Справа №6933 Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Іванові В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 18 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
У січні 2006 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що працював на шахті Леніна з 1970 року по 1994 рік на різних посадах. У липні 2000 року йому вперше була встановлена МСЕК стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт. Висновком МСЕК від 12 червня 2002 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з професійним захворюванням хронічний радикуліт, а у зв'язку з хронічним бронхітом у розмірі 30%; за сукупністю вказаних захворювань стійка втрата професійної працездатності за сукупністю встановлена у розмірі 55%. Висновком МСЕК від 21 липня 2004 року за сукупністю вказаних професійних захворювань втрата професійної працездатності встановлена у розмірі 65% безстроково (хронічний бронхіт - 35%, хронічний радикуліт -30%). Внаслідок Значного погіршення здоров'я йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що він не може працювати за своєю спеціальністю; вимушений дуже часто проходити курси лікування. Все це призвело до порушення звичного способу його життя. У теперішній час вимагаються додаткові зусилля для організації його життя. Медичним висновком визначено, що у зв'язку з професійними захворюваннями у нього з'явилися: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, що робить неможливим відновлення його здоров'я. Він, як застрахована особа, у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" мас право на відшкодування моральної шкоди. Тому він просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 66400 грн. (а.с.3-4).
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 18 травня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач працював на шахті ім. Леніна з 1970 року по 1994 рік на різних посадах. 12 червня 2002 року МСЕК встановила втрату позивачем з 7 червня 2002 року 25% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Після встановлення МСЕК позивачу стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 7 червня 2002 року, у позивача виникло право на відшкодування шкоди. Позивач відчував і продовжує відчувати моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, оскільки втрати професійну працездатність у розмірі 55% за сукупністю двох професійних захворювань. на тривалий час позбавлений можливості певною мірою реалізувати своє право на працю. тривалий час відчуває фізичні страждання, вимушений проходити обстеження у медичних закладах і лікуватися. Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що ушкодження здоров'я позивача призвело до порушення його звичного способу життя; втрату позивачем 55% професійної працездатності за сукупністю двох захворювань; стан здоров'я позивача, який потребує амбулаторного лікування і лікування у стаціонарі. З урахуванням характеру порушення, глибини душевних і фізичних страждань, виходячи з вимог розумності та справедливості, у відшкодування моральної шкоди позивачу суд стягнув з відповідача 18 тисяч гривень (а.с.40-42).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування вказаного рішення і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального і процесуального права, а також у зв'язку з тим, що рішення ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими. Відділення Фонду виконало вимоги законодавства і компенсувало позивачу спричинену професійним захворюванням матеріальну шкоду. Довідка МСЕК підтверджує спричинення позивачу матеріальної шкоди; для встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди також необхідний висновок МСЕК, але позивач такого висновку не надав. Якщо шкода позивачу спричинена умовами виробництва, позивач має право і позивачу були призначені одноразова допомога і щомісячні платежі, але позивач не має права на призначення і виплату суми у відшкодування моральної шкоди. Судом не встановлено які саме негативні наслідки, у зв'язку з встановлення професійного захворювання, спричинили позивачу моральну шкоду. Суду не було надано підстав для стягнення у відшкодування моральної шкоди 18 тисяч гривень. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому відсутня норма права, на яку послався позивач в обгрунтування позову. Тому рішення суду є незаконним (а.с.46-47).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. рішення суду першої інстанції - зміні в частини суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те. що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічна вертеброгенна попереко-кресцова радікулопатія (а.с.6, 32). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічна вертеброгенна попереко-кресцова радікулопатія, наявність якої МСЕК вперше встановлена 12 червня 2002 року у розмірі 25% (а.с.6), а 21 липня 2004 року - 30% безстроково (а.с.5). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.7-9), акт розслідування професійного захворювання від 10 червня 2002 року (а.с.32), виписки із амбулаторної картки позивача (а.с. 10-26), довідки МСЕК від 12 червня 2002 року та від 21 липня 2004 року (а.с.5, 6), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 12 червня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 25% професійної працездатності, а 21 липня 2004 року - у розмірі 30% безстроково.
Факти виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, призначення і виплата щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрат) працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 12 червня 2002 року.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати професійної працездатності позивача (55%), стан здоров'я позивача, який потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, характер порушення і глибину душевних і фізичних страждань, принципи розумності і справедливості. Але втрата позивачем професійної працездатності у розмірі 55% встановлена позивачу МСЕК 12 червня 2002 року за сукупністю двох професійних захворювань: хронічна попереко-кресцова радікулопатія (25% вперше) і хронічний бронхіт (30% повторно). Професійне захворювання хронічний бронхіт у позивача було встановлено МСЕК вперше 28 листопада 2000 року (а.с.34-35, 36). Але суд першої інстанції не врахував цю обставину і при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди виходив із ступеня втрати позивачем у розмірі 55%, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Остання обставина вимагає змінити рішення суду першої інстанції від 18 травня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, належить стягнути десять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також принципам розумності, виваженості і справедливості.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 18 травня 2006 року змінити в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки на користь ОСОБА_1 десять тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.