Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2007 р. Справа № 45/232-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Безверхня Р.І., Субботін В.М.
відповідача - Пастух С.Ю., Пастух С.Н., Ліпчановський В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2902Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.07 р. по справі № 45/232-07
за позовом Лозівського ДП кормових домішок, с. Катеринівка
до Приватної комерційної ремонтно-будівельної фірми "Венера", м. Харків
про спонукання до виконання умов договору, усунення недоліків та стягнення 87658 грн. -
встановила:
У травні 2007 р. позивач –Лозівське державне підприємство кормових домішок, с. Катеринівка звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд зобов'язати відповідача –Приватну комерційну ремонтно-будівельну фірму „Венера”, м. Харків усунути недоліки, які виникли внаслідок неякісно проведених ним ремонтно-будівельних робіт та використання неякісних матеріалів для їх проведення; виконати умови договору щодо підготовки, проведення експертизи та погодження належним чином проектної документації та передачі її позивачу, з урахуванням уточнень до позовної заяви стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 159586 грн. за неякісно виконані умови договору підряду від 01.08.2005 р. а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.07 р. (суддя Калініченко Н.В.) по справі № 45/232-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач належним чином не довів факт неякісності (невідповідності) виконаних відповідачем робіт; що складені позивачем акти від 04.04.07 р. та від 25.07.07 р. не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7), в зв'язку з чим, не мають доказової сили; що позовні вимоги заявлені позивачем з пропуском встановленого умовами договору гарантійного терміну якості виконаних робіт та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове по суті позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не прийняв до уваги надані позивачем документи, та прийняв до уваги документи, які надав відповідач, а також не застосував до спірних правовідносин ст. ст. 884, 857 ЦК України, ст. 322 ГК України; що господарський суд безпідставно залишив без задоволення клопотання позивача про призначення судово-будівельної експертизи, результати якої, на думку позивача, могли мати важливе значення при розгляді даної справи та проігнорував факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 01.08.05 р. (в редакції відповідача); що суд також безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та відмовив в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи акту обстеження будівлі котельної від 05.06.06 р., складеного співробітниками ГРО МВС України в Харківській області; що акти, якими зафіксовано недоліки виконаних відповідачем робіт, складено в односторонньому порядку в зв'язку з тим, що відповідач проігнорував відповідні письмові звернення позивача та ухилявся від виконання умов спірного договору та ін.
Відповідач з вимогами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2005 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядчик) укладено договір підряду, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався виконати роботи по реконструкції котельної. Згідно з умовами договору роботи повинні бути виконані відповідно до проектно-кошторисної документації, на відповідача покладено відповідальність за дотримання правил охорони праці, санітарних та протипожежних норм. Умови договору передбачають гарантійний термін якості виконаних робіт - 12 місяців від дня підписання актів. Приймання робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт, наявність дефектів встановлюється двостороннім актом.
Враховуючи, що умови договору (п. 4.2) передбачають здійснення позивачем 30% передоплати, останній 07.09.2005 р. перерахував відповідачу авансовий платіж на суму 105000 грн. (а.с. 90). При цьому господарський суд правомірно послався на те, що сплата позивачем авансу в розмірі 105000 грн. повністю відповідає умовам договору в редакції відповідача (п.4.1, 4.2, 4.9 договору): вартість робіт 350000 грн., передплата 30%, розрахунки за актами виконаних робіт).
28.12.2005 р. сторонами з посиланням на договір були підписані та скріплені відповідними печатками акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 по формі КБ-2в та довідка за формою КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт. Відповідачем було отримано погодження та висновки відповідності проектно-кошторисної документації (стор. 33-49 матеріалів справи). Роботи були сплачені позивачем в повному обсязі (350000 грн., стор. 90,91), що підтверджує їх виконання за договором в редакції відповідача.
Позивач при зверненні до суду з посиланням на претензії (лист-вимога) від 25.05.2006 р., від 29.06.2006 р. та від 18.07.2006 р., акти від 04.04.2007 р., від 25.07.2006 р., від 05.07.06 р. вказує на те, що роботи відповідачем за спірним договором були виконані неякісно, та просив суд зобов'язати відповідача усунути недоліки, виконати умови договору щодо підготовки, проведення експертизи та погодження належним чином проектної документації та передачі її позивачу, а також стягнути з відповідача пеню.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач належним чином не довів факт неякісності (невідповідності) виконаних відповідачем робіт; що складені позивачем акти від 04.04.07 р. та від 25.07.07 р. не відповідають вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим, не мають доказової сили; що позовні вимоги заявлені позивачем з пропуском встановленого умовами договору гарантійного терміну якості виконаних робіт.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 853 ЦК України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Статтею 857 цього кодексу встановлено, що Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти —вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив, що акти від 04.04.2007 р. та від 25.07.2006 р., на які крім іншого посилався позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги не мають відповідної доказової сили.
