Справа №7087 Головуючий у 1 інстанції Панова Т.Л.
Категорія 39 Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
8 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Лук'янової С.В., Санікової О.С
при секретарі Коваленко Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року у справі
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Дружківка до Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Донецькій області. Відкритого акціонерного товариства „Дружківський машинобудівний завод", Горлівского територіального центрального комітету профспілок працівників вугільної промисловості, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним висновку комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4, про зв'язок даного нещасного випадку з виробництвом, зобов'язання ВАТ „Дружківський машинобудівний завод" скасувати акт форми Н-1 НОМЕР_1
та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Дружківці, треті особи Територіальне управління Держнаглядохоронпраці України по Донецькій області, Відкрите акціонерне товариство „Дружківський машинобудівний завод", Горлівський територіальний комітет працівників вугільної промисловості, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача відділення Фонду, представника позивачок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_1, представника Горлівського територіального комітету працівників вугільної промисловості України, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі представник позивачок за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні первинного позову і про задоволення зустрічного позову через неповне з"ясування судом обставин справи; неправильне застосування норм матеріального права; в рішенні суду вказані обставини, які суд визнав встановленими, але ці обставини суперечать фактичним обставинам справи. Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України в Донецькій області були розглянуті матеріали спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 29 вересня 2004 року з ОСОБА_4, з урахуванням окремої думки страхового експерта; більшістю членів комісії було прийнято рішення яро складання акту форми Н-1. Спеціальне розслідування було проведено у відповідності з вимогами Положення про розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (далі Положення). Висновки комісії відповідають вимогам п.6 Положення. Порядок оскарження висновків комісії по спеціальному розслідуванню нещасних випадків на виробництві передбачений п.42 Положення, але відділення Фонду з позовом звернулося безпосередньо в суд. Відділення Фонду не мало передбачених законодавством підстав для зупинення виплати страхових сум сім"ї загиблого ОСОБА_4. Діюче законодавство не передбачає права відділення Фонду звертатися до суду з позовом про визнання недійсними висновків спеціальної комісії по розслідуванню нещасних випадків на виробництві та визнання недійсним акту форми Н-1. Спричинення моральної шкоди пов'язано не тільки з трагічною смертю ОСОБА_4, але і з тим, що відділення Фонду незаконно припинило виплату страхових сум. Помилковими є висновки суду про те, що потерпілий ОСОБА_4 проводив ремонт електромережі без розпорядження роботодавця, на свій розсуд і ризик і що його дії не пов'язані з рятуванням людей та майна підприємства; що автомашина, на якій усувалася аварія, взята без дозволу. Суд неправильно застосував норми матеріального права: суд зобов'язаний був застосувати ст.ст. 1187, 1188, 1200 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Позивач - відділення Фонду в позовній заяві не посилається на норми ЦК України (а.с.302-309).
