Справа № 22-7404/06 Головуючий у 1 інстанції Акуленко В.В.
Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Соломахи Л.І., Санікової О.С.
при секретарі Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 23 червня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
В червні 2006р. позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що тривалий час працював на шахті на підземній роботі, внаслідок чого отримав професійне захворювання - антракосілікатоз. Рішенням МСЕК від 10 липня 2003р. йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності за цим захворюванням - 25% безстроково. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 20000грн.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 23 червня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 17000грн. З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області на користь держави стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 1грн. 50коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Клопотання представника відповідача про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту наявності моральних страждань судом безпідставно відхилено. Крім того, суд не врахував, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні, відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законних прав працівника, відповідно до ст.237-1 КЗпП України повинен нести роботодавець. Крім того, судом не враховано, що позивач отримує щомісячні страхові платежі, отримав одноразову допомогу, йому відшкодовуються витрати на медичне лікування. Відповідач вважає, що суд дав невірну, а саме, завищену, оцінку глибині фізичних та моральних страждань позивача.
В апеляційній інстанції представник відповідача Білоусова Л.О. доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач ОСОБА_1 у суд апеляційної інстанції не з'явився, надіслав телеграму про розгляд справи у його відсутність, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Білоусову Л.О., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому довід відповідача, що моральну шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, повинно відшкодовувати підприємство, яке не забезпечило небезпечні умови праці, не ґрунтується на законі.
Згідно з п/п "е" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з 1968р. до до 13 квітня 1984р., а потім з 21 липня 1992р. по 12 лютого 1993р. працював на шахті „Ремовська" виробничого об'єднання „Торезантрацит" на підземних роботах -гірничим майстром, внаслідок чого отримав професійне захворювання -антракосілікатоз, інтерстіціальна форма, бронхіт, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 21 травня 2003р. Рішенням МСЕК від 10 липня 2003р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності - 25%, а за сукупністю з травмою 1986р. - 40% безстроково, інвалідом він не визнаний.
Ці факти сторонами не оспорюються.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.З).
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Статтею 77 цього Закону на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях яких ґрунтується рішення суду.
Відповідно до ст.58 Конституції України закон зворотної дії в часі не має.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання виникли до набрання чинності Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зупинення дії на 2006р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача не має, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності, виваженості на справедливості і визначив її розмір в сумі 17000грн.
Апеляційний суд вважає, що стягнута судом першої інстанції сума в 17000грн. не відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач. При її визначенні суд першої інстанції не врахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності, той факт, що вперше втрата працездатності в зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлена в віці 58 років і лише через 8 років після його звільнення за власним бажанням з підземної роботи в зв'язку із переходом на пенсію за віком. Інвалідом він не визнаний. Після звільнення на пенсію за віком позивач до теперішнього часу продовжує працювати сторожем, тому посилання позивача, що внаслідок ушкодження здоров'я він не може працювати, не заслуговують на увагу.
Згідно ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат, в тому числі щомісячних страхових виплат, одноразової допомоги.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також вимоги розумності та справедливості, моральні страждання позивача апеляційний суд оцінює в сумі 12000грн.
Висновки суду щодо розміру відшкодування позивачу моральної шкоди не відповідають обставинам справи, тому рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи покладаються на сторони після розгляду справи судом.
Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена лише частково, витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню з відповідача в розмірі 1грн. 50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 23 червня 2006р. в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Сніжне Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50коп. (на розрахунковий рахунок 26001014180002, отримувач - державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ 30045370, банк - відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м.Львів, МФО банку 325707).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.