КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  24.01.2011                                                                                           № 42/342

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна  В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився;

від відповідача -не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

у справі № 42/342 (  .....)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до ЗАТ "Єврофінанс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” про визнання договору недійсним

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.  Апелянт зазначає, що 25.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, за яким відповідач зобов’язувався надати позивачу предмет лізингу, а саме, транспортний засіб. Вартість предмету лізингу становить 188 112,35 грн., а згідно додаткової угоди № 1 від 17.03.2008 р. до договору була збільшена вартість предмету лізингу до 190 500 грн. Позивач вважає, що умови договору фінансового лізингу суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України „Про удосконалення порядку формування цін” № 1998 від 18.12.1998 р., оскільки за умовами укладеного договору фактично здійснюється формування ціни з урахуванням імпортної складової.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленні, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 17.12.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа. Неявка представників не перешкоджає подальшому розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення розгляду апеляційної скарги призведе до затягування її розгляду.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір фінансового лізингу № LA08000047, за яким лізингодавець (відповідач) зобов’язується надати, а лізингоодержувач (позивач) прийняти предмет лізингу згідно додатку № 1 на умовах цього договору.

Крім того, були підписані додатки до укладеного договору, а саме, додаток № 1 специфікація предмета лізингу, додаток № 2 загальні умови договору фінансового лізингу, додаток № 3 визначення нормального зносу, додаток № 4 графік платежів, додаток № 5 загальні умови страхування.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору від 25.02.2008 р. предметом лізингу є автомобіль Ivan A07 А-1-60, вартість якого становить 188 112,35 грн.

Пізніше, 17.03.2008 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № LA08000047, за якою було змінено вартість предмету лізингу на 190 500 грн.

За змістом п. 8.7 додатку № 2 до укладеного договору лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів.

За умовами договору фінансового лізингу відповідач зобов’язався придбати і передати позивачу в тимчасове платне володіння і користування транспортний засіб Ivan A07A1-60 р.н. НОМЕР_1, а останній - прийняти та оплачувати за користування указаним майном відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 4 до договору).  

В матеріалах справи знаходиться акт приймання-передачі предмета лізингу від 02.04.2008 р. до договору лізингу, на підставі якого відповідач передав позивачу транспортний засіб Ivan A07A1-60 р.н. НОМЕР_1 вартістю 190 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК  України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингооодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено п. 8.1 додатку № 2 до договору лізингу нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу, але не пізніше 5 (п’яти) днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність транспортного засобу до передачі.

Встановлено, що розмір та валюта платежів за користування предметом лізингу врегульовані п. 8.2 додатку № 2 та додатком № 4 до укладеного договору. Згідно вказаних додатків, лізингові платежі сплачується в національній валюті на підставі рахунку-фактури. Якщо у договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі мають бути конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ “КБ “Надра” +1% на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингову платежу лізингоодержувачем, лізингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті. Щомісячний лізинговий платіж встановлений в розмірі 990,48 доларів США, а згідно додаткової угоди від 17.03.2008 р. до договору –на рівні 1003,63 доларів США.

Позивач посилається на те, що спірний договір укладений з порушенням вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про удосконалення порядку формування цін” № 1998 від 18.12.1998 р., оскільки формування цін у доларовому еквіваленті можливе лише в частині імпортної складової структури ціни.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК  України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За бажанням або домовленістю сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті як це передбачено ч. 2 ст. 524 ЦК  України.

Апеляційний господарський суд вважає, що погоджені сторонами умови про формування ціни договору відповідають вищевказаним вимогам закону.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували невідповідність спірного договору іншим вимогам чинного законодавства

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не довів суду підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. у справі № 42/342  без змін.

Справу № 42/342 повернути до Господарського суду міста Києва.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

  Судді

  27.01.11 (відправлено)