Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2007 р. справа № 07/111-07
Колегія суддів у складі:
головуючого - судді - Могилєвкін Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі –Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача – не з’явився
відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3261Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2007 р. по справі № 07/111-07
за позовом – АТЗТ „Кристал”, м.Київ
до ВАТ „Новоіванівський цукровий завод”, смт. Коломак
про стягнення 5044,31 грн.-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4500,00 грн. основного боргу, 544,31 грн. неустойки та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2007 р. по справі № 07/111-07 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 4500,00 грн. заборгованості; 383,55 грн. пені, 98,75 грн. витрат по сплаті держмита та 114,24 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В частині стягнення 160,76 грн. пені в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване з тих підстав, що 22.09.06р. між сторонами по справі було укладено контракт № 22/09-06 (а.с.8-10), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт з дослідження полів, визначенню технологічності та здатності до зберігання буряку середніх та пізніх строків дозрівання зони бурякозасівання ВАТ "Новоіванівський цукровий завод", а також виконання інших робіт, визначених у календарному плані (Додаток №1), що є невід"ємною частиною даного контракту.
Згідно з вказаним календарним планом (а.с.11), загальна вартість робіт склала 9500,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за вказаним контрактом виконав належним чином та виконав роботи, вказані у контракті, що підтверджується двостороннім актом приймання - здачі робіт за контрактом № 22/09-06 від 22.09.06р. (а.с.12).
Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 вказаного контракту, оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця на таких умовах: авансовий платіж здійснюється на підставі рахунку виконавця в розмірі 70% вартості контракту на протязі 5 банківських днів після підписання Контракту, кінцевий розрахунок здійснюється на підставі рахунку виконавця на протязі 5 банківських днів з дати підписання замовником акту приймання - здачі виконаних робіт, визначених календарним планом.
Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав неналежним чином, перерахувавши 26.09.06 р. на рахунок позивача 5000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою з рахунку позивача (а.с.13)
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 4500,00 грн.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4500,00 грн. підтверджено відповідачем у відзиві на позов (а.с.31), а також двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 10.08.07р.
Враховуючи те, що відповідно до п.2.2.2 контракту, кінцевий розрахунок здійснюються на протязі 5 банківських днів з дати підписання відповідачем акту приймання - здачі робіт та враховуючи підписання обома сторонами вказаного акту 16.10.06р., відповідач не позбавлений обов'язку оплатити виконані позивачем роботи, посилаючись нате, що позивач не виставив відповідачу відповідний рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 4500,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 23.10.06р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, за контрактом № 22/09-06 від 22.09.06 р.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4500,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача проти стягнення пені на користь позивача, викладені у доповненні до відзиву на позовну заяви є безпідставними та необґрунтованими з таких причин.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 10.08.07р. не є таким правочином, а є документом, який підтвердив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4500,00 грн., станом на 10.08.07р.
Крім того, відповідно до п.7.2 вищевказаного контракту, всі зміни та доповнення до контракту вносяться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод.
Судом встановлено, що жодних додаткових угод щодо виключення з контракту п.5.2 (яким передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну оплату робіт, у вигляді пені) між сторонами укладено не було.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до п.5.2 контракту, у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт. замовник (відповідач) зобов'язався виплатити виконавцю (позивачу) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за даний період та нарахована на суму простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 383,55 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї скарги, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції порушені строки розгляду справи, що передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України і суд безпідставно при винесенні ухвали від 19.09.2007 року про відкладення розгляду справи, послався на клопотання сторін про розгляд справи у більш тривалий строк, оскільки відповідач такого клопотання не заявляв і не міг заявити в зв’язку відсутністю його представника в судовому засіданні.
Також відповідач в своїй скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не було з’ясовано обставини щодо виконання зобов’язання, відповідно до умов договору. Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 укладеного контракту передбачено, що остаточний рахунок за виконані роботи здійснюються на підставі рахунку позивача, т.б. відповідачу для виконання грошового зобов’язання у передбачені контрактом строки був необхідний рахунок. Оскільки позивач такий рахунок не надав –відповідач кошти не перерахував. За відсутності підстав для здійснення розрахунку як те передбачено Контрактом, відповідач цілком справедливо вважав, що не прострочив виконання грошового зобов'язання, а отже, не порушив майнових прав позивача. У судовому засіданні представник позивача визнав, що рахунок на оплату коштів відповідачеві не надсилав і доказів цьому не надав, проте, даний факт судом залишено поза увагою. На момент пред'явлення позову уже повинен мати місце факт неналежного виконання зобов'язання й, відповідно, порушеного права, які у даній справі відсутні.