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивачка ОСОБА_1 і представник Горлівського територіального комітету працівників вугільної промисловості України підтримали доводи апеляційної скарги; представники відділення Фонду не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року задоволено первинний позов відділення Фонду: визнаний недійсним висновок комісії з розслідування нещасного випадку, який стався 29 вересня 2004 року о 10 годині з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, про його зв'язок з виробництвом; визнаний недійсним акт форми Н-1 НОМЕР_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено. Цим рішенням встановлено, що 27 вересня 2004 року на будівельний об'єкт у село Красноє Волноваського району Донецької області у відрядження була направлена бригада робітників ВАТ „Дружківський машинобудівний завод" (далі ВАТ), серед яких були ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; старшим бригади в усній формі був призначений ОСОБА_9. 29 вересня 2004 року о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_9, ОСОБА_8. ОСОБА_6 поїхали на автомобілі ЗІЛ, який належав ВАТ, в село Любівка Волноваського району Донецької області в магазин для придбання продуктів, оскільки в селі Красноє немає магазинів. За кермом автомобіля був водій ОСОБА_8. Коли вони приїхали в село Любівка і хотіли поставити машину в районі автобусної стоянки, ОСОБА_8 здійснив наїзд на бетонну опору №83 електромережі. Внаслідок наїзду сталося порушення опори, обрив верхнього фазного проводу і падіння останнього на землю. Ніхто Із вказаних осіб не відгородив місце аварії і не залишився на місці аварії. Придбавши продукти, вони уїхали з місця події в село Красноє. Повернувшись у село Красноє, старший бригади ОСОБА_9 не зробив ніяких вказівок з приводу усунення наслідків аварії, нікому про це не повідомив і почав займатися своєю роботою. Водій ОСОБА_8 та ОСОБА_6 разом з іншими почали обговорювати те, що сталося. Помічник машиніста асфальтобетонної установки ОСОБА_4 запропонував самим усунути обрив проводу; ОСОБА_7 і ОСОБА_6 погодилися з пропозицією ОСОБА_4 і на автомобілі, де була вишка, поїхали в село Любівка. В селі Любівка на місці обриву проводу ОСОБА_4 заліз на робочу площадку автовишки разом з кінцем електропроводу, а водій ОСОБА_7 підняв його до ізолятору на опорі. Коли ОСОБА_4 з"єднав обірвані кінці проводу за допомогою плоскогубців, торкнувся верхнього фазної о електропроводу, який був під напругою, і був уражений електрострумом. Коли приїхали лікарі швидкої допомоги, то повідомили, що ОСОБА_4 помер. Наказом начальника Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Донецькій області НОМЕР_2 була створена спеціальна комісія по розслідуванню нещасного випадку. Результатом роботи комісії є акт розслідування від 20 жовтня 2004 року, в п.6.8 якого зроблено висновок, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4, вважається пов'язаним з виробництвом, підлягає обліку і на підставі цього акту складається акт форми Н-1. На підставі висновків комісії було складено акт НОМЕР_1 форми Н-1. Суд не погодився з висновком комісії, оскільки нещасний випадок трапився з ОСОБА_4 при виконанні робіт, які не входили в його трудові обов'язки; проводячи ремонт електричної мережі без спеціального допуску, знання, розпорядження роботодавця (у даному випадку ОСОБА_9), ОСОБА_4 діяв на свій розсуд та ризик, знаходився у стані алкогольного сп'яніння; електрична опора та мережа не є об'єктом ВАТ і не пов'язана з діяльністю останнього; дії ОСОБА_4 не пов'язані з рятуванням людей та майна підприємства. При таких обставинах суд вважає, що комісія прийшла до неправильного висновку про визнання нещасного випадку пов"язаним з виробництвом; висновок комісії не відповідає п.6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094. Тому вказаний висновок і акт НОМЕР_1 про нещасний випадок на виробництві необхідно визнати недійсним. Суд не погодився з думкою відповідачів про те, що спірний випадок пов'язаний з виробництвом, оскільки ОСОБА_4 був у відрядженні та усував аварію на машині, яка належала ВАТ, через наступне. Фактичні обставини свідчать про інше: потерпілий був направлений у відрядження, але не в село Любівка, а в село Красноє; в селі Любівка не було об'єктів ВАТ та транспортних засобів після того, як звідти виїхали ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6; аварія сталася на об'єкті, який належав Докучаєвській РЕС; дії проводилися не в інтересах ВАТ, а в інтересах мешканців села; машина, на якій усувалася аварія, була взята без відповідного дозволу. Суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню. Як встановлено судом, із заявою до відділення Фонду про призначення страхових виплат ОСОБА_1 звернулася 23 листопада 2004 року, ОСОБА_4 - 24 листопада 2004 року. З грудня 2004 року відділенням Фонду вказаним особам призначені страхові виплати. 22 листопада 2004 року відділення Фонду звернулося до господарського суду з позовом про скасування акту форми Н-1 НОМЕР_1, оскільки вважало вказаний акт не пов'язаним з виробництвом З грудня 2004 року відділення Фонду своєю постановою НОМЕР_3 затримує страхові виплати сім"ї потерпілого ОСОБА_4 до вирішення у судовому порядку питання про законність висновку комісії по спецрозслідуванню нещасного випадку з ОСОБА_4. Оскільки суд дійшов до висновку про те, що висновок комісії по спецрозслідуванню нещасного випадку з ОСОБА_4 є неправильним і таким, що не відповідає вимогам п.6 Положення у зв'язку з чим визнає його і відповідно акт форми Н-1 НОМЕР_1 недійсними, то суд вважає, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди (а.с.294-298 т.2).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову відділення Фонду і відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Згідно п.6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (далі Положення), яка була чинною станом на 29 вересня 2004 року, за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо).
Висновки суду, викладені у рішенні від 22 травня 2006 року, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами: матеріалами справи, поясненнями свідків та учасників розгляду справи. Досліджені судом докази спростовують довід апеляційної скарги про помилковість висновків суду про те, що потерпілий ОСОБА_4 29 вересня 2004 року проводив ремонт електромережі без розпорядження роботодавця, на свій розсуд і ризик і що його дії не пов'язані з рятуванням людей та майна підприємства
Відповідно вимогам ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він не давав ОСОБА_4 завдання ремонтувати обірваний в селі Любівка електропровід і не дозволяв брати автомашину для поїздки в село Любівка для ремонту електропроводу. Згідно поясненням свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_4 їм відомо, що ОСОБА_4 отримав дозвіл на ремонт електропроводу, але ОСОБА_4 не сказав їм хто йому дав дозвіл на це. Припущення апелянта про те, що, крім ОСОБА_9, ніхто інший не міг дати ОСОБА_4 дозвіл на виконання ремонтних робіт, не можна визнати доказом по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відсутність розпорядження ОСОБА_9 з приводу ліквідації обриву електропроводу підтверджується і актом розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4. 29 вересня 2004 року (а.с. 12-22). Такі факти як обіцянка ОСОБА_9 направити людей для ліквідації обриву електропроводу та обговорювання цього питання підчас повернення із села Любівка у село Красноє не є доказами того, що ОСОБА_4 був направлений ОСОБА_9 для ліквідації вказаної аварії, оскільки після повернення у село Красноє „ ОСОБА_9 не зробив ніяких розпоряджень з приводу ліквідації наслідків аварії, нікого про це не повідомив і почав займатися своєю роботою" (а.с. 15). Останні обставини підтверджені також поясненнями свідків. Відсутні докази того, що, крім обов'язку помічника машиніста асфальтобетонної установки, на ОСОБА_4 були покладені обов'язки електрика. Тому висновки суду про те, що ОСОБА_4 проводив ремонт електромережі без розпорядження роботодавця, на свій розсуд і ризик та що його дії не пов'язані з рятуванням людей та майна підприємства, відповідає сукупності, наданих сторонами, іншими особами, які брали участь у справі, та досліджених судом, доказів.
Самі матеріали розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 29 вересня 2004 року, проведеного створеною у відповідності до вимог Положення комісією, дозволяли членам комісії зробити єдиний висновок про відсутність причинного зв'язку даного нещасного випадку з виробництвом. Тому апеляційний суд вважає, що довід апеляційної скарги про те, що правильне рішення про складання акту форми Н-1 було прийнято більшістю голосів членів комісії з урахуванням окремої думки представника відділення Фонду, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується сукупністю досліджених судом доказів.
Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що суд зобов'язаний був застосувати норми права щодо відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки підприємство, з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах не є джерелом підвищеної небезпеки. Позов до володільця джерела підвищеної небезпеки не заявлявся. А відповідно вимогам ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що немає підстав вважати встановленим факт порушення прав і інтересів позивачів за зустрічним позовом. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Згідно ст..З03 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність І обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.