ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 2а-3874/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання  Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій"    на постанову Харківського окружного адміністративного суду від  19.11.2010р. по справі № 2а-3874/10/2070

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій"        

до  Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова              

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" (далі - ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0003862302 від 16.11.2009 року, № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/0 від 16.11.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі № 2-а-3874/10/2070 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з під став та мотивів, викладених в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення –рішення, діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині надання правової оцінки податковим повідомленням –рішенням № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ “Всеукраїнський цент гравірувальних та друкарських технологій” знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова  з 20.09. 2006р. за № 3327.

ДПІ у Київському районі м. Харкова, на підставі направлення № 1198 від 20.10.2009р. проведена позапланова перевірка ТОВ “Всеукраїнський цент гравірувальних та друкарських технологій” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.09.2006р. по 01.03.2009р., валютного та іншого законодавства, про що свідчить акт № 7180/23-5/34470460 від 04.11.2009 року.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення: п.5.1, п.5.3.2, п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 16135 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 4763 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 9375 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 750 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 1250 грн.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 6832 грн., в тому числі за липень 2007 року у сумі 533 грн., червень 2008 року в сумі 247 грн., липень 2008 року 123 грн., січень 2009 року 5929 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки № 7180/23-5/34470460 від 04.11.2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009р. № 0003872302/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 16135,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8067,00 грн. та податкове повідомлення –рішення від 16.11.2009 р. за № 0003862302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 6832,00 та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3416,00 грн.(а.с. 8-9).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2009р. № 0003872302/0 та № 0003862302 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ в Київському районі м. Харкова, ДПА України в Харківській області, ДПА України.

Скарги позивача були залишені без задоволення у зв’язку з чим ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення – рішення № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року  з ідентичним первинному розміром податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобов’язань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду первинної скарги не відбулося донарахування зобов’язань та штрафних санкцій, а скарга на податкове повідомлення –рішення від 16.11.2009р. № 0003872302/0 та № 0003862302  була залишена без задоволення, то у ДПІ в Київському районі м. Харкова не було законних підстав приймати нове податкове повідомлення-рішення № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення –рішення № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року - скасуванню.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятих на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень від 16.11.2009р. № 0003872302/0 та № 0003862302) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.5.1, п.5.3.2, п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” та прийняття податкового повідомлення –рішення від 16.11.2009 р. за № 0003872302/0 слугував висновок контролюючого органу про те, що за період з 01.10.2006 року по 01.03.2009 року ТОВ “Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій” не обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 64554,29 грн., сплачених ФОП ОСОБА_1 за розробку Web –сайтів, використання яких у власній господарській діяльності платником не підтверджено відповідними первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 16135, 00 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 4763,00грн., 2 й квартал 2007 року в сумі 9375,00 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 750,00 грн., 2 квартал 2008 року у сумі 1250,00 грн. Фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняття податкового повідомлення –рішення від 16.11.2009 р. за № 0003862302/0 слугував висновок контролюючого органу про те, що ТОВ “Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій” віднесено до складу податкового кредиту  суми ПДВ по податкових накладних, які оформлені з порушенням п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об’єктивно необхідним.

Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо правовідносин ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" з ФОП ОСОБА_1, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" (замовник) 21.05.2007р. укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання з розкрутки та оптимізації сайтів в пошукових системах.  Пунктом 2.1 договору визначено загальну вартість виконаних робіт, яка складає 20000 грн., при цьому, передплата замовником провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в розмірі 100 % вартості договору (п. 2.2).  Надання послуг оформляється актом виконаних робіт (а.с. 86-87).

01.03.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" (замовник) укладено договір відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання з розробки дизайну Web-сайту, вартість у п. 2.1 договору визначена в розмірі 17500 грн. Сторони дійшли згоди, про що відобразили в п. 3.1 договору, що виконані роботи оформлюються актом виконаних робіт (а.с. 88-89).

Також матеріали справи містять заявку позивача до ФОП ОСОБА_1 на створення та переробку сайтів від 29.02.2007 р., а також технічне завдання, яке є додатком до договору від 01.03.2007 р.

На підтвердження фактичного виконання договору ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій"  надано до суду акти сдачі – приймання виконаних робіт від 30.06.08р. за рахунком № 11/03/08 від 11.03.08р., від 30.09.08 р. за рахунком № 05082008 від 05.08.08 р.; від 20.12.08 р. за рахунком № 08122008 від 08.12.08р., загальна вартість послуг, зазначена в актах складає 10500 грн. (а.с. 203-205).