Як підтверджує судова практика (постанова Верховного Суду України № 17/40 (02/142), належно оформлений уповноваженими особами акт звірки розрахунків із зазначенням у ньому лише суми основного боргу, без пені, слід розглядати як Угоду сторін, направлену на зміну умов контракту, а саме про відмову від пені.
Виключивши пеню з акту сторони визначили не лише суму, а й склад заборгованості, що свідчить про зміну основного договору. За таких умов, на думку відповідача, позивач не має права на стягнення з відповідача пені.
Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Своїх представників в засідання судової колегії сторони не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки на час хвороби свого представника, позивач, як юридична особа, мав змогу і повинен був направити в засідання іншого представника для надання пояснень (керівника, заступника, тощо). Крім того, в запереченні на апеляційну скаргу, позивач не зазначив інших обставин та доказів, ніж ті, що були зазначені в позовній заяві, котрі позивач вважає достатніми для розгляду справи по суті.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які можуть бути підставою для скасування рішення відповідач не зазначив та відповідних доказів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, що 22.09.06р. між сторонами по справі було укладено контракт № 22/09-06 (а.с.8-10), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт з дослідження полів, визначенню технологічності та здатності до зберігання буряку середніх та пізніх строків дозрівання зони бурякозасівання ВАТ "Новоіванівський цукровий завод", а також виконання інших робіт, визначених у календарному плані (Додаток №1), що є невід’ємною частиною даного контракту. Тобто між сторонами укладений договір підряду.
Згідно з вказаним календарним планом (а.с.11), загальна вартість робіт склала 9500,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за вказаним контрактом виконав належним чином та виконав роботи, вказані у контракті, що підтверджується двостороннім актом приймання - здачі робіт за контрактом № 22/09-06 від 22.09.06р. (а.с.12).
Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 вказаного контракту, оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця на таких умовах: авансовий платіж здійснюється на підставі рахунку виконавця в розмірі 70% вартості контракту на протязі 5 банківських днів після підписання Контракту, кінцевий розрахунок здійснюється на підставі рахунку виконавця на протязі 5 банківських днів з дати підписання замовником акту приймання - здачі виконаних робіт, визначених календарним планом.
Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав неналежним чином, перерахувавши 26.09.06 р. на рахунок позивача 5000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою з рахунку позивача (а.с.13)
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 4500,00 грн.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4500,00 грн. підтверджено відповідачем у відзиві на позов (а.с.31), а також двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 10.08.07 р.
Як вбачається з матеріалів справи і заявленої апеляційної скарги, відповідач не заперечує заборгованості перед позивачем на суму 4500, 00 грн. однак посилається на те, що оскільки позивачем не був направлений до нього рахунок на оплату, то строк оплати не настав, в зв’язку із чим на думку відповідача ним не були порушені майнові права позивача.
Судова колегія вважає, що зазначене заперечення скаржника, як підставу відмови в задоволенні вимог про стягнення основного боргу, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.
Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, —достроково.
Враховуючи те, що відповідно до п.2.2.2 контракту, кінцевий розрахунок здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати підписання відповідачем акту приймання - здачі робіт та враховуючи підписання обома сторонами вказаного акту 16.10.06 р. без будь-яких заперечень щодо якості та кількості виконаних робіт, відповідач не позбавлений обов'язку оплатити виконані позивачем роботи, посилаючись на те, що позивач не виставив відповідачу відповідний рахунок.
Також, безпідставне і посилання відповідача на те, що належно оформлений уповноваженими особами акт звірки розрахунків із зазначенням у ньому лише суми основного боргу, без пені, слід розглядати як угоду сторін, направлену на зміну умов контракту, а саме про відмову від пені.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 10.08.07р. не є таким правочином, а є документом, який підтвердив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4500,00 грн., станом на 10.08.07 р. В зазначеному акті відсутні будь-які посилання про те, що він змінює умови укладеного контракту в частині виконання зобов’язань з відмовою від передбаченої контрактом майнової відповідальності за порушення зобов’язань.
Крім того, відповідно до п.7.2 вищевказаного контракту, всі зміни та доповнення до контракту вносяться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод.
Судом встановлено, що жодних додаткових угод щодо виключення з контракту п.5.2 (яким передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну оплату робіт, у вигляді пені) між сторонами укладено не було.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до п.5.2 контракту, у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт. замовник (відповідач) зобов'язався виплатити виконавцю (позивачу) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за даний період та нарахована на суму простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи строк позовної давності згідно проведеного розрахунку, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 383,55 грн.
Відповідно до вимог ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку порушення судом першої інстанції строку розгляду справи передбаченого ст. 69 ГПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 09.10.2007 року відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 202, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 854 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 232 ГК України, ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 104, 105, ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2007 р. по справі № 07/111-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
cудді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 03.12.2007 року.