Зокрема акт від 25.07.06 р. складено без участі представника відповідача, а недоліки, про які йдеться в цьому акті, не можна вважати такими, що не могли бути виявлені безпосередньо під час прийняття робіт (тобто вказані недоліки не є прихованими), в зв'язку з чим, з урахуванням вимог ст. 853 ЦК України позивач не має права посилатися на них. З тих же підстав в якості доказу неналежного виконання відповідачем умов спірного договору не може прийматися судом до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на акт від 05.07.06 р.
При цьому акт від 04.04.07 р. також не може бути прийнятим в якості належного доказу неналежного виконання відповідачем умов спірного договору, оскільки його крім іншого складено в односторонньому порядку та його складено після сплину встановленого договором (п. 2.5 в редакції позивача та в редакції відповідача) гарантійного строку, в межах якого позивач мав право на звернення до відповідача з вимогою про усунення відповідних недоліків. При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що застосування господарським судом до вказаних актів вимог інструкції П-7 є безпідставним.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідачем при виконанні робіт за спірним договором здійснювались роботи по реконструкції котельної, після якої об'єкт позивачем не був введений до експлуатації, як і не був законсервованим (відповідно до Положення про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2005 р. за N 1582/11862), тобто експлуатація об'єкту позивачем не відбувалась, що в свою чергу також могло до руйнування окремих частин будівлі.
При цьому також безпідставними є доводи позивача про те, що з урахуванням вимог ст. 884 ЦК України, ст. 322 ГК України він не пропустив встановлений законом гарантійний строк, в межах якого мав право на звернення до відповідача з вимогою про усунення недоліків, оскільки з урахуванням вимог ст. 318 ГК України спірні правовідносини не мають відношення до капітального будівництва, в зв'язку з чим, застосування до спірних правовідносин встановлених ст. 884 ЦК України, ст. 322 ГК України гарантійних строків є безпідставним.
Більш того, в матеріалах справи наявний акт КРУ від 13.10.2006 р. за яким встановлено виконання проектно-кошторисної документації згідно "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д. 1.1.-1-2000, складання сторонами актів приймання виконаних робіт та відповідність видів робіт проектно-кошторисній документації. При проведенні складено акт КРУ контрольного обміру.
При цьому претензії (лист-вимога) від 25.05.2006 р., від 29.06.2006 р. та від 18.07.2006 р. також не можуть прийматися судом до уваги в якості належного доказу неналежного невиконання відповідачем умов спірного договору, оскільки самі по собі вони не можуть свідчити про наявність обставин, про які в них йдеться.
Разом з тим, також безпідставними є посилання позивача на ненадання йому відповідачем проектної та технічної документації, оскільки відповідно до складених сторонами актів документація була передана відповідачем позивачу. При цьому жодна з редакцій договору не передбачає проведення експертизи відповідачем.
Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем фактів порушення відповідачем зобов'язань за договором, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Як свідчать матеріали справи, позивач в якості підстав для скасування прийнятого по справі рішення також вказує на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме на те, що господарський суд при розгляді справи не призначив будівельну експертизу, результати якої, на думку позивача, могли мати важливе значення для даної справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
З урахуванням викладеного, а також того, що за правилами господарського судочинства обов'язок доказування існування обставин покладається на сторону, яка посилається на вказані обставини, того, що в матеріалах справи міститься достатньо документів для повного та об”єтивного її вирішення по суті, того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не довів необхідності застосування спеціальних знань, того, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 43, ч. 5 ст. 42 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, в т.ч. експертний висновок, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення будівельної експертизи.
При цьому також безпідставними є посилання позивача на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення всупереч ст. 36 ГПК України взяв до уваги спірний договір в редакції відповідача, та проігнорував спірний договір в редакції позивача, оскільки наявність розбіжностей в умовах договору в редакції позивача та відповідача жодним чином не впливають на наявність (відсутність) відступів у виконаній відповідачем роботі, і, як наслідок, на суть винесеного по справі рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 25.06.07 р. по справі № 45/232-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписано 03.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
03.12.2007