З досліджених в судовому засіданні копій актів сдачі –приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в них не зазначено зміст наданих послуг, не розмежовано їх вартість, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу. Не вказано також, на виконання якого договору складено означені акти.

Суд не може визнати акти сдачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів фактичного отримання будь-яких послуг від ФОП ОСОБА_1 При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів фактичної сплати за надані послуги, звітів про виконання умов договору. Позивач також не обґрунтував наявність розумних економічних, або інших причин укладення із ФОП ОСОБА_1 договорів надання послуг з розробки сайтів.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що наявні в матеріалах справи копії договорів датовані березнем і травнем 2007 року, а акти виконаних робіт червнем, вереснем та груднем 2008 року, отже в такому разі, такий тривалий термін виконання робіт за договорами є необґрунтованим, не співпадає з метою послуг, які передбачені договором, оскільки використання сайтів передбачає постійний та оперативний доступ до інформації, взаємозв’язок з клієнтами. Також слід звернути увагу на те, що вартість, визначена в актах виконаних робіт не співпадає з вартістю вказаною в договорах.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність  витрат на послуги зі створення сайтів, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв’язку з отриманням послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Стосовно порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняття податкового повідомлення –рішення від 16.11.2009 р. за № 0003862302/0, контролюючим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені неналежним чином (не зазначено дату виписки податкових накладних, прізвище, ім’я та по-батькові особи, уповноваженої платником податків здійснювати поставку товарів). Вказане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6832,00 грн. (у тому числі: липень 2007 року – 533,00 грн., червень 2008 року –247,00 грн., липень 2008 року –123,00 грн., січень 2009 року –5929,00 грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 7.7.1 п.  7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)...Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг.

За приписами п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з  податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, отриманих від: ТОВ СУІ «Рипамонт та партнери» (ІПН 252032826592), п/н від 06.07.07р. №6884 на суму 1760,00 грн., у тому числі ПДВ - 293,33 грн., вона заповнена неналежним чином, а саме не вказано ПІБ відповідальної особи); ТОВ "АЛЛО" (ІПН 300128404611), п/н №1107000090 на суму 941,18 грн., у т. ч. ПДВ – 156,87 грн. та п/н №1107000091 на суму 497,00 грн., у т. ч. ПДВ - 82,84 грн., вона заповнена неналежним чином (без вказання дати виписки); у червні 2008 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП «Ларсен-Трейд» : 18826504), які заповнено неналежним чином (не вказано ПІБ відповідальної особи), а саме п/н від  31.01.08р. №1 на суму 739,98 грн., у т. ч. ПДВ - 123,32 грн. та п/н від 29.02.08р. №2 на суму 739,98 грн., у т. ч. ПДВ - 123,32 грн.; у липні 2008 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від ДП «Ларсен-Трейд» (ІПН 216918826504), яка заповнена неналежним чином (не вказано ПІБ відповідальної особи), а саме: п/н від 31.03.08р. №3 на суму 739,98 грн., у т. ч. ПДВ - 123,32 грн.; у січні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП «Ларсен- Трейд» (ІПН 216918826504), які заповнено неналежним чином (не вказано ПІБ відповідальної особи), а саме: п/н від 30.04.07р. №125/1 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ - 741,17 грн., п/н від 31.05.07р. №143/1 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ - 741,17 грн., п/н від 30.06.07р. №177/1 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ - 741,117 грн., п/н від 31.07.07р. №193 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ-741,117 грн., п/н від 30.09.07р. №195 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ - 741,117 грн., п/н від 31.10.07 р. №196 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ - 741,117 грн., п/н від 30.11.07р. №197 на суму 4447,04 грн., у т. ч. ПДВ -741,117 грн., п/н від 31.12.07р. №198 на суму 4447,04 грн., у т. ч.ПДВ -117 грн.(а.с. 73-85).

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних виданих позивачу постачальниками, вбачається, що вони містять значні недоліки в оформленні, які роблять накладні недійсними та не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Такі значні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення -рішення від 16.11.2009р. № 0003872302/0 та № 0003862302, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі № 2-а-3874/10/2070 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003862302/1 від 30.12.2009 року та № 0003872302/1 від 30.12.2009 року з прийняттям нової постанови про задоволення  позову в цій частині.  

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,   п. 3 ст. 198,  ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій"   задовольнити частково.

   Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі № 2-а-3874/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень –скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій" про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003862302/1 від 30.12.2009 року та № 0003872302/1 від 30.12.2009 року.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.   

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі № 2-а-3874/10/2070 –залишити без змін.  

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.    

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В.

Водолажська Н.С.

Повний текст постанови виготовлений  01.02.2011  р.