з спорудженням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві.
Згідно з пунктом 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для включення до складу податкового кредиту суми нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є наявність податкової накладної. Пунктом 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість” також встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, господарським судом АР Крим зроблено вірний висновок про те, що, з моменту отримання Позивачем податкової накладної, у нього виникло право на податковий кредит, яке він може реалізувати в будь-який момент з дня отримання податкової накладної, з урахуванням граничних строків визначених підпунктом 15.3.1. пункту 15.3. статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не залежно від того, чи були заявлені раніше вищезазначені податкові накладні.
При цьому, судом першої інстанції правомірно не визнано обґрунтованими посилання Державної податкової інспекції в м. Алушта на те, що позивачем повторно включені до складу податкового кредиту податкові накладні, чим порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки повторність включення до складу податкового кредиту податкових накладних передбачає, що зазначені податкові накладні раніше вже включались до складу податкового кредиту і по ним відбулось відшкодування податку на додану вартість. Відповідачем підтверджено, що за включеними податковими накладними відшкодування податку на додану вартість не здійснювалось. Із змісту підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” випливає, що зазначена норма не забороняє неодноразове включення до податкового кредиту суд податку на додану вартість за податковими накладними, по яких не було здійснено фактичне відшкодування податку на додану вартість.
Посилання Державної податкової інспекції в м. Алушта на те, що порушено ланцюг: ТОВ "Кронос" - інші постачальники на третій-четвертій ланці, також не може бути взято до уваги, оскільки це не впливає на виникнення у позивача права на отримання податкового кредиту.
Положення законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит з проведенням Відповідачем зустрічних перевірок, а також з результатами таких зустрічних перевірок. Крім того, судова колегія приймає до уваги наступне:
- відносно ланцюгу ТОВ „Кронос” - ПП „Юси-групп” -ТОВ „АСС” - ЗАТ „Баска”, щодо підтвердження права включення до податкового кредиту ПДВ по податковій накладній № 108 від 03.03.2003 року, отримано відповідь про неможливість проведення перевірки внаслідок знищення первинної документації;
- відносно ланцюгу ТОВ „Кронос” - ПП „Кримстройсервіс” - ТОВ „Люкс Системи Світла”, щодо підтвердження права включення до податковий кредит ПДВ по податковій накладній № 91 від 05.09.2002 року, отримано відповідь про неможливість проведення перевірки внаслідок пошкодження первинної документації в зв'язку з пожежею;
- відносно ланцюгу ТОВ „Кронос” - ТОВ „Вірте Електро” - ТОВ „Полірек”, щодо підтвердження права включення до податкового кредиту ПДВ, отримана відповідь про не можливість проведення перевірки внаслідок вилучення документів, і представлення заяви на зняття з обліку;
- відносно ланцюгу ТОВ „Кронос” - Підприємство „Сапфір” - ТОВ „Мустанг” - ПП „Синтаксис”, щодо підтвердження права включення до податкового кредиту, отримано відповідь про неможливість проведення перевірки внаслідок вилучення документів.
На підставі наведених вище обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією в м. Алушта без достатніх на те законних підстав. При цьому, аналогічні висновки по суті спірних правовідносин були зроблені в постанові іншої колегії суддів суду апеляційної інстанції у даній справі, при тому, що така постанова було скасована судом касаційної інстанції з підстав невірного застосування норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушта залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2006 у справі № 2-7/2083-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді