Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2007 р. Справа № 29/437-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Плахова Л.Г.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3130Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 29/437-07
за позовом СФГ "Пілігрім" с. Горохуватка
до Дочірнього підприємства "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс",с. П"ятигірське
про стягнення 24970,30 грн -
встановила:
В березні 2007 р. позивач – СФГ „Пелігрім”, с. Горохуватка звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ДП „Племінний завод Курганський” АТ „Харімпекс”, с. П’ятигірське 22500,00 грн. основного боргу, 2034,10 грн. інфляційних, 436,20 грн. річних, т судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 7/05/06 від 07.05.06 р. позивач по накладній № 16 від 07.05.06 р. передав відповідачеві насіння кукурудзи на суму 22500,0грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції не виконав.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 29/437-07 (суддя Тихий В.П.) позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 22500,0 грн. основного боргу, 2034,10 грн. інфляційних, 436,20 грн. річних, 249,70 грн. держмита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 7/05/06 від 07.05.06 р. в частині сплати за одержану продукцію; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при розгляді справи порушив норми процесуального права, а саме залишив без задоволення заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, і тим самим позбавив сторони можливості скласти акт звірки взаєморозрахунків, а відповідача - можливості довести факт відсутності заборгованості за раніше одержану від позивача продукцію та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що заявлене відповідачем під час розгляду справи в господарському суді клопотання про відкладення розгляду справи було, на думку відповідача, безпідставним, та задоволенню не підлягало; що посилання відповідача на необхідність складення акту звірки взаєморозрахунків, на думку позивача, позбавлені фактичного та правового обґрунтування; що наявність заборгованості відповідача за одержану продукцію підтверджується матеріалами справи та ін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 07.05.06 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 7/05/06, відповідно умов Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 07.05.06 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 7/05/06, відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору у кількості, по цінах, та в асортименті відповідно до відвантажувальних документів.
якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору у кількості, по цінах, та в асортименті відповідно до відвантажувальних документів.
Пунктом 3 договору сторони передбачили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на протязі тридцяти банківських днів з моменту відвантаження товару по безготівковому розрахунку.
Позивач за накладною № 16 від 07.05.06 р. передав відповідачеві насіння кукурудзи на суму 22500,00 грн. Відповідач вказану продукцію прийняв через свого представника, що діяв на підставі довіреності №ЯЛЛ 344735 від 07.05.2006р., та гарантійним листом №192 від 06.05.2006 р. зобов'язався сплатити заборгованість в розмірі 22500,00 грн. до 01.09.2006р., проте свої зобов'язання щодо оплати насіння соняшника в зазначений строк не здійснив.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення господарського суду Харківської області по справі № 45/150-07 залишено без задоволення позовні вимоги відповідача по даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу №7/05/06 від 07.05.06 р., укладеного між сторонами та 19.06.07 р. Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало чинності.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 7/05/06 від 07.05.06 р. в частині сплати за одержану продукцію; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з урахуванням наступного:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості за одержану від позивача продукцію в рамках спірного договору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 22500 грн. основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог зазначеної статті цивільного кодексу судова колегія також погоджується з висновками господарського щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2034,10 грн. інфляційних та 436,20 грн. річних.
Як свідчать матеріали справи відповідач просить скасувати рішення господарського суду по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення залишив без задоволення заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, і тим самим, на думку відповідача, позбавив сторони можливості скласти акт звірки взаєморозрахунків, а відповідача - можливості довести факт відсутності заборгованості за раніше одержану від позивача продукцію.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, суддя відкладає розгляд справи коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема такою обставиною може бути необхідність витребувати у сторін нових доказів.
Однак як вбачається з матеріалів справи, дана справа судами різних інстанцій вже розглядається на протязі тривалого часу і відповідач мав можливість на свій розсуд надати до суду в обґрунтування своїх заперечень всі необхідні документи, тобто у встановленому законом порядку реалізувати свої процесуальні права та мав при цьому можливість звернутися до позивача з будь-яких питань, в т.ч. щодо складення акту звірки взаєморозрахунків.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення привело до прийняття неправильного рішення.
При цьому відповідачем не надано жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином заявлені відповідачем вимоги про скасування прийнятого по справі рішення по мотивах того, що суд залишив без задоволення заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 29/437-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Повний текст постанови підписано 23.11.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.