Справа №  11/0390/45/11 Головуючий у 1 інстанції:Шумський А.А.

Категорія:ч.ч. 1, 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 січня 2011 рокумісто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Матвієнко Н. В.,

суддів -  Лозовського А.О., Опейди В.О. ,  

          за участю прокурора –Старчука В.М. ,

засудженої - ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну  справу за апеляцією прокурора Іваничівського району, який  затверджував обвинувальний висновок по справі, на вирок Іваничівського районного суду від 10 листопада 2010 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Манчичі Іваничівського району Волинської області, жителька смт. Іваничі Волинської області, громадянка України, з середньою спеціальною освітою,  одружена, має на утриманні 1 малолітню дитину, працює фельдшером ФАП с. Іванівка,  Іваничівського району, не судима, -

- засуджена за ч. 2 ст.191  КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, наділені адміністративно-господарськими повноваженнями строком 2 роки; за ч.3 ст.191  КК України на 3 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, наділені адміністративно-господарськими повноваженнями строком 2 роки; за ч.1 ст.366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, наділені адміністративно-господарськими повноваженнями строком 2 роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання 3 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, наділені адміністративно-господарськими повноваженнями строком 2 роки.

На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання.  

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому,  що будучи службовою особою – головою дільничної виборчої комісії № 137 в с. Іванівка Іваничівського району, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно виготовила табель обліку робочого часу ДВК № 137 за січень 2010 року, до якого умисно внесла завідомо неправдиві відомості про ніби відпрацьований членами ДВК робочий час, а саме 18 січня 2010 року. В результаті вказаного підроблення члени дільничної комісії незаконно отримали у ПАТ КБ "Приватбанк" заробітну плату за вказаний день в сумі 2606 грн. 20 коп., нараховану бухгалтерією окружної виборчої комісії на підставі наданого завідомо неправдивого табелю обліку робочого часу.

При повторному турі голосування виборів президента України, який проводився 7 лютого 2010 року, ОСОБА_1 повторно вчинила аналогічні дії, в результаті чого була допущена розтрата державних коштів в розмірі 1373 грн. 60 коп.

В апеляції прокурор Іваничівського району,   не оспорюючи  доведеність вини та  кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_1, посилається на те, що суд, в порушення вимог ст.61 КК України, призначив засудженій покарання у виді обмеження волі, яке не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років.  Просить  вирок скасувати і постановити свій вирок,  призначивши засудженій покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.2 ст.191 КК України -2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, за ч.3 ст.191 КК України з позбавленням права обіймати певні посади, і остаточно визначити їй покарання у виді 3 р. 6 міс. з позбавленням права обіймати певні посади, звільнивши її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з самостійним виконанням покарання у виді штрафу.  

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку першої інстанції,  повідомив ким і в якому об’ємі він оскаржений,  виклав основні  доводи апеляції, прокурора, який   підтримував апеляцію прокурора Іваничівського району частково і просив скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з порушенням вимог КПК при постановленні вироку, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

За змістом ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться мають бути точно описані обставини справи із зазначенням ознак об’єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак, а також докази, на яких ґрунтується висновок суду.

Однак цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав. Як вбачається з вироку суду, обвинувачення ОСОБА_1, визнане судом доведеним, сформульоване нечітко, не конкретно, юридично не вмотивовано, так як не визначено і не вказано ознак об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочинів.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Як вбачається з вироку, суд як на доказ вини послався лише на показання засудженої, хоча наведені у вироку показання не відповідають протоколу судового засідання. З показань засудженої ОСОБА_1 в суді взагалі не зрозуміло,  в чому вона визнає свою вину, яким чином вона вчинила злочин і на що у неї був направлений умисел, враховуючи, що злочин, передбачений ст.191 КК України з суб’єктивної сторони характеризується прямим умислом, корисливими мотивами та метою.

Крім того, суд, визнавши ОСОБА_1 винною у вчинені злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, не звернувши увагу на те, що засуджена має малолітню дитину, призначив їй покарання у виді обмеження волі, чим  порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України, згідно якої такий вид покарання до жінок, які мають дітей віком до 14 років, не застосовується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом при розгляді справи була допущена однобічність і неповнота при з’ясуванні обставин у справі і допущені істотні порушення кримінально-процесуального та кримінального закону, тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню  на новий судовий розгляд.

Під час судового розгляду необхідно належним чином допитати підсудну ОСОБА_1, при необхідності повно і всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, і в залежності від встановленого, постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової  палати в кримінальних справах, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію прокурора Іваничівського району, який  затверджував обвинувальний висновок по справі,  задовольнити частково.

Вирок Іваничівського районного суду від 10 листопада 2010 року  щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.   

Головуючий

Судді