Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2007 р. Справа № 13/337-07
Колегія суддів у складі:
головуючого –судді - Могилевкіна Ю.О, суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі – Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
відповідача –Дмітрієв В.В., Клещенко О.М.
3-я особа –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3144С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2007 р. по справі № 13/337-07
за позовом –ТОВ «Конвалія», м. Шостка
до –Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області», м. Суми
3-я особа - Шосткінська міжрайонна державна податкова інспекція, м.Шостка
про стягнення 19080,00 грн.,-
встановила:
Позивач - ТОВ «Конвалія»звернувся із позовною заявою до господарського суду Сумської області із позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Державного підприємства «Управління по експлуатації адмібудинків податкових органів Сумської області»на свою користь 19080,00 грн. майнової шкоди завданої неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу залізничного транспорту від 27 вересня 2002 року, а також судові витрати.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.09.2007р. по справі № 13/337-07 (суддя Лиховид Б.І. ) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що правомірність нарахування штрафних санкцій на суму 19080,00 грн. вже розглядалась та досліджувалась при розгляді іншої справи № 10/516-04 за позовом ТОВ «Конвалія»до Шосткінської МДПІ про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 1127 від 15.09.2003 року, яким було донараховано податок на прибуток в сумі 47700 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 19080 грн. 00 коп. і позовні вимоги про стягнення майнової шкоди необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2002 року між та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого відповідач зобов'язувався продати позивачу 26 одиниць залізничного транспорту, а позивач, в свою чергу, оплатити вартість продукції на загальну суму 252920 грн. 90 коп.
Судом першої інстанції неприйнятого уваги те, що відповідач виконав договірні зобов’язання несвоєчасно і не в повному обсязі, а накладну на придбання цистерн № 175 від 30.09.2002 року передав лише 07.10.2002 року, що підтверджується копією листа відповідача № 373 від 15.09.2007 року, у зв'язку з чим ТОВ «Конвалія»несвоєчасно оприходувала куплений товар, за що на товариство накладено штраф в розмірі 19080 грн. 00 коп.
Проте, суд не взяв до уваги, що саме внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач поніс збитки у вигляді сплачених штрафних санкцій в сумі 19080 грн.
Ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
ТОВ "Конвалія" платіжними дорученнями № 441 від 27 вересня 2006 року і № 427 від 19 вересня 2006 року перерахувало штрафні санкції в сумі 19080.00 грн., сума яких, як вважає скаржник є для нього реальними збитками, котрі підлягають стягненню з відповідача.
Позивач cвого представника в засідання судової колегії не направив та телеграмою подав клопотання про розгляд справи за поданою скаргою без участі свого представника. 3-я особа свого представника до судового засідання апеляційної інстанції не направила, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які можуть бути підставою для скасування рішення позивач не зазначив та відповідних доказів не надав.
Відповіно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до чинного законодавства необхідними умовами та підставами для несення відповідальності за збитки є, окрім наявності збитків, докази вини продавця у їх спричиненні, а також докази того, що ці збитки заподіяні саме неправомірними діями продавця, а також причинний зв’язок між завданою шкодою та відповідальною особою і, заявивши позов, позивач, в обґрунтування позову повинен був довести суду зазначені умови та підстави для задоволення його позовних вимог.
Відповідач, в свою чергу повинен був довести суду відсутність своєї вини в заподіянні шкоди збитків відповідно до вимог ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач виконав договірні зобов’язання несвоєчасно і не в повному обсязі, а накладну на придбання цистерн № 175 від 30.09.2002 року передав лише 07.10.2002 року, що підтверджується листом відповідача № 373 від 15.09.2007 року, у зв'язку з чим ТОВ «Конвалія»несвоєчасно оприходували куплений товар, за що на товариство накладено штраф в розмірі 19080 грн. 00 коп.
Однак, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, правомірність нарахування штрафних санкцій на суму 19080,00 грн. вже розглядалась та досліджувалась при розгляді іншої справи № 10/516-04 за позовом ТОВ «Конвалія»до Шосткінської МДПІ про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 1127 від 15.09.2003 року, яким було донараховано податок на прибуток в сумі 47700 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 19080 грн. 00 коп.
Так, постановою господарського суду Сумської області від 01.06.2006 року по вищезазначеній справі позов було задоволене в повному обсязі, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 1127 від 15.09.2003 року.
Дана постанова була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку. Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову від 18.09.2006 року, якою скасовано постанову господарського суду Сумської області від 01.06.2006 року, підтверджено правомірність винесення та те, що право власності на залізнично-дорожній транспорт перейшло до ТОВ «Конвалія»з 30.09.2002 року і, відповідно до чинного законодавства, повинно було бути проведено по бухгалтерському та податковому обліку. Тобто, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року встановлено порушення позивачем (скаржником) п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правомірність застосування Шосткінською МДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення № 1127 від 15.09.2003 року штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19080 грн. і, відповідно до ст. 35 Господарського кодексу України зазначений факт не підлягає повторному доведенню.
З цього вбачається, що дії Шосткінської МДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення № 1127 від 15.09.2003 року є правомірними, а саме: факт передачі накладної № 175 від 30.09.2002 року від ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів»до ТОВ «Конвалія»ніяким чином не вплинув (не міг вплинути) на прийняття податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Сумської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104,105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2007 р. по справі № 13/337-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.В.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 26.11.2007 року.