Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2007 р. Справа № 49/320-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3228Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.07 р. по справі № 49/320-07
за позовом ТОВ Південна хімічна компанія "Союз-Реагент" м. Дніпропетровськ
до ЗАТ "Харківський інструментальний завод" м. Харків
про стягнення 6369,86 грн. -
встановила:
В липні 2007 р. позивач –ТОВ Південна хімічна компанія „Союз-Реагент”, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ЗАТ "Харківський інструментальний завод" м. Харків 66253,41 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 116,45 грн. річних та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.07 р. (суддя Кононова О.В.) по справі № 49/320-07 позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 5822,54 грн. основного боргу, 430,87 грн. інфляційних, 116,45 грн. річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати одержаного від позивача товару; що інфляційні в розмірі 403,87 грн. та річні в розмірі 116,45 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України та ін.
Відповідач з рішенням в частині стягнення інфляційних та річних не погоджується, вважає рішення в даній частині необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить в задоволенні позовних вимог в означеній частині відмовити. В обґрунтування своїх вимог відповідач крім іншого посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення невірно розрахував розмір інфляційних та річних які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки представника не повідомив.
Відповідач в судове засідання свого представника також не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неявки представника не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до накладних № 2644 від 06.06.2006 р., та № 2645 від 06.06.2006 р. Позивач. передав відповідачу товар на загальну суму 5822,54 грн.
Доказами отримання зазначеного товару на вказану суму є копія довіреності серія ЯЛП № 222240 від 06.06.2006 р., відповідно до якої зазначений в накладних товар отримав Ковальов І.І. Також факт отримання зазначеного товару підтверджується підписом вказаної особи на спірних накладних.
15.01.2007 року позивач направив відповідачу претензію № ЮР-27 з вимогою про сплату 6180,63 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та річних, проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості не виконав, відповіді на претензію не надав.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати одержаного від позивача товару; що інфляційні в розмірі 403,87 грн. та річні в розмірі 116,45 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України та ін.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча їм в цілому була надана правильна та належна правова оцінка, однак судом при винесенні рішення були невірно визначені суми інфляційних та річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає зміні, а подана відповідачем апеляційна скарга –частковому задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи позадоговірний характер спірних правовідносин, а також те, що позивач надсилав на адресу відповідача претензію в порядку ст. 530 ЦК України з вимогою про погашення заборгованості, і останнім вказані вимоги виконані не були, а так само враховуючи, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5822,54 грн. основного боргу.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідач на користь позивача інфляційних та річних відповідно до наданого позивачем розрахунку вказаних виплат.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поштового повідомлення від 02.10.06 р. відповідачем вимога про сплату заборгованості була одержана 04.10.06 р., в зв'язку з чим, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, обов'язок щодо сплати заборгованості відповідачем повинен був виконаний до 10.10.06 р. Таким чином, саме з вказаної дати починається нарахування 3% річних. При цьому, інфляційні, які підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням вимог чинного законодавства України, повинні нараховуватись з листопада 2006 р.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до позовної заяви та доданого до неї розрахунку (а.с. 6), позивач звернувшись до суду просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з урахуванням інфляційних та річних за період до травня 2007 р. (тобто до 31.05.07 р.), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 272,56 грн. інфляційних (За даними Держкомстату в період з листопада 2006 р. по травень 2007 р. індекс інфляції склав 104,681), та 111,51 грн. річних.
Таким чином рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 185,31 грн. інфляційних та 4,94 грн. річних підлягає скасуванню, а позов в цій частині –відмові.
З урахуванням вказаного, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.07 р. по справі № 49/320-07 змінити.
Рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 185,31 грн. інфляційних та 4,94 грн. річних скасувати та в позові в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Повний текст постанови підписано______________
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.