Справа № 22-7432/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Соломахи Л.І.
при секретарі: Іванові В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 24 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міськокму районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 24 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не підтверджує факт спричинення і відшкодування моральної шкоди; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати, тим самим виконуючи свої зобов'язання, передбачені законодавством; оскільки позивачу шкода заподіяна умовами виробництва, то він не має права на відшкодування моральної шкоди; судом не встановлено, які саме негативні наслідки у зв'язку з професійним захворюванням спричинили позивачу моральну шкоду. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з вересня 1986 року по лютий 2005 року працював на різних шахтах в якості підземного машиніста та забійника з повним робочим днем. Внаслідок шкідливих умов праці отримав професійне захворювання, яке потягло стійку втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 16 лютого 2005 року позивачу встановлено 40% втрати працездатності за сукупністю: 30% вперше у зв'язку із професійним захворюванням хронічним бронхітом і 10% вдруге у зв'язку із травмою 1998 року. Висновком МСЕК від 21 лютого 2006 року позивачу встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності за сукупністю, з яких 50% у зв'язку з професійним захворюванням хронічним бронхітом і 10% у зв'язку із травмою 1998 року. Зазначені захворювання стали причиною регулярного лікування позивача в умовах стаціонару.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, обмежує його можливість вести звичний спосіб життя, оскільки позивач втратив можливість виконувати колишню роботу, а також можливість відновлення втраченого здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 8 грудня 2004 року. Висновком медичних органів позивачу встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології, другої стадії, фаза загострення, легенева недостатність 1-2 ступеня. Висновком МСЕК від 16 лютого 2005 року позивачу вперше встановлено 30 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Висновком МСЕК від 21 лютого 2006 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме професійного захворювання, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер захворювання, встановлення втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя; ті обставини, що позивач звільнений з роботи за станом здоров'я.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний
суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 24 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.