Справа № 22-7463/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Кобаль М.І.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С.,Соломахи Л.І.
при секретарі Іванові В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шахтарському районі Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шахтарському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Шахтарському районі Донецької області, посилаючись на те, що з 1976 року він працював на шахті „Єнакієвська" в якості гірничоробітника очисного вибою в дуже несприятливих умовах праці, в результаті чого отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність 1-2 ступеня. 12 серпня 2002 року МСЕК вперше встановила йому стійку втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку із зазначеною хворобою. Висновком МСЕК від 13 серпня 2003 року підтверджено 40% втрати працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Із-за професійного захворювання змінився звичний ритм його життя, він постійно відчуває слабкість, запоморочення, часто підвищується температура, що спричиняє йому фізичні і моральні страждання; він вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки часто відчуває недостаток повітря, часто стаються приступи удушшя, у зв'язку з чим він вимушений постійно користуватися медичними препаратами. У зв'язку із професійним захворюванням він не може здійснювати будь-яку фізичну роботу по господарству, а оскільки він проживає у селі, то вимушений звертатись за допомогою до сторонніх людей; вимушений відмовитись від роботи на городі, в саду, від чого дуже розтроюється; із-за захворювання він вимушений був відмовитись від роботи за спеціальністю, оскільки лікарями йому заборонений важкий фізичний труд, а також від спілкування з друзями і знайомими. Постійне відчуття фізичних страждань і дискомфорту як наслідок викликає моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути 35 000грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 26 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань, а письмові докази, надані суду позивачем, лише підтверджують наявність факту захворювання та фізичних страждань позивача; встановлення у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності не свідчить про про наявність факту заподіяння йому моральної шкоди; довідка МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди; відділенням виконавчої дирекції позивачу сплачуються щомісячні страхові виплати, а також виплачена одноразова допомога, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов'язків. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, працюючи на шахті „Єнакієвська" близько 26 років на провідних посадах вугільної промисловості. Згідно з актом розслідування професійного захворювання від 25 липня 2002 року позивач працював в несприятливих умовах, у зв'язку з чим отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність 1-2 ступеня; крім того, отримав супутні хвороби. Висновком МСЕК від 13 серпня 2003 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково.
Суд вважав доведеним, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяно моральну шкоду, оскільки він відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив працездатність, роботу, яку виконував на протязі майже 26 років, при тому, що іншої спеціальності, крім гірничої, не має, втратив зв'язки з трудовим колективом. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що позивачу дійсно на протязі тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до незворотних наслідків - втрати працездатності, втрати звичної роботи та здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 25 липня 2002 року. Висновком медичних органів йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність 1-2 ступеня. Висновком МСЕК від 12 серпня 2002 року позивачу встановлено 40% стійкої втрати працездатності. Висновком МСЕК від 12 серпня 2003 року позивачу підтверджено 40% втрати професійної працездатності за зазначеним захворюванням; стійка втрата працездатності встановлена безстроково, позивач визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 26 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст. З4 зазначеного Закону.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із професійним захворюванням звичний уклад життя позивача значно не змінився, з роботи він звільнений за власним бажанням, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер ушкодження здоров'я, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 40% втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шахтарському районі Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шахтарському районі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області Донецької області від 26 червня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Шахтарському районі Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.