Справа № 22-7155/06 Головуючий у 1 інстанції: Чернишов Ю.В.
Категорія 18 Доповідач: Соломаха Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Соломахи Л.І., Санікової О.С.
при секретарі Коваленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики в сумі 75750грн. та судові витрати (судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) у сумі 787грн. 50коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1046, ст. 1047, ст. 1049, ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 02 вересня 2005р. був укладений договір позики. Згідно умов вказаного договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 15000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути їх позивачу протягом одного місяця, тобто до 02 жовтня 2005р., що підтверджується розпискою відповідача ОСОБА_2.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач гроші в сумі 15000 доларів США від позивача отримав, але в порушення вимог договору після спливу строку повернення позики гроші позивачу на час ухвалення судом рішення не повернув.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду про задоволення позовних вимог позивача відповідає обставинам справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач посилається на те, що фактично договір позики між ним та позивачем не укладався. 02 вересня 2005р. він з позивачем та громадянином Туреччини ОСОБА_3 їздили в м.Кривий Ріг з метою укладення громадянином ОСОБА_3 угоди на придбання якогось товару. Після переговорів з продавцем товару громадянин ОСОБА_3 попросив його з'їздити до продавця та передати йому гроші за товар. ОСОБА_3 побоювався, що він може з грошима зникнути, тому запропонував йому написати розписку про те, що він зайняв у позивача гроші. Він написав таку розписку, після чого ОСОБА_3 передав йому гроші в сумі 15000 доларів США, які він передав продавцю, а отриманий від продавця товар передав ОСОБА_3 Одразу ж після передачі товару, не повернувши йому розписку, ОСОБА_3 уїхав до Стамбулу.
Довід відповідача про те, що фактично договір позики між ним та позивачем не укладався, є неспроможним. Він спростовується змістом розписки відповідача, згідно якої відповідач отримав від позивача 15000 доларів США для придбання товару саме у борг.
Довід апеляційної скарги відповідача про те, що гроші від позивача він не отримував, що гроші йому передав громадянин Туреччини ОСОБА_3, також спростовуються матеріалами справи. Відповідач визнає, що 02 вересня 2005р. він отримав гроші у сумі 15000 доларів США. Згідно розписки відповідача вказану суму він отримав від позивача. Цей факт у судовому засіданні підтвердив і свідок ОСОБА_4, вказавши, що ОСОБА_3 передав гроші позивачу, а позивач передав їх відповідачу (а.с.34). В суді апеляційної інстанції відповідач визнав, що безпосередньо йому гроші передав позивач ОСОБА_1.
Довід відповідача про повернення боргу апеляційний суд до уваги також не приймає, бо в підтвердження повернення боргу відповідач не надав суду відповідних доказів.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Борговий документ, тобто розписка ОСОБА_2 від 02 вересня 2005р., що підтверджує укладення договору позики, до суду представлена позивачем, на розписці напис про повернення боргу відсутній. Не надав відповідач суду і розписки позивача про повернення йому боргу.
Пояснення свідка ОСОБА_4, який підтвердив в судовому засіданні ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 на отримані гроші придбав товар, після чого передав його громадянину ОСОБА_3, не є допустимим доказом виконання відповідачем свого зобов'язання належним чином .
Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки відповідач не надав суду належних допустимих доказів про виконання свого зобов'язання по поверненню позивачу грошів у сумі 15000 доларів США, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення суми боргу з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції офіційний курс 100 доларів США складав 505грн., тобто за офіційним курсом сума боргу відповідача складає 75750грн. Саме таку суму суд першої інстанції і стягнув з відповідача.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дав їм належну оцінку.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.