Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року справа №2а-27206/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Казначеєва Е.Г.
суддів Гаврищук Т.Г. , Блохіна А.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-27206/10/0570 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності,-
ВСТАНОВИЛА:
30 листопада 2010 року ТОВ «Армлит-Донбасс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій відносно невизнання податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за жовтень 2010р. з додатками як податкової звітності, зобов’язання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Армлит-Донбасс»задоволені повністю (а.с.39-42).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідач вважає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року винесена з порушенням норм матеріального права, та просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року , та прийняти інше рішення, яким відмовити у позовних вимогах ТОВ «Армлит-Донбасс».
Відповідачем у скарзі зазначено, що згідно п.п.7.2.8 п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. На думку відповідача, позивачем було порушено вказані вимоги Закону у частині надання інформації по отриманим податковим накладним за звітний період в електронному вигляді.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі – залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Харцизьку як платник податків, та є платником податку на додану вартість (а.с. 8).
18 листопада 2010 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року за формою, встановленою Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (за змінами та доповненнями), додавши до декларації Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Додаток 1), Довідку щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3), Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4), Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) (а.с. 4-19).
Відповідач листом від 23.11.2010 № 26150 повідомив позивача, що подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнається ДПІ як податкова звітність, оскільки не відповідає вимогам абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та абз. 3 п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме – звітність надана не у повному обсязі, відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія) (а.с. 25).
Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків,передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Подання та оформлення декларації по податку на додану вартість регулює Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом – Порядок № 166).
Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.
Пунктом 4.1 Порядку № 166 зазначено, що декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.
Як вбачається з норм Закону України “ Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “, а саме абз. 1-3 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Право на оскарження платником податків дій службових (посадових) осіб контролюючого органу відносно відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку також передбачено вищезазначеним нормативно-правовим актом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18 листопада 2010року на адресу відповідача була надіслана поштою податкова декларація за жовтень 2010року з додатками, оскільки цього ж дня посадовими особами відповідача у її прийняті було відмовлено. Відповідно до приписів Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 була надіслана скарга на ім’я начальника ДПІ у м. Харцизьку з приводу неправомірної відмови у прийнятті податкової звітності (а.с. 20). Згідно з описами вкладення до поштових відправлень, позивач надіслав до ДПІ у м. Харцизьку усі необхідні додатки до податкової декларації, серед яких Реєстр виданих та отриманих податкових накладних та копії податкових накладних разом із дискетою (а.с. 22).
Всупереч вищезазначеного, відповідач не визнав декларацію з ПДВ як податкову звітність, зазначивши причину - відсутність реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія).
За приписами частини 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Колегія суддів зазначає, що наведеною нормою встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податковий орган має право не визнавати надану платником податку податкову звітність як податкову декларацію.
Згідно пункту 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом – Методичні рекомендації), затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 (далі за текстом - Наказ ДПА № 827) , які носять обов’язковий характер для органів податкової служби, та діяли на момент виникнення спірних відносин, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація. У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
Підпунктом 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином . У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.
Окрім того, для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону України“Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”1 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).
У матеріалах справи відсутньо будь який доказ, підтверджуючий факт внесення відповідачем до відповідної інформаційної бази ДПІ у м. Харцизьку інформації про отриману 18.11.2010 податкову декларацію, не надав копію службової записки про передачу податкового розрахунку до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкового розрахунку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у триденний термін від дня отримання звітності відповідачем не були вчинені дії, встановлені п. 4.5 Методичних рекомендацій.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем не було доведено факт невідповідності податкової декларації вимогам Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача, щодо невизнання в якості податкової звітності наданої позивачем податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. з додатками.
Колегія суддів погоджується звисновокм суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не визнання в даному випадку податкової декларації фактично не тільки порушують права позивача та його контрагентів, а й, порушують інтереси держави, нівелюючи при цьому забезпечення та виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та обов’язків.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача викладені в апеляційній скарзі стосовно порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР який діяв на момент вказаних правовідносин, а саме не надання позивачем в електронному вигляді податкових накладних, які стали підставою для неприйняття спірної податкової декларації, оскільки це спростовується, наданими позивачем доказами, та листом ДПІ у м. Харцизськ від 23.112010року. Крім того не надання в електронному вигляді податкових накладних не є підставою для невизнання наданої платником податку податкової звітності як податкової декларації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно зроблено висновок, щодо зобов’язання відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року із додатками податковою звітністю з усіма вказаними в ній показниками з моменту її подання, тобто з 18.11.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-27206/10/0570– залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-27206/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: Т.Г.Гаврищук
А.А.Блохін