У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 11 листопада 2010 р. в справі за позовом Клеванської селищної ради до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 11 листопада 2010 р. задоволено позов Клеванскьої селищної ради до ОСОБА_1 та зобов”язано останню за її рахунок знести самочинно збудовану господарську будівлю –сарай, позначену літерою „є” в технічному паспорті , виданому КП РОБТІ 19.12.2005 р. на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради- відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, оскільки судом не враховано, що нею проведено не самочинна перебудова сараю, а лише його самочинна реконструкція, а тому позовні вимоги суперечать обставинам справи. Згідно з довідкою Клеванської селищної ради від 4.05.2007 р., земельна ділянка орієнтовною площею 0, 12 га належить на праві спільної сумісної власності співвласникам будинку № 29 . Не враховано судом , що їй позивачем 25.01.2008 р. було надано дозвіл на проведення реконструкції сараю. Висновком спеціаліста встановлено, що спірна конструкція відповідає встановленим будівельним нормам та придатна до експлуатації. Відсутні в справі докази , того, що позивач пропонував їй провести перебудову самочинного будівництва та її відмови у цьому. ЇЇ зустрічні позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в порядку вимог ст.. 376 ЦК України. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові селищній раді відмовити, а її позов задовольнити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка на підставі свідоцтва про право на житло від 11.07.1994 р. є співвласником АДРЕСА_1.
Вказаний будинок складається з трьох квартир, які також були приватизовані їхніми мешканцями.
Судом встановлено, що земельна ділянка , на якій розташований будинок у спільну сумісну власність або у приватну власність чи у користування власникам квартир не надавалась і рішення з цього приводу відсутнє, а тому довідка Клеванської селищної ради від 17.10.2005 р. за № 844 не заслуговує на увагу ( а.с. 19).
Таким чином, відповідачка в порушення вимог закону, без належного дозволу та на не відведеній їй для будівництва земельній ділянці , самочинно збудувала господарську будівлю –сарай.
У зв”язку з цим , постановою від 23.08.2007 р. вона була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення , передбачене ст. 97 КУАП та на неї накладено штраф у розмірі 170 грн.
Припис № 23 від 23.08.2007 р. про заборону подальшого проведення самочинних будівельних робіт без належного дозволу ОСОБА_1 виконано не було ( а.с. 3, 4 ).
Постановою від 28.09.2007 р. ОСОБА_1 повторно притягнута до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за проведення самочинного будівництва на землях житлової та громадської забудови на території Клеванської селищної ради, на не відведеній для цього земельній ділянці, без відповідного дозволу ( а.с. 5).
З листа головного державного санітарного лікаря Рівненського району від 28.09. 2007 р. вбачається, що самочинне будівництво проводиться ОСОБА_1 з порушенням вимог закону та будівельних норм. ( а.с. 6).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Ч. 2 вказаної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо власник земельної ділянки, якою є позивач, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
Посилання ОСОБА_1 на те, що позивач не пропонував їй здійснити відповідну перебудову самочинно зведеного сараю, а вона не відмовлялась від цього, є безпідставними, оскільки виходячи із змісту вказаної норми закону, такий позов може мати місце у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб та у разі істотного порушення будівельних норм та правил.
Однак, як встановлено судом і стверджується матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_1, всупереч рішенню виконкому селищної ради від 25.01.2008 р. за № 7 про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації на будівництво господарських споруд, належно затверджений проект відповідачкою не був виготовлений та не був затверджений, тому доводи відповідачки в цій частині є безпідставними.
Не заслуговують на увагу та не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 і посилання останньої на те, що згідно з висновком спеціаліста спірна конструкція відповідає встановленим будівельним нормам та придатна до експлуатації.
Оскільки рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків, наведених у ньому не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 11 листопада 2010 р. –відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді