Справа 22-1196 ас Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 21 Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
9 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І. При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про стягнення невиплаченої пенсії, компенсації, відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд безпідставно дійшов до висновку, що відповідач діяв правомірно на час його звернення про призначення пенсії, висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 квітня 2002 року позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, суд вважав, що відповідач обгрунтовано не призначив пенсію позивачу з часу звернення, оскільки позивач не надав до заяви всіх необхідних документів. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що суб"єкт владних повноважень не порушив пенсійні права позивача, оскільки діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представники відповідача просили скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, доводи позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.З ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення невиплаченої пенсії, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач на час звернення не надав відповідачу всі необхідні документи про призначення пенсії, не заповнив заяву про призначення пенсії. Суд встановив, що на час звернення позивач не надав довідку щодо місяця проживання та надав закордонний паспорт, що позбавляло відповідача можливості призначити пенсію.
Проте з такими висновками погодитись неможливо оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Встановлено, що 4 квітня 2002 року позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності. В судовому засіданні відповідач не заперечував, що при зверненні позивач надав певні документи, в тому числі закордонний паспорт громадянина України. Відповідно до п.12 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред"явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її постійного проживання та вік). Оскільки позивач надав документ, який засвідчував його особу, посилання відповідача на відсутність паспорта неможливо вважати обґрунтованим.
В судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що позивач не надав довідку щодо місця проживання, що передбачено вимогами п.п. г. п.7 Порядку. Позивач зазначав, що така довідка житлового органу щодо місця його проживання була ним надана.
Частиною 1 статті 7 Закону України „Про пенсійне забезпечення" встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Відповідно до статті 82 Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Встановлено, що у порушення зазначених вимог Закону суб"єкт владних повноважень не прийняв письмового рішення про відмову у призначенні пенсії у встановлений законом термін, що в судовому засіданні відповідачем не спростовувалось. Таким чином, відповідач не прийняв рішення щодо відмови у призначенні пенсії позивачу у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідач не довів, що відмова позивачу у призначенні пенсії за його зверненням 4 квітня 2002 року відбулася з додержанням вимог закону щодо прийняття рішення у письмовій формі і у відповідний термін.
Відповідно до вимог п.31 Порядку заяви осіб і подання підприємств, установ та організацій реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Заявнику або представнику підприємства, установи та організації органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви або подання, а також переліку одержаних і відсутніх документів.
У порушення зазначених вимог відповідач не видав позивачу розписку із зазначенням дати приймання заяви, а також не склав перелік одержаних і відсутніх документів. За таких підстав доводи відповідача в судовому засіданні, що позивач не надав довідку про місце проживання неспроможні.
Встановлено, що пенсія позивачу призначена за його другим зверненням 14 листопада 2003 року. Звернувшись до суду з позовом про стягнення невиплаченої пенсії з 4 квітня 2002 року по 14 листопада 2003 року, позивач не ставив питання щодо визнання неправомірною бездіяльності суб"єкта владних повноважень відносно його звернення від 4 квітня 2002 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позовні вимоги пред"явленні позивачем про стягнення невиплаченої пенсії по інвалідності з часу звернення до відповідача 4 квітня 2002 року й судом встановлена неправомірна бездіяльність суб"єкту владних повноважень щодо цього звернення та прийняття рішення відносно заяви про призначення пенсії, суд вважає за необхідне на підставі вимог ч.2 ст. 11 КАС України визнати таку бездіяльність суб"кта владних повноважень неправомірною.
Оскільки відповідач у порушення вимог закону не прийняв рішення щодо заяви позивача від 4 квітня 2002 року про призначення пенсії і така бездіяльність визнана судом неправомірною, позовні вимоги про стягнення невиплаченої пенсії з 4 квітня 2002 року по 14 листопада 2003 року (час призначення пенсії по інвалідності) підлягають задоволенню.
З довідки відповідача про розмір пенсії вбачається, що на час звернення позивача 4.04.2002 року пенсія становила 141,90 гривень. Загальний розмір невиплаченої пенсії становить 2779, 31 гривня, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення 18 % річних банку „Аваль" в зв"язку з несвоєчасною виплатою пенсії задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі, інших вимог позивачем не пред"явлено.
На користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, оскільки в судовому засіданні доведена неправомірна бездіяльність відповідача щодо вирішення заяви про призначення пенсії позивачу. Суд вважає, що позивачу на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 500 гривень з врахування його моральних страждань, тієї обставини, що пенсія призначалась по інвалідності, встановленого порушення пенсійних прав позивача.
На користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним витрати по розгляду справи - витрати по сплаті судового збору в розмірі 149 гривень (а. с. 2, 3, 39, 62,139).
Керуючись ст.ст. 94,98,198,202 КАС України, ст. 1167 ЦК України, ст.ст.7, 80, 81, 82 Закону України „Про пенсійне забезпечення", апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 4 травня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про стягнення невиплаченої пенсії, компенсації невиплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо звернення ОСОБА_1 4 квітня 2002 року з заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1невиплачену пенсію з 4 квітня 2002 року по 14 листопада 2003 року в розмірі 2779, 31 гривень (дві тисячі сімсот сімдесят дев"ять гривень 31 копійку), на відшкодування моральної шкоди 500 гривень (п"ятьсот гривень), судові витрати по справі 149 гривень (сто сорок дев"ять гривень).
